Люди, що з нами?

Попросити редакторів «Майдану» опублікувати цей, без перебільшення,  зойк розчавлених життям й бездушним чиновництвом вдів військовослужбовців,  змусило мене те, з якою зверхністю й неповагою  вищі урядовці, включно з Президентом, прокоментували останні прояви суспільного спротиву. Пам’ятаєте, як він сказав: «Втратили страх і совість».

Хочу, щоби вони все-таки переконались, що протестують проти наступу на їх права не опозиціонери, не обмануті, не пройдисвіти, а люди, котрим держава гарантувала соціальний захист.

Проблеми, що наводяться у листі – лише частка  тої безодні  приниження, безправ’я та беззаконня, з якою стикаються колишні військовослужбовці та члени їх сімей – люди, що свого часу віддали своє здоров’я, а то й життя,  благородній, як вони вважали, справі  захисту Вітчизни.

Повинен, також, зауважити, що якби навіть цим вдовам, котрі згадуються у листі, вдалось віднайти усі довідки, що вимагає від них зграя бюрократів- негідників, то й тоді вони не будуть позбавлені дискримінації.

На відміну від вдів держслужбовців (ніби військова служба не є державною), звичайно ж депутатів, прокурорів та суддів,  пенсія яким у разі втрати годувальника призначається у розмірі 70% від зарплатні чоловіка,  вдови військових, що загинули та померли, отримують лише 30%  від пенсії, чи грошового забезпечення чоловіка.

У Верховній  Раді роками блокується   законопроект № 5108 про внесення змін до статті 36 Закону України  від  9.04.1992. №2262 – XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо розміру пенсій в разі втрати годувальника. 13 січня 2011 р. Законопроект, на кінець прийняли  у першому читанні, але далі справа знову не просувається.

Для уникнення звинувачень у рекламі, з тексту листа прибираю назву організації, куди звертаються бідолахи та прізвище її керівника та деякі політичні оцінки. Повний текст звернення надаю лише редакції «Майдану»

 Петро Процик

НИЖЧЕ – САМ ЛИСТ, БЕЗ НАДІЇ, ЩО ЙОГО  ПРОЧИТАЮТЬ КЕРІВНИКИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ТА П. ТІГІПКО

Ніхто, крім нас самих, не захистить наші інтереси!

Громадська організація Сумської області «Громадське об’єднання соціальних ініціатив учасників бойових дій, ветеранів військової служби та працівників силових відомств»

СУМСЬКА МІСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ВДІВ

«ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ»

Україна.40024, м. Суми, вул. Зеленко, 5. кв. 4. код ЄДРПОУ 34012637, тел. 050 9056879, 066 9083903 , тел. (0542) 79-54-01, 62-73-03, т/ф (0542) 22-11-33, (e-mai -нерозбірливо)

№12 від 22.10.2011р.

(Назва та реквізити організації, куди звертаються вдови)

ОБРАЩЕНИЕ

Уважаемый ……….!

Обращаемся к Вам как к руководителю ветеранского движения в Украине, как к профессионалу, который не теоретически, а на практике знает, как живется ветераном отдельных силових структур в сегодняшних условиях, в условиях проведення бестолковых реформ и правового нигилизма.

Наша организация, согласно уставных обязанностей, защищает права, свободы и интересы вдов ветеранов ВС, МВД, труда, ликвидаторов на Чернобыльской АЭС, участников боевых действий и инвалидов войны.

Вдова – зто не статус невесты! Вдова – зто женщина, которая до конца своей жизни остается жить в трауре и одиночестве. Трудно нас понять тем, кто зтого не испытал.

Пока мы были женами, то нас називали БОЕВЬІМИ ПОДРУГАМИ, а сейчас кто МЬІ? На сегодня, в зтой «правовой» державе зтот вопрос остается без ответа.

В нашу организацию за помощью обращается очень много вдов и даже жен ветеранов ВС и МВД Украиньї. Они у нас просят помощи в решении их проблем, т.к. государственньые органы, которые обязаны отвечать за социальную защиту (но которые не несут никакой ответственности), не принимают мер к решению или исправлению допущенных проблем.

После изучения и анализа накопившихся проблем, с которьіми чаще всего обращаются к нам за помощью, мы были шокированы от махрового бюрократизма и не человеческого отношения к нашей категории пенсионеров, со стороны пенсионных органов г. Сумы и Сумской областе (зто не единичные факт – зто система).

До 01.01,2007 года, вдове пенсионера МО Украины достаточно было прибыть в военкомат, написать заявление, что она желает перейти на (смешные) 30% пенсии своего умершего мужа. При зтом у нее проверяли запись в паспорте и наличие брачного свидетельства, ВСЕ! (личные дела мужей находятся на хранении в военкоматах, а там имеются сведения за всю службу и записаны все семейные изменения).

