Останні новини

Куди летять собачі душі?

В липні 2011 року захисники тварин Львова забили на сполох. Невідомі отруюють у місті безпритульних собак. Жертвами отрути стали і пси, які мають господарів. Прикметно, що найбільша кількість загиблих тварин була знайдена в районі вулиці Стрийської – тобто неподалік стадіону, що будується до «Євро-2012» у Львові.

«Куди летять собачі душі?» – таке питання задавали діти 16 серпня чиновникам міськради у Львові. Я переконана, що летять вони відмолювати наші гріхи…

У нашому славному місті, яке таке прогресивне, європейське, інтеліґентне, масово вбивають безборонних, беззахисних тварин. Тих, хто бачить у людині не ворога, а друга. Просто, заради грошей, заради свого уявлення про те, як має бути… Хтось вирішив, що має право вершити суд – кому жити.

16 серпня – десь безпритульних тварин. Безпритульних – тих, хто навіть притулку не має. Я дуже тішуся, що є такий день. І ці безпритульні, якби знали, теж би, напевно, втішилися.

І от із нагоди цього “свята” і з приводу масових отруєнь у Львові вирішили скликати прес-конференцію, щоб за допомогою журналістів донести до громадськості, що насправді відбувається на вулицях нашого міста, та й не тільки нашого. А творяться дивні речі, які вражають своєю цинічністю, жорстокістю і байдужістю.

Головні дійові особи (з мерії чи комунального підприємства «Лев») не прийшли. Присутні були Євген Фурсов – голова Львівського міського товариства захисту тварин, Наталія Кузнєцова – директор притулку для тварин «Милосердя», Ольга Сидор – член ради Лвьівського міського товариства захисту тварин та Анатолій Забарило – голова ЛМО ПП «Громадська позиція».

Євген Фурсов, голова Львівського міського товариства захисту тварин, і Ольга Сидор, член ради цього товариства, доповіли про страшні факти. Свідками деяких вони були безпосередньо, деякі переказувалися зі слів мешканців міста, які зверталися до них за допомогою, як до останньої інстанції.

У липні-серпні 2011 р. масово помирають тварини, в страшних муках, в агонії, з криком болю. На це все дивляться діти, якими можновладці так люблять прикривати свої злочини – мовляв, задля дітей це все робиться. Влада відмовляється робити будь-що. Міліція не розслідує (за словами речника ГУ МВС України у Львівській області Дениса Харчука – нема складу злочину!), міськрада спокійно на це споглядає. Причому є дивовижні факти – на місцях загибелі тварин свідки бачать бус ЛКП “Лев”, описують працівників цього “підприємства”, навколо яких збираються собаки, яких потім і знаходять або вже мертвими, або в агонії… Дивно, правда?

В інтерв’ю, які давав в цей же день в. о. директора ЛКП “Лев” п. Роман Гарматій, він це з запалом заперечує і розповідає, що їхнє “підприємство” – це 5-зірковий притулок для тварин, які, потрапивши туди, потрапляють просто до раю. Ось тут я повністю згідна. Туди вони після жахливої смерті і потрапляють. Бо жителі району, де знаходиться ЛКП (вул. Промислова, 56) скаржаться, що щочетверга звідти лунають крики, стогони, скавчання. І жодна нормальна психіка того витримати просто не може. Але п. Гарматій стверджує, що йому вдається прилаштувати по 50 тварин щотижня! Фантастика! Питання тільки – куди?

Анатолій Забарило, голова ЛМО ПП “Громадська позиція”, розповів дещо про фінансування, зокрема про ЛКП “Лев”. Виявляється, цього року влада не виділила кошти не лише на стерилізацію тварин та їх утримання, а й на зарплату працівникам. Ось вони й “заробляють” (окрім того, що ви маєте викупити власну тварину, якщо вона потрапила до ЛКП). Вони підписали договір з курортним містом Трускавець, куди їздять відловлювати собак. Ловлять, частину привозять до Львова, частину випускають там-таки, щоб було кого потім ловити. Це навіть було б весело, якби тільки тим виловом-випуском і займалися, але вони ж, ймовірно, і вбивають…

Львів став учасником проекту “S.O.S – безпека співжиття людей та безпритульних тварин на польсько-українському кордоні: Львів, Люблін, Луцьк, Івано-Франківськ”. На цей проект виділено 300 тис. євро. Сума не мала. Але стверджують, що вона ще не надходила, а якщо й надійде, то її будуть використовувати не для побудови нового притулку для тварин, а для “просвітницької роботи з населенням”, зведення ще одного приміщення для стерилізації і обліку, чіпування тварин.

Як на мене, ці гроші підуть в нікуди, а, точніше, матеріально допоможуть тільки групі людей, яка до цього причетна. Бо “просвітницьку діяльність” потрібно проводити й без грошей. Ніхто не відміняв поки такі християнські, людські цінності як співчуття, терпимість, любов і доброта. Чомусь пропаганду вбивства і насилля проводять без значних затрат.

Центри для стерилізації є. Взяти хоча б велетенський веткомплекс на тій же вул. Помисловій, 9. Крім того, чи не дешевше було б підписати договори з ветклініками про співпрацю? А чіпування безпритульних… навіщо їм чіпи, щоб за ними з космосу стежити? Ситуація на вулицях постійно змінюється: когось викидають, хтось помирає, когось таки беруть в добрі руки. Опікуни заводять на тих собак паспорти, просто потрібно звести це в базу, і це не коштуватиме 300 тис. євро.

Анатолій Забарило мріє за ті гроші “просвіщати” маси. Можливо, й треба, бо по ТБ аж надто багато маячні на тему тварин (нещодавно був сюжет по «1+1» про те, як собаки погризли кобіті машину: бампер, колеса, дзеркала і дроти. Певно, з голоду).

