Олександр DADDY Попов. «Чи не останній шанс?»

Сьогодні стало вже практично «загальним місцем» в матеріалах про можливі шляхи розвитку країни згадувати про 40-річну Біблійну подорож євреїв на чолі з Мойсеєм від єгипетського рабства до омріяної Землі Обітованої, до свободи.

Не втримаюсь і я від цього порівняння з 40-річним шляхом, але трохи в іншому світлі, в світлі виховання справжньої національної еліти.

Святкуючи останніми роками річниці Незалежності, і вчорашні, і сьогоднішні можновладці полюбляють залучати до урочистостей однолітків видатної події – то паспорти вручають тінейджерам, народженим після 91-го року, то порівнюють успіхи та надбання сьогоднішніх 20-річних з здобутками держави.

Совкові за своїм духом і втіленням святкові заходи кожного року зайвий раз демонструють, що країна, попри незалежний статус, так і залишилась УРСР і не стала Україною, а більшість діточок, які радісно аплодують черговому «гаранту» Конституції на урочистих заходах, попри своє навчання у провідних вишах, так і не стали нової українською елітою.
Як не можна вважати новою елітою сотні мажорів, які у вільний від клубів час з‘їжджаються на багатотисячних автівках до будівлі КІМО, так не достойні цього високого звання і їхні татусі, які перемежають натискання кнопок «за себе та за того парня» у Верховній (з)Раді з вирішенням особистих бізнес-проблем та епізодичним ламанням стільців об голови своїх опонентів.

Практично всі представники псевдо (бидло)-еліти (і старіші, і молодші) не володіють українською мовою, не мають національного духовного та культурного стрижня, не цікавляться подальшою долею України і не готові до безкорисливого служіння українським громадянам.

Поодинокі виключення з описаної ситуації є не стільки спростуванням, скільки підтвердженням наступного: за 20 років Незалежності практично нічого не зроблено для чіткого формулювання української національної ідеї, українських національних інтересів, які б стали підґрунтям для формування нової української національної еліти.

Чому я кажу «практично нічого»? – Тому що силами українських патріотів, духовних лідерів нації був зроблений дуже суттєвий крок – відновлене існування Української Церкви.
На мою думку, саме Українські Церкви, їх високодуховні та освічені провідники краще за будь-яких «табачників» опікуватимуться вихованням наступних поколінь українців.

Про це я думав вже декілька місяців, ділився своїми думками з родиною, з колегами по «Майдану», а коли +Блаженніший Святослав (Шевчук) та +Блаженніший Любомир (Гузар) виступили на сторінках низки ЗМІ та Інтернет-видань з власним цікавим баченням проблем освіти та й загалом виховання молоді, я заспокоївся – владики подбають про це краще за мене-нерозумного.
Однак замість Українських духовних лідерів проблемами виховання діточок і молоді в Україні швиденько і активно почали перейматися москвопопи. Маючи неосяжні матеріальні і фінансові ресурси, вони прагнуть навіть поміняти (або «інакше прочитати») Конституцію України і на підставі цього «нового прочитання» почати на офіційних засадах вливати в молоді українські мозки московську отруту.

Я вважаю, що наступні 20 років будуть остаточно визначальними у питанні чи постане реально національна Держава Україна такою, якою її омріяли мільйони українців, які поклали за свою мрію своє життя, а саме Українською Самостійною Соборною Державою. (Говорячи про наступні 20 років, я маю оптимістичну надію, що сьогоднішньому окупаційному режиму не вдасться перетворити Україну на Південно-Західний федеральний округ Московії).

Для того, щоб зустріти 40-ву річницю з гордістю за свою Державу, а не ховаючи очі від сорому, щоб не ховати червоно-чорний та синьо-жовтий прапори та вишиту сорочку у скриню до «кращих часів», треба вже від сьогодні починати ростити тих українців, хто згодом візьме владу і долю країни у свої руки.

Діти, які народжені сьогодні, повинні мати шанс уникнути отруйного впливу совку в усіх його проявах. Вони не повинні чути «Ну, здравствуй, дружок», а лише «Добрий вечір вам малята, любі хлопчики й дівчата». І молитву Божу вони мають промовляти українською. І на перших роках свого життя нічого не чути про «дедушку Ленина», піонерів-героїв, «Великую победу советского народа», «подвиг ЧеКістов», про «Бригаду», про «Счастливьі вместе» та «Єфросинью», пся крев, та про «славянское братство народов», а також «нерушимую дружбу народов СССР», та й про сам СРСР теж.

За великим рахунком, завдання сьогоднішньої системи освіти в Україні нічим не відрізняється від завдань, які ставились перед освітою в СРСР (УРСР): продукування «гвинтиків» та «коліщаток» для того сов‘єтського монстра, якого і за часів совку і зараз чомусь називають економікою.