(Ім’я, по-батькові), просим обратить внимание на тот факт, как «…….» Гриценко (будучи Министром обороны), передал (скинул) силовиков в Пенсионный фонд Украины. С зтого момента мы сразу попали в круговорот беззаконня и бесправия. Это произошло из-за молчаливого согласия Президента Украины (………………), нас профессионально «кинули» на произвол. Жены ветеранов ВС, МВД и участников боевых действий, а также вдовы умерших ветеранов ВС, МВД, учасников боевых действий, при оформленнях пенсий или во время перерасчета пенсий вынуждены, на протяжении продолжительного времени, доказывать в судах, что не «верблюды».

Для доказательства и наглядности фактов, приводим реальные примеры.

Масленникова Ирина Владимировна – вдова ветерана ВС Украины, 1954 года рождения. В 2009 году оформила пенсию по возрасту. 28 сентября 2009 года, написала заявление (письменно обратилась) в Главное управление Пенсионного фонда Украины в Сумской области, про желание перейти на 30% пенсии, своего умершего 03.07.2008г. мужа – Масленникова Виктора Леонидовича.

15 апреля 2010 года, состоялось заседание суда. Суд установил факт совместного проживання Масленниковой И В. с Масленниковмм В.Л. на протяжении 33 лет и нахождение ее на иждивении у своего покойного мужа до дня его смерте.

Чиновники Пенсионного фонда потребовали, а суд установил факт, что именно Масленникова И.В. хоронила своего мужа (о таком маразме и позоре, до вмешательства в пенсионные дела «…………………» Гриценко, мы не могли и подумать, не говоря уже о том, что в реальной жизни с зтим столкнемся).

Ирина Владимировна вышла замуж за лейтенанта Масленникова В.Л. в 1974 году, проехала с ним, за 26 лет службы, более 10 гарнизонов, в т.ч. и отдаленных. Родила 2-х детей, как логическое завершение, сама похоронила мужа, с которым совместно прожила 33 года.

II вот момент истины – «благополучний» выход на пенсию, где и выяснилось, что никому она не нужна! Мы имеем в виду Державу (органы в ласти – органы владних повноважень), которые отправили ее в суд доказыівать прописную истину.

По требованию чиновников Пенсионного фонда, она вьшуждена была представить в суд свидетелей и как уголовница обьясняла:

–               что она не виновата из-за отсутствия требуемой справки;

–               что она лично, с детьми и соседями хоронила своего мужа!

А ей, чиновник из Главного управлення Пенсионного фонда Украины в Сумской области, «долбило» одну и ту же фразу, нет справки! И докажи, что была на иждивении покойного мужа!

(Ім’я, по-батькові), обратите внимание на перечень документов и их количество, которые необходимо предьявить в пенсионные органы и которые представила Масленникова И.В , кроме одной, под №8:

1.- заява про призначення пенсії +

2.- копія паспорта з відміткою загсу +

3.- копія ідентифікаційного коду +

4.- копія свідоцтва про смерть чоловіка +

5 – копія свідоцтва про шлюб +

6.- довідка ВАТ «Ощадбанку», що підтверджує відкриття пенсійного рахунку +

7.- довідка-атестат з Пенсійного фонду України за місцем проживання про припинення виплати пенсії за віком +

8 – ДОВІДКА УПОВНОВАЖЕНИХ  ОРГАНІВ З МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ, ПРО ПЕРЕБУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї НА УТРИМАННІ ПОМЕРЛОГО, АБО ПРО СПІЛЬНЕ ПРОЖИВАННЯ ДО ДНЯ СМЕРТІ!!!

Обьясняем, в чем заключается суть маразма.

Из 8 документов, которые требует представлять Главное Управление Пенсионного фонда Украины в Сумской области, имеется справка под №8. Но дело в том, что подобной справки в природе не существует!

–               Кто ее придумал?

–               Зачем ее придумали?

–               В каком уповноваженому органе ее выдают?

Из-за зтой, несуществующей в природе справки, возникают судебные волокиты, нервные стрессы, душевные страдания, финансовые (судебные) расходы! Эти факторы, всем известно, не продлевают, а укорачивают жизнь! Тем более, что Ирина Владимировна перенесла серьезную операцию, и ей, ну никак не до судебных разборок. Не пуганые чиновники Пенсионного фонда, пальцем не пошевелят, чтобы без лишней волокиты, помочь человеку.

