Останні новини

Донбас ніхто не ставив на коліна? Донбас ніхто не піднімав з колін!

Сьогодні тричі чув, як люди клянуть Януковича і його політику. Обсмоктують жовту новину його сварки з Рінатом Ахметовим, яка, буцімто мала місце. З одного боку мене це втішає, бо жевріє надія на прозріння, але з іншого – я добре розумію, що Донбас ще не скоро скипить, адже добре пам’ятаю історію.

А знання історії мені підказує – вірші Павла Безпощадного: «Донбас нікто нє ставіл на колєні і нікому поставіть нє дано», не більше ніж агітпроп. Насправді цей нещасний Донбас хто тільки не ставив навколішки: і білі, і червоні, і петлюрівці, і німці, і махновці, і знову – червоні, і знову – німці, і вкотре – червоні. І жоден завойовник не був перемолотий в місцевих боях і відкинутий геть – завжди Донбас був захоплений. Нехай не надовго, та тим не менше. І будували його вугільну, сталеву та хімічну міць на кошти іноземних інвесторів ще з царських часів і до нинішніх. Не став виключенням і СРСР – варто згадати Хаммера який у Горлівці «Стирол» підняв. А мій рідний, багатостраждальний Донбас чомусь знову і знову замість щоб шануватися і пишатися своїми видатними земляками – Бахмутським, Чіхачовим, Ізотовим, Ангеліною, Прокоф’євим, Солов’яненком, Далєм, Матусовським, Куінджи, Горбатовим, Сосюрою, Бубкою знову і знову впадає в духовну деградацію, обирає ганебні цінності кримінального світу і творить кумірів зі злочинців, яким згоден дешево продатися, бо живе одним днем, як правило – у дурмані.

Героїв, вартих того, йому в кращому випадку призначали зверху – таких як Стаханов або молодь з «Молодої Гвардії», єдиний подвиг якої полягав у тому, що вони «посміли заявити протест» на відміну від принишклої більшості і загинули, як мученики, в той час як місцеві комуністи в деяких районах Донбасу одразу з приходом німців спокійно зареєструвалися в поліції і спокійно пережили весь 1942 рік і були розстріляні як вівці тільки у 1943 році, під впливом відступу німців після поразки під Сталінградом. Але навіть це не потягнуло на масовий подвиг населення, тому жодне місто з найбільш населеного і промислового регіону країни не стало містом-героєм. Бо населення Донбасу покірно сприймало будь-кого – аби дали дихати. Коли Москві загрожувала окупація, вона створила 12 дивізій народного ополчення і кинула на ворога, а все на що спромігся аналогічний за кількістю населення Донбас – це 2 шахтарські дивізії. Такий степний українській регіон, як Сумщина-Полтавщина створили гігантське партизанське з’єднання Ковпака, західна Україна мала УПА, Одеса і Крим чинили активний спротив, а в Донбасі, незважаючи на велику кількість населення, спротив мав поодинокі випадки.

Все, на що грозний Донбас спромігся – наслідувати приклад Кузбаса в часи шахтарських страйків на прикінці існування СРСР. І те – вилилося в банальне: «дай». Сумна ця символічність: «Донбас» від слова «дай». Зухвалого, нахабного, егоістичного. Під стать певному відсотку його населення – доволі лінькуватому але гоноровому. Поступово, за часів СРСР від звання «всесоюзна кочегарня», він перетворився на дотаційний регіон. Але незалежність України дала йому можливість знову відчути себе батьком-годувальником країни, локомотивом економіки. Та замість щоб стяжати славу і гордість держави, завоювати повагу до себе, він знову поринув у вбоге хизування: «Донбасс ніхто не ставив на коліна…» Е, шановні, так ми недалеко підемо, адже – по колу. Бідолашному Донбасу, набравшись мужності, стати на коліна ще тільки доведеться! Далі, дивись, і на ногу спертися вдасться, а там і друга не підведе. Та поки що, на жаль, Донбас через безліч своїх вад продовжує блукати в пітьмі і тумані. А хто не блукає, стоїть наразі – по яйця вбитий в землю. І будь-хто може йому наступити – щоб насолодитися музикою, або навіть відірвати геть – щоб потішитися: навіщо рабам майбутнє? І вони мовчатимуть…
Я маю повне право казати подібні речі, бо маю безпосереднє відношення до цього регіону: народився, вчився, живу і працюю. Об’їздив його в експедиції увесь – уздовж і поперек. І маю таку мрію, щоб мою малу батьківщину – поважали. Щиро, а не через етикет. Поважали всю – як таку, а не окремих особистостей, через їх авторитет. Маю надію, що колись воно так і буде. Принаймні, в мене таке бажання є.

4 Comments on "Донбас ніхто не ставив на коліна? Донбас ніхто не піднімав з колін!"

  1. ОЛЕСЯ | 22-11-2011 23:56 at 23:56 |

    Дуже дякую, шановний Пане, за розповідь. На жаль, свідомість багатьох людей не розвинулася до Вашого рівня розуміння. Стиль життя вирішив свідомість багатьох. Так, боляче, коли лпдина йде на страйк тільки під тиском з вимогою Дай!. Від таких протестів багато не зміниться. Кривндики знають, як втихомирити такий стихійний прояв. Кинуть кістку, як собаці. Кривдникам дуже затишно, коли людина загнана турботами думає тільки як напхати живіт.
    Однак, серед Донеччан є такі, люди як Ви. Бажаю Вам сил і витривалості переконувати і схилити на свій бік як найбільше однодумців і тих, хто вагаєься, де правда. Зичу Божої ласки для справжніх Донеччан, які мислять так, як Ви!

  2. Дякую всім. Сподіваюся на краще.

  3. Лариса Заливна | 04-12-2011 19:17 at 19:17 |

    Шановні співвітчизники!
    Витоки – в обосливостях формування Донбасу як краю заробітчан, краю відставних совєцькихофіцерів та ка-ге-бешників. До того додалися особливості формування трудових промислових колективів як способу уніфікованого життя і уніфікованого мислення під проводом керівництва. Не судіть так жорстко. Далеко не всі у Донбасі дурні. Це моя батьківщина, яку я безмежно люблю. Але вона невіддільна від великої батьківщини – України. Без України Донбасу несає. Україна ще матиме свою кращу долю.І ит робимо тут на місцях все, щоб не гальмувати, а прискорювати європеізацію України.
    Донечанка

  4. Браво!За открытые глаза и трезвый ум.

    От жителя Донбасса…

Comments are closed.

More in Суспільство, Наша історія, Статті
Київ вшанує героїв Другого Зимового Походу Армії УНР

Традиційно цими вихідними Україна вшанує героїв Другого Зимового Походу, які полягли під с.Базар Житомирської області. Буремного 1921 року півтори тисячі...

Close