Натомість першим і головним завданням освіти в Україні має стати виховання моральної і духовної людини, українця, патріота. Вихована на одвічних цінностях, українська з своєю сутністю дитина назавжди буде абсолютно відмінною від мільйонів «павліків морозових», яких і зараз продовжує продукувати одурманена «табачною» отрутою освіта України.

Навіть за існуючим законодавством, різні Церкви знаходять шляхи аби зареєструвати свої навчальні заклади і отримати ліцензії на здійснення освітньої діяльності.
За прикладом польської «Солідарності», яка на початку 80-х років минулого сторіччя створювала в «комуністичній» Польщі альтернативну владу, важливо сьогодні в Україні в умовах окупаційного промосковського режиму розпочати створення системи освіти під орудою Українських Церков, яка виховуватиме особистостей нової України і стане потужною альтернативою «табачній» освіті.

Я б дуже хотів аби в Україні була започаткована наступна система освіти: дитячий садочок, де виховательки – сестри-монахині, початкова школа, в якій викладають домініканці, що викладають в основному культурну та духовну традицію. А вже з школи ІІ ступеню і далі подаються знання по широкому спектру предметів.
Потім ці діти навчатимуться в Острозькій академії та в Могилянці, УКУ, ЛНУ та Політехниці. Так поступово за 20 років ми отримаємо перший невеличкий загін молоді, яка не отруєна совком та московською поп-культурою.

Наведу ще одну цікаву, з моєї точки зору, цитату: «…Программа Императорского Царскосельского лице́я была
ориентирована в первую очередь на подготовку государственных просвещённых чиновников высших рангов.….»
Материал из Википедии «Императорский Царскосельский лицей»

На мою думку, такими українськими «Царскосельскими лицеями» мають стати УКУ, ЛНУ, Львівська політехніка, НАУКМА та Острозька Академія. Вони мають виконати в Україні роль британських Оксфорда та Кембріджа, американських Єльського університету та Гарварда і стати Альма-матер нових керівників країни, які, нарешті, перетворять УРСР в УССД.

Слава Україні!
Слава Нації!

11 Comments

  1. Ідея мені дуже сподобалась. Свої священники не будуть навчати поганому. А чому не можна, щоб викладали також отці-єзуїти? Здається, система освіти єзуїтів й досі вважається у світі найкращою. Я знаю одного отця-єзуїта – більш освіченої, розумної, тактовної, доброї людини я не зустрічала.

    • Я повністю з Вами погоджуюсь. Дійсно, шкільною освітою більше опікуються отці-єзуїти. Домініканці більше освітою університетською.На цю помилку вказала мені й дружина – випускниця курсів Університету Св.Томи. В принципі не так важливо представники якого ордену цим будуть займатися. Знаю, що у наших братів-лютеран є багатий досвід дитячого виховання. так само досвід мають і інші християнські конфесії. Мусульмани мають неоціненний досвід виховання у медресе. Просто це потрібно робити вже зараз, бо часу обмаль, а москвопопи не сплять.

  2. Можливо, варто спробувати на засадах організації приватних шкіл? Знаю про один, щоправда, польський досвід, коли батьки, незадоволені змістом навчання в державному ліцеї, організували приватний, католицький. Але таким чином задача “в загальному вигляді” не вирішиться.

  3. Нічого з того, про що пише Саша не відбудеться, поки не буде сформована
    національна еліта. А ми були близькі до цього у 2004 році.
    Наша нація втратила шанс стати самодостатньою коли почала з подачі однієї нечестивої пані ганьбити, втоптувати у бруд, відкрито травити людину, ім*я якої мілліони українців скандували на помаранчевому Майдані. Ні не поспішайте називати мене фанаткою Ющенка. Ні. Мені абсолютно все одно, хто приведе мою націю до єдиної помісної церкви, до НАТО, до Євросоюзу, хто надихне українців бути українцями , хто захистить нашу мову, культуру, історію. Буде це нелюбий мені Янукович – я скажу :Слава Януковичу, буде хтось інший скажу так само.
    Але біда у тому, що крім Ющенка цими питаннями впритул ніхто і не займався і не оголошував їх пріоритетними.
    Не знаю, може він дійсно якийсь негідник, але хай би і так, якщо ті всі
    *демократи* які через майданову сцену повилазили у *велику політику* і тепер не можуть собі скласти ціни, були дійсно патріотами країни а не себе любих, вони б не лізли б через голови один одного у лідери, а згуртувались би навколо людини (хай навіть і недостойної на їх погляд, адже і у ПР мало хто поважає Януковича) яку Майдан обрав лідером, та й впроваджували б у життя ті ідеали за які народ піднявся у 2004 році.
    А сьогодні нам треба знову починати все спочатку. Не впевнена, що цього разу вдасться, бо багато втрачено, а головне – віра людей.
    Тому та нечиста сила, яка зруйнувала гідну песпективу України – хай відпочине на нарах. Жорсто, але її доля не варта долі народу.

