Останні новини

Ірина Константюк: Реформи по-українські або як ми поховали інклюзивну освіту

Коротко про порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах

За освітою я вчитель, тому не можу втриматися від зауважень до документу під назвою “Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. №  872 за підписом Прем’єр-міністра України (див.нижче – ред.). Для тих, хто не знає, коротко про те, що таке інклюзивна освіта і загалом інклюзивна політика.  Відкриваємо англо-український термінологічний словник-довідник із соціальної роботи, Львів, 2004, читаємо: “інклюзивна освітня політика це освітня політика включення, що дозволяє студентам (учням) з неповносправністю (для тих, хто не знайомий з цим терміном – інвалідністю) бути повноправними членами колективу однолітків у класі в школах свого мікрорайону”.

В будь-якому суспільстві 10% населення – це люди з неповносправністю.  В Україні цей відсоток вищий у зв’язку з забруденим довкіллям, поганим харчуванням, низькою якістю медичних послуг і т.д.  Спостерігається значне зростання народження дітей з аутизмом, ДЦП, та емоційними розладами.  Кожен з нас в певний період свого життя на короткий чи тривалий час відчує себе неповносправним.  Ми всі старіємо і тому, рано чи пізно станемо неповносправними в тій чи іншій мірі.    Але мова зараз не про нас, а про дітей – наше з вами майбутнє. Гуманність в будь-якому суспільстві перевіряється саме ставленням до вразливих.  Мені шкода, що Прем’єр-міністр України так легковажно поставив свій підпис під документом, який готувався без громадських слухань, залучення громадських організацій, батьків дітей з особливими потребами і просто самих людей з неповносправністю.  Чому, фахівці-радники пана Азарова не звернулися за порадою до  лідерів батьківського руху за інклюзивну освіту – Вододимира Крижанівського (Біла Церква), Миколи Сварника (Львів) і простих батьків, чиї діти з особливими потребами ходять до звичайних шкіл або вже закінчили університети.  Чому в нашому суспільстві так бракує розуміння, що кожна дитина – унікальна і кожна гривня вкладена в дитину обов’язково відіб’ється мільйонами сплачених податків.  Чи такі видатні вчені,  як Альберт Ейнштейн (аутизм), Генрі Форд (дислексія), Григорій  Перельман (аутизм), Стівен Гокінг (захворювання мото-нейронного характеру, пересувається у візку і спілкується через мовний синтезатор), Ісаак Ньютон (заїкання), Піфагор (епілепсія) зробили б свої відкриття, якби їх закрили в інтернаті?  Саме до інтернатів штовхає дітей нова постанова Кабінету Міністрів.    І це в той час, коли Україна прагне до Європи, де інтернатів позбулися 50 років тому.

Давайте вчитаємося в пункт 4 постанови: “Рішення про утворення класів з інклюзивним навчанням приймається керівником загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням освітніх запитів населення за умови наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів і приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, згідно з Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778”.  При теперішньому завантаженні чи якийсь керівник школи захоче створювати такі класи та матерільно-технічну базу та ще “за погодженням з відповідним органом управління освітою”?  А ще мені “дуже подобається” пункт 5: “Власник загальноосвітнього навчального закладу виділяє в установленому порядку кошти для забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень таких закладів дітей з особливими освітніми потребами, створення відповідної матеріально-технічної та методичної бази, забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяє провадженню інноваційної діяльності, здійснює заходи щодо придбання транспортних засобів для підвезення таких дітей до місця навчання та додому.”  Де мені знайти цього “власника загальноосвітнього навчального закладу”.  Може це пан Табачник або ще хтось?

А що, якщо хтось із батьків звернеться до суду за те, що ви своєю постановою порушуєте 53 статтю Конституції України про те, що “Кожен має прово на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах”.  Можу також нагадати ратифіковану конвенцію про права дитини та 3 статтю закону України про освіту  “громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних  навчальних  закладах  незалежно  від статі, раси,національності, соціального і майнового стану, роду  та  характеру занять, світоглядних переконань, належності до  партій,  ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я,  місця  проживання  та інших обставин”.

Чому ж замість того, щоб створити рівний доступ до освіти ми повертаємося в совєтські часи і знову говоримо про зарахування дітей з особливими потребами до школи в “установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації”.  Згідно вашої постанови батьки спочатку повинні вимолювати дозвіл в психолого-медико-педагогічної консультації, а потім шукати директора школи, який залишить всі свої буденні справи і почне “виділяти в установленному порядки кошти на безперешкодний доступ до школи та створювати відповідну матеріальну-технічну базу”.  Таким чином, інклюзивна освіта перетворюється в таку собі абсолютно нездійсненну мрію для багатьох дітей і їхніх батьків.  Мені шкода, що ви не звернулися за порадою до міжнародних фахівців, не знайшли спільної мови з громадськими організаціями (Крок за кроком, Національною Асамблеєю Інвалідів України, і т.д.), не почули голос студентів з неповносправністю і просто не зустрілися з батьками.  Від постанови вони очікували іншого, перш за все, зняття бюрократичних препон і полегшення зарахування дітей до загальноосвітніх шкіл за місцем проживання, сприяння перетворенню кожної школи як в місті, так й на селі в доступну (адаптовані класи, їдальні, майданчики, туалети), наявність  засобів підтримки для кожної дитини, яка їх потребує (комунікативні пристрої, і-поди, і-педи і просто комп’ютери), але найголовніше – підтримки батьків.  Без міцної сім’ї не буде міцної держави.  З такими недолугими реформами ми, шановні, приречені.

