Машину Луї де Фюнеса побудували в Луганську.

Автомобіль для «Кавказької полонянки»

Серед автолюбителів СРСР вихід на широкий екран «Кавказької полонянки» викликав справжній фурор. І справа була не тільки в комедійному сюжеті чи режисерському дар Гайдая. Їх зачепила одна з засвітилися в стрічці машин.

Всього їх тут було три. Але аж ніяк не трофейний німецький кабріолет і вже тим більше не санітарний «пилосос» змусили радянських автомобілістів забути про «перемогу» і чорних «Волгах». Всіх вразило дивне авто – гібрид урядової «Чайки» і мікроавтобуса, відвозив «комсомолку, спортсменку і просто красуню» в світле майбутнє. Де шукати сліди автомобіля – знала тільки партійна еліта. І сліди ці вели … до Луганська.

– Це був мікроавтобус «Старт». А унікальну технологію виробництва машини придумав мій батько, – з гордістю каже Леонід Мелконов, син колишнього директора Луганського автоскладального заводу Дмитра Мелконова, який пішов з життя кілька років тому. – Кузов автомобіля був зі скловолокна! Щось подібне використовували в літакобудуванні, космічній промисловості, але у виробництві авто таку технологію ніхто в світі не застосовував.

У розпал «хрущовської» відлиги тисячі радянських автомобілістів мріяли сісти за кермо унікального авто, яке всього на кілька секунд промайнуло в фіналі культової комедії «Кавказька полонянка» і зникло. Але потім подібне диво «спливло» у французьких картинах з Луї де Фюнесом …

Автомобіль «Кавказької полонянки»

Серед автолюбителів СРСР вихід на широкий екран «Кавказької полонянки» викликав справжній фурор. І справа була не тільки в комедійному сюжеті чи режисерському таланті Гайдая. Їх зачепила одна з машин, що засвітилися в стрічці .

Всього їх тут було три. Але аж ніяк не трофейний німецький кабріолет і вже тим більше не санітарний «пилосос» змусили радянських автомобілістів забути про «Побєду» і чорні «Волги». Всіх вразило дивне авто – гібрид урядової «Чайки» і мікроавтобуса, який відвозив «комсомолку, спортсменку і просто красуню» в світле майбутнє. Де шукати сліди автомобіля – знала тільки партійна еліта. І сліди ці вели … до Луганська.

– Це був мікроавтобус «Старт». А унікальну технологію виробництва машини придумав мій батько, – з гордістю каже Леонід Мелконов, син колишнього директора Луганського заводу Дмитра Мелконова, який пішов з життя кілька років тому. – Кузов автомобіля був зі скловолокна! Щось подібне використовували в літакобудуванні, космічній промисловості, але у виробництві авто таку технологію ніхто в світі не застосовував.

Автобус “Старт” виробляли у нас на ЛАРЗ ( на задньому плані магазин “Ракета”)

«Старт» потрапив в кіно через дефіцит металу

На початку 60-х в СРСР гостро відчувався дефіцит металу. Партія і уряд вимагали від автопрому знайти альтернативні варіанти. З цією проблемою успішно впорався Дмитро Мелконов.

– Зовнішній вигляд «Старту» був змальований з легендарної радянської «Чайки» і адаптований під мікроавтобус. А кузов робили на Сєверодонецькому заводі «Склопластик», – продовжує син луганського автоконструктора. – Для його виготовлення створили спеціальну контрформу. На її внутрішню сторону наносили п’ять-шість шарів скло-тканини, поєднуючи їх спеціальними смолами і клеєм. Потім кузов витягували з форми, зачищали, шпаклювали і фарбували …

За спогадами одного з колишніх конструкторів Аркадія Сидоровича, ходову частину, коробку і двигун взяли від 21-ої «Волги».

Перший мікроавтобус «Старт» кольору слонової кістки з вишневою смугою представляв собою туристський варіант: в салоні розташовувалося три сидіння-дивана, шафки для посуду, а капот двигуна використовувався як столик, в багажнику було змонтовано похідний умивальник.

До кінця 1966-го було вироблено 20 таких автомобілів. Місцеві жителі охрестили мікроавтобус ласкаво – «Луганчик». А після того як з одним із зразків ознайомився сам Микита Хрущов, ще три машини «за спецзамовленням» зібрали для «Мосфільму». Так «Старт» і став кінозіркою.

Жандарм Крюшо ловив прибульців на українському ноу-хау

Після «Кавказької полонянки» на Луганський завод хлинув потік покупців з усього Союзу.

– Купити «Старт» без блату було неможливо, – згадує Леонід Дмитрович. – Навіть мене, ще школяра, виловлювали на вулиці і пропонували чималі гроші, щоб я умовив батька продати їм машини.

Така спритність бажаючих отримати «Старт» була цілком зрозуміла. Адже при такому потужному двигуні і настільки легкому кузові машина мало не зі старту розвивала величезну на ті часи швидкість – до 120 км на годину!

Але в цей же період спалахнула зірка московського ЗІЛа, що випустив унікальний на ті часи автомобіль ЗІЛ-130. Європа їм зацікавилася, але поставила умову: автомобіль повинен бути з причепом. І одним з трьох підприємств, що виконують урядове замовлення на причепи, став знову ж таки Луганський автоскладальний. А виробництво мікроавтобуса «Старт» вирішено було призупинити як неперспективне.

В кінці 70-х останній з випущених «Луганчиків», який працював на обласному телебаченні, потрапив в аварію, перекинувся і потонув у річці Донець. На щастя, обійшлося без жертв. Зараз відомо про декілька збережених мікроавтобусах марки «Старт» на території колишнього СРСР – трьох в Москві та одному в Краматорську.

Знову про «Старт» у Луганську заговорили на початку 80-х, коли в кінотеатрах міста демонстрували французьку кінокомедію «Жандарм та інопланетяни». Недотепа Крюшо у виконанні Луї де Фюнеса ловив прибульців, роз’їжджаючи на невеликому джипі, який був виконаний з скловолокна – за українською технологією!

Загалом, вийшло як завжди: наші відмовилися від геніальної ідеї, а практичні європейці перейняли її і, кажуть, використовують в кіноіндустрії і донині.

Бувалі луганські водії досі як легенду переповідають цілком реальний факт. Якось на початку 70-х «Старт» з обкомівський елітою і чехословацькою делегацією на під’їзді до Донецька врізався у вантажівку. Шансів вижити не було ні в кого, але … Пластиковий корпус з амортизував, автомобіль відскочив від самоскида, як тенісний м’ячик від стінки, і перекинувся. Пасажири відбулися лише синцями та подряпинами . А на кузові мікроавтобуса залишилися тільки подряпини …

ТТХ

Мікроавтобус «Старт»
Рік випуску – грудень 1963-го.
Оригінальний кузов виконаний з склопластика.
Ходова частина, коробка передач, двигун – від ГАЗ-21.
Максимальна швидкість – 120 км / год.
Вартість – близько 10 000 радянських рублів.

Прес-служба БФ “Підтримки Українських ініціатив”