    • НМХР, навпаки: національна еліта не народиться з совкових дитячих садків, де в дитину вкладають зародки радянського колективізму і навички ходити строєм. Не народиться національна еліта і з совкової за своєю сутністю середньої школи.
      Перепрошую, але якщо Віктор Андрійович і ставив перед собою означені Вами завдання, то ніц з того не зробив…. RIP
      Починати з початку, то це і є починати з дітей.

  4. Нажаль, Саша, ви не зрозуміли суті мого посту. Бог з ним з тим Віктором Андрійовичем. Історія всіх розсудить.
    До Вас запитання : а хто буде *починати спочатку*, як Ви пишите? Хто буде нищити той *радянський колективізм* у дитсадках і *совкову сутність* середньої та й вищої шкіл?
    Як раз еліта це і мала б зробити. Бо еліта, це ті хто бачать дальше, глибше і ширше,хто завжди на крок попереду всього суспільства.І такі люди є в нашій країні. Вони є завжди і в усякому суспільстві. Треба тільки, щоб вони захотіли очолити національний рух. А в тому то як раз і проблема, бо після того, як було сплюндровано все,на що сподівались люди у 2004 році, мало хто захоче бути *хлопчаком для биття*.Ні, звичайно, ті маленькі *гетьмани* які пхалися один поперед одного на сцену Майдану, які сьогодні з масними обличчями і тьмяним пересиченим поглядом розповідають , що хтось там чогось не зробив у 2004 -2010 роках- вони через голови один одного полізуть і у Президенти, але чи потрібні такі Україні.

    А ще дуже кортить пнути Вас за фразу :*але якщо Віктор Андрійович і ставив перед собою означені Вами завдання, то ніц з того не зробив….*
    Оце і є та сама совковість, перепрошую. Давайте її вичавлювати з самих себе в першу чергу. Жодний Герой нічого САМ не зробить.Або треба в країні вводити монархію.
    Хочеться вірити, що суспільство все-таки отямиться. І якщо з*явиться новий камікадзе і очолить народний рух, то громадяни не будуть кидати в нього каміння, вестись на щоденне шоу з рюшиками і цинічною брехнею, а будуть допомагати будувати нове суспільство.

    • Шановна пані Світлана,
      1.Я далекий від того аби розраховувати на те, що якоюсь чарівною паличкою чи не менш чарівною елітою (якої загалом не існує, а є лишень окремі представники) я виправлю ситуацію у дитячих садочках, школах та ВНЗ і вони від завтра стануть не совковими. Я хочу стати на допомогу моїй Церкві у справі розбудови системи української католицької освіти від дитинки до свідомої свого призначення, своїх цілей і свої свобод молодої людини.
      2. Щодо “пнути” за докір на адресу Віктора Андрійовича. Бог свідок, що я не сидів, склавши руки, в очікуванні поки він побудує нам український рай на Землі. І не буду я тут перераховувати що я зробив (хоч мені застужені у весняних калюжах 2006-го ноги даються взнаки і зараз), що намагався зробити, а на що не вистачило ані розуму, ані сил та ресурсів. В основному мій докір на адресу третього президента можна сформулювати дуже просто: він чудово чув скандування “Ю-ЩЕН-КО!!!” на Майдані і геть припинив чути “Майдан” після того, як посів головне крісло.
      3. Жодного мессію (хероя) суспільство не сприйме (принаймні та частина, яка вміє читати та аналізувати). На закликах до чогось ми вже 20 років стоїмо на місці. Конкретику давай. З метою, механізмами втілення, цифрами і конкретними термінами “дед лайн” по кожній позиції. Виконав – працюй далі. Не виконав – йди геть. Заспокоївся на досягнутому – дякуємо, до нових зустрічей.