Між тим все-таки мріють львівські зоозахисники про притулок. Підібрали землю і обрахували кошти, вийшло 4 млн. грн. Це якщо буде для кого… Адже загалом за період отруєнь – квітень-серпень 2011 р. – загинуло 120 собак (це лише те, що відомо).

Наталія Кузнєцова, директор притулку для безпритульних тварин “Милосердя”, розповіла про стан притулку. Якщо на годівлю тварин і лікування їх кошти знаходять, то місця там катастрофічно не вистачає. Притулок розрахований на 130 тварин, а перебуває там зараз вдвічі більше. Тяжке становище з викинутими цуценятами. Нема карантинного приміщення для них. Вони ще без щеплень, імунітет внаслідок недоїдання й стресу понижений, і потрапляють вони в середовище дорослих псів, які прийшли з різних місць, деякі є носіями інфекцій.

Потім журналісти ще раз їздили до речника ГУ МВС України у Львівській області Дениса Харчука з питанням: можливо, все-таки якісь заходи проти всіх цих неподобств проводяться? Але ні. Таки не бачить п. Харчук складу злочину. Не може підібрати відповідної статті карного кодексу. Може, йому варто звернутися за допомогою до зоозахисників?

Потім усі пішли до ратуші. Діти Львова вирішили розчулити наших чиновників, щоб ті згадали, що вони теж колись були дітьми, людьми, нарешті. (Як у пісні: «теж колись був хороша дитина і грав на піяніно…») Щоб замість того, щоб виділяти кошти на знищення, допомогли відкрити новий, більший притулок для тварин і припинити цей потік смертей. Діти намалювали плакати, на яких зобразили песиків, яких вони знають і люблять, із закликами не вбивати, не нищити, дозволити жити поряд. Крім того, зробили песиків-орігамі, причепили їх до кульок, наповнених гелем, й випустили в повітря. Це мало символізувати невинні душі тварин, які завинили тільки тим, що народилися на цій планеті та в цій державі трохи інакшими, ніж “господарі життя”.

А ще діти передали особисто для п. мера, А. Садового, листа-звернення з проханням знайти зловмисників і покарати, а також надати тваринам місце хоча б у притулку та заборонити людям викидати тварин на вулицю.

В той же день комунальники відкидали всі звинувачення у вбивствах. «Щодня працівники ЛКП «Лев» роблять рейди у центр міста, щотижня машина комунального підприємства виїжджає у райони, залежно від звернень, за скаргами. Ми змогли досягти того, що у центрі міста немає безпритульних собак. Випадки сказу не реєструються. Ми намагаємось максимально гуманно зменшувати кількість безпритульних тварин. Про отруту і мови бути не може, адже у бюджеті підприємства на отруту навіть не закладені кошти», – це розповів в. о. директора ЛКП «Лев» Роман Гарматій у інтервʼю виданню «ОстроВ» .

***
Але всі розмови зводяться до одного – ГРОШЕЙ. Колись мені бабуся розповідала про страшне божество Мамону, яке, за її словами, захоплювало душі тих, хто понад усе ставив гроші, золото, матеріальний достаток. І було дуже жорстоке. У Вікіпедії я прочитала, хто такий Мамона – сирійський бог достатку, багатства і родючості. Але маю враження, що наші чиновники давно вже є рабами власне того, бабусиного Мамони. І задля нього готові принести в жертву не тільки життя беззахисних тварин, але й нас.

Розгляньтесь. Що відбувається? В Росії тоне пароплав “Булгарія” -виживають сильніші, відпихаючи слабших, забуваючи дітей, ідучи по трупах тих, кого би мали рятувати… Рятують свої шкури (чи все-таки зади, як би сказав Задорний? але аж ніяк не душі). В Норвегії якийсь пан вирішив, що він має право вбивати, бо йому щось не подобається, результат – вибух – численні жертви. Але цього мало! Треба ще! І є ще – острів з дітьми. Ті, хто не може дати здачі, слабші, отже заслуговують на смерть. Вернімося до України. Масові отруєння дітей в їдальнях шкіл, санаторіях. Отруєння питної води, повітря, землі, що спричиняє хвороби, а то й смерті. Нічого не говорить, не нагадує?.. Виправдання: бракує коштів. Просто як у мультику “Простоквашино”: “Это я такой злой был, потому что у меня велосипеда не было”. Та справа тут аж ніяк не в ровері! Якщо нема душі, серця, тут уже нічого не допоможе.

А випадок з депутатом, сином депутата, який на очах повного залу людей забивав дівчину. Хто тут гірший, той, хто забивав, чи ті, хто дивилися? Не насторожує? А головна розвага наших можновладців – полювання? Дуже гарне поєднання понять. Тішить і розважає чиясь смерть. Гідні нащадки працівників КДБ, інквізиції, древніх римлян. І до якої б Церкви не ходили наші можновладці, всі вони слуги того страшного Мамони. А він вимагатиме все більше жертв… Якщо хтось зараз думає: “Моя хата скраю: дітей не випущу ні до садочка, ні до школи, ні до санаторію, собаку не зведу, нікого не рухаю – ніхто і мене не зачепить” – помиляється. Прийдуть і до таких. І хату знесуть (можливо, там потрібно буде якусь трасу для якогось Євро проводити), і дітей заберуть на якусь війну, для якихось вищих цілей. Якщо зараз не зупинимося, потім буде пізно. А поки хай летять невинні душі, щоб якось виправдати нас перед вищим Розумом, а, можливо, Він гляне на нас, заплаче, і… знищить, щоб не ганьбили.

Уляна Густей

More in Громадські акції, Новини, Довкілля
“Ла Страда” заявляє про законодавчі перешкоди на шляху до безвізового режиму з ЄС

...

Close