Ірина Константюк

Вчитель

*******

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 серпня 2011 р. №  872

Київ

Про затвердження Порядку
організації інклюзивного навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах

Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, що додається.

Прем’єр-міністр України                                                      М. АЗАРОВ

Інд.70

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 15 серпня 2011 р. №  872

ПОРЯДОК
організації інклюзивного навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах

1. Цей Порядок визначає вимоги до організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах з метою реалізації права дітей з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання, їх соціалізації та інтеграції в суспільство, залучення батьків до участі у навчально-виховному процесі.

2. Освітні послуги надаються дітям з особливими освітніми потребами загальноосвітніми навчальними закладами у класах з інклюзивним навчанням із застосуванням особистісно орієнтованих методів навчання та з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

3. Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами (дітей з вадами фізичного та психічного розвитку, в тому числі дітей-інвалідів) у загальноосвітніх навчальних закладах створюються умови для:

забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень такого закладу дітей з вадами опорно-рухового апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, та дітей з вадами зору;

забезпечення необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання;

облаштування кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розвантаження, логопедичного для проведення корекційно-розвиткових занять;

забезпечення відповідними педагогічними кадрами.

4. Рішення про утворення класів з інклюзивним навчанням приймається керівником загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням освітніх запитів населення за умови наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів і приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, згідно з Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 778 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 65, ст. 2291), за погодженням з відповідним органом управління освітою.

5. Власник загальноосвітнього навчального закладу виділяє в установленому порядку кошти для забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень таких закладів дітей з особливими освітніми потребами, створення відповідної матеріально-технічної та методичної бази, забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяє провадженню інноваційної діяльності, здійснює заходи щодо придбання транспортних засобів для підвезення таких дітей до місця навчання та додому.

Власник та керівник загальноосвітнього навчального закладу несуть відповідальність за організацію, стан та якість інклюзивного навчання.

6. У загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими освітніми потребами  працівниками психологічної служби (практичними психологами, соціальними педагогами) таких закладів  та відповідними педагогічними працівниками.

Діяльність працівників психологічної служби (практичних психологів, соціальних педагогів) координують центри практичної психології і соціальної роботи, міські (районні) методичні кабінети.

7. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до класів з інклюзивним навчанням здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

8. Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням становить не більш як 20 учнів, з них:

одна — три дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо;

не більш як двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках.

9. Навчання у класах з інклюзивним навчанням здійснюється за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, рекомендованими МОНмолодьспортом для загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальними підручниками.

10. Навчально-виховний процес у класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу, складеного на основі типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.

На основі зазначеного робочого навчального плану розробляється індивідуальний навчальний план для дітей з особливими освітніми потребами (далі — індивідуальний навчальний план) з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації.

Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки розумової працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

11. Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість.

12. В індивідуальному навчальному плані передбачається від трьох до восьми годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових занять з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації та типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку. Такі години враховуються під час визначення гранично допустимого тижневого навчального навантаження дітей з особливими освітніми потребами.

Корекційно-розвиткові заняття проводяться відповідними вчителями-дефектологами та практичними психологами.

13. Відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації та за згодою батьків для дітей з особливими освітніми потребами педагогічні працівники, у тому числі вчителі-дефектологи, розробляють індивідуальну навчальну програму з урахуванням навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, яка затверджується керівником навчального закладу та переглядається двічі на рік (у разі потреби частіше) з метою її коригування.

14. Особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.

15. Оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами здійснюється згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

Система оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами повинна бути стимулюючою.

16. Державна підсумкова атестація дітей з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію.

17. Діти з особливими освітніми потребами залучаються до позакласної та позашкільної роботи з урахуванням їх інтересів, нахилів, здібностей, побажань, віку, індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності та стану здоров’я.

Позашкільна робота з дітьми з особливими освітніми потребами проводиться відповідно до Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах.

 

 

2 Comments on "Ірина Константюк: Реформи по-українські або як ми поховали інклюзивну освіту"

  1. Олександр | 12-09-2011 11:49 at 11:49 |

    А ось і відповідь МОН на статтю: http://www.mon.gov.ua/newstmp/2011/09_09/3/

  2. ирина анюхина | 15-09-2011 02:40 at 02:40 |

    абсолютно согласна с Ириной Константюк в отношении постановления №872 “ПОРЯДОК організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах” – это не решение проблемы, а ее заговаривание и перекладывание на плечи директоров школ под присмотром вышестоящих организаций, без одобрения которых директору и шагу не ступить. и потом – на какие средства директор школы может организовать все то, о чем идет речь в постановлении, ведь финансирование школ практически равно нулю, даже учебников и тех нет, а уже половина сентября прошла и все отчитались о полной обеспеченности школ. спасибо правительству за такую помощь! И еще – в школах, в том числе и в нашей – УВК “Школа-лицей” №3 им. А.С. Макаренко г. Симферополя, участнице украинско-канадского проекта о внедрении инклюзивного образования – в новом учебном году сокращены ставки второго психолога, социального педагога, библиотекаря и т.д., а в школе – 2028 детей на начало учебного года.

Comments are closed.

More in Освіта і наука, Статті
Харків, 24.08.2011
Микола Ляхович: У злочинної влади криза жанру?

Якщо раніше ЗМІ рясніли повідомленнями про репресії щодо патріотів і політичної опозиції, то зараз все частіше з’являються сигнали про свідомі...

Close