  5. Я згадую перші дні Президента Ющенка. Жива черга до нього сетояла з Банкової аж до Майдану. Люди із всима своїми проблемами кинулись до Президента. Ну як же, він же наш, ми ж за нього стояли!!! У когось кран тече, у когось сина посадили безпідставно, хтось не може отримати акт приватизації на нерухомість. Ну так ми свєтські люди були виховані: До царя батюшки!.
    Що б ви робили за таких умов ?
    Далі почалось : Йося Бродський (він тоді був у таборі Тимошенко) заволав : А -А-А!!! Навколо Президента ЛЮБІ ДРУЗІ !!!!! Відразу цей слоган перехопила Тимошенко оздобивши словами *куми, свати…..*. І це був кінець січня початок лютого. Далі якщо пам*ятаєте Тимошенко підняла хвилю проти розумника-Порошенка і той змушений був підти у відставку і в судах доказувати свою правоту.
    А далі *любі друзі*, вирішили, що мають право відкривати ногою двері у президентський кабінет і радити як керувати країною. Кого б Ви слухали і що б робили ?
    А далі, у лютому 2005 року, якщо пам*ятаєте був Закон про Кабінет Міністрів, прийнятий БЮТ разом з ПР, який позбавляв Президента будь-яких повноважень по управлінню економікою. Так, ви можете дорікнути, що у Президента ще було пів-року, аби здійснити обіцянки. Але то буде не по-християнські. Людина була хворою, кожного тижня йому робили якусь операцію. От тоді то і повинні були б оті патріоти згуртуватись навколо програми Президента і намагатись разом втілювати її в життя. Але…..
    Далі з*явився такий собі Арфуш із своїм Бентлі, яку начебто підпалив син Ющенка. Новина пройшла по всіх ЗМІ. А от спростування десь загубилось поміж рядків.
    Далі сина Ющенка підставили з машиною захмарної вартості. Здається то був Жванія. І, згадайте, який вопль був з того приводу по всіх каналах і в інтернеті!
    І вся ця компані проти Президента проходила під розливисте прем*єрове ха-ха-ха-ха!!!
    А ще: де тепер Бродський і Арфуш? Вони були чи не найпершими призначенцями на високі пости новим Президентом Януковичем. Вам це хоч про щось говорить?
    Фінансовий аферист Бродський!!!!! І бувший сутинер Арфуш!!!!
    Далі буде…. .

    • Мені не варто розповідати історію падіння. Розповісти що потрібно було робити Віктору Андрійовичу? Легко: призначити Рошена прем”єром, розпустити парламент і на березень-2005-го призначити вибори ВР. Отримати конституційну більщість у новому складі парламенту, скасувати недолугу та антизаконну рехворму-2004-го. Терміново новим складом парламенту ухвалювати ПДЧ щодо вступу до НАТО і не злізати з шиї Тарасюка та П”ятницького поки не був би узгоджений текст угоди про асоціацію. Хотів бути гарним для всіх? – Такого не буває – треба не декларувати, а робити. Тому і підтримка падала весь час, а не через козні Йульки.

  6. Те, про що Ви пишете добре на папері. А от у житті, …нажаль.Згадайте, хоча б один крок Президента, який був би підтриманий БЮТ.Зараз Ви скажете – їх не було. Були!!!

    *призначити Рошена прем”єром* яким чином? Якщо Ви пам*ятаєте Юлька з Ющем напередодні Помаранчевої революції підписали угоду (і зовсім не таємну, бо цей акт показувало телебаченню), згідно якої, після перемоги Ющенка, ВОНА мала ставати Прем*єром.Це найпомилковійший крок Юща. Ну не може Вітя відмовити жінці! Короче, запустив за пазуху змію.
    Але ж це не головне. Згадайте: пройшла інавгурація, намети почали згортати і раптом з*являються браві хлопці, займають місця у наметовому містечку і заявляють: поки Юльку не призначать Прем*єром, вони з Майдану не підуть.І дійсно сиділи, поки Юлька не стала Прем*єром. А ЇЇ Біле Братство у парламенті!!!! Та хіба б вони дали призначити когось іншого на цей пост. А поскільки Порошенко був найсильнішою фігурою в оточенні Юща, треба було його прибрати. І прибрали.Господи, та невже ви не розумієте: Ющенко, Іваненко, Петренко , та будь хто з поглядами НЕЗАЛЕЖНОГО УКРАЇНЦЯ мав би таку саму участь. КДБ треба взяти реванш за розвал Союзу, за втрату підконтрольних територій. І він це робить. Ви ж у минулому,якщо не помиляюсь, воєнна людина. Ви ж знаєте які кадри відбирались у ту ганебну організацію. Найліпші!Найрозумніші!
    Для мене абсолютно очевидно : все, що сталось в країні з 2004 по 2010 роки – це геніальний план, розроблений у нетрях КДБ, а Юлька -інструмент його реалізації. Цинічна, підступна, брехлива, жорстока. А ми, народ, сумлінні статисти.
    Я можу довго дискутувати з Вами на ці теми. Бо я це все пропустила через себе. Я довго аналізувала все що з нами сталось.

  7. Ви, пані Світлано, деякі речі пересмикуєте (наприклад, те, що БЮТ мав велику фракцію у В(з)Р зразку 2004-го. Дискутувати на запропоновану Вами тему далі вважаю недоцільним. І взагалі-то моя стаття не про минуле, а про майбутнє.

Comments are closed.