Пенсионные органы, «водят» нас по кругу:

–               Управление пенсионного фонда района отправляет в военкомат за справкой.

–               Военкомат такие справки выдает только тем, кто уволился до (напевне – після) 01.01.1990 года, позтому отправляет до Главного управления Пенсионного фонда Украины в Сумской области.

–               в «Главном…» нет таких справок, круг  замкнулся.

Справка придумана бюрократом, который в руках не держал военного билета и при его виде, спрашивает, что зто за документ и для чего он? С подобным фактом мы встретились в реальной жизни сразу после 01.01.2007 года, в пенсионных органах Сумской областе. А указанная справка, согласно Постановы КМ Украины №637 от 12 сентября 1993 года, выдается воинской частью, где проходил муж службу в 70-х, 80-х, 90-х годах. Указанная Постанова КМ Украины издана, после того как ветеран уже уволился. В данное время, зтих в/ч давно не существует. В личном деле военного пенсионера имеются все необходимые данные, но их пенсионные органы игнорируют и требуют подтверждения в том, что жена, при прохождении службы ее мужем, находилась при нем. Мы считаем зто маразмом. Жены военнослужащих, сполна испытали все тяготы и лишения армейской службы и еще умудрялись работать (где только придется), служить и рожать детей! А сейчас от них требуют абсурдных доказательств и, каких – то подтверждений. Еще в какой-нибудь стране мира придумана подобная  абракадабра?!

Уважаемый (Ім’я, по-батькові)! Поймите нас правильно. Мы – та категория граждан Украины, которая прошла суровую школу армейской служби и жизни со своими мужьями. Мы дисциплинированная и организованная часть общества. Среди нас имеются участницы локальних войн на Кубе и в Афганистане, ликвидаторы на Чернобыльской АЭС, вдовы Героев Советского Союза и МЫ все просим Вас поддержать нас в борьбе за наши законные права и интересы!

Особо хотим иодчеркнуть, то, что за последнее время мы устали от подзаконных актов, которые отменяют базовые Законы Украины, в т.ч. и ст.ст.48,51,63 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволеиных с военной службы, …» №2262-ХІІ от 09.04.1992г.

(Ім’я, по-батькові), просим Вашей помощи в ликвидации нашей дискриминации в получении позорных 30% пенсии наших умерших мужей и искусственных препятствий, в оформлении и в переоформленим пенсий. Желаем Вам здоровья, силы духа и воли в достижении поставленных задач, на пути защиты Конституциошшх прав ветеранов всех категорий, службы в силовых структурах!

(Ім’я, по-батькові), просим Вас передать всем, подобным нашей, женским организациям Украины, чтобы они создавали у себя на местах такие организации и вступали в ряды (назва організації). Вами созданный (назва організації), единственная Всеукраинская организация, которая не на словах, а на деле знает о тяготах армейской службы, реально оказывает заботу и внимание своим настоящим и бывшим БОЕВЬІМ ПОДРУГАМ – ВДОВАМ!

С уважением,

Голова СМГО вдів «ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ»

Ветеран труда, вдова інваліда війни 1-ой гр.                                                     З.П.Романова

Перший заступник Голови СМГО

Ветеран труда, вдова учасника бойових дій                                                            Л.Г.Касакова

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут

3 Comments on "Люди, що з нами?"

  1. Євген | 05-11-2011 10:44 at 10:44 |

    У президента з’явився страх. Совість там даремно шукати.

  2. Українка | 05-11-2011 15:49 at 15:49 |

    Військового часто переводять з одно місця на друге, тому дружинам військових дуже складно знайти пристойне місце праці. Сама знаю таку сім”ю, кожні 5-6 років переводили в іншу частину, він же не генерал був, щоб засісти десь на постійно. Багато хто каже – сиди вдома, твій чоловік заробляє.

  3. ОЛЕСЯ | 07-11-2011 17:41 at 17:41 |

    Те, що доля військовослужбовців і їх родин складна ніхто не заперечує, а те, що у постійному русі це те, на що люди йдуть свідомо і за власним вибором. Даруйте за відвертісь, але за 5 чи 6 років “сидження” на одному місці таки можна і треба шукати роботи жінкам військовослужбовців. Це навіть психологічно здоровше, бо зміна середовища ( не тільки хата і монотонне серед таких самих як вона), а трохи різноманітності. Повністю погоджуюся з тією заввагою, що дружинам вчителів чи робітників не належиться пенсія за чоловіків. Чим ці кращі? Співчуваю хворим, літнім, а собливо вдовам військовослужбовцім, які залишилися без матеріальних засобів після смерті “бойового друга” ( якось банально звучить та фраза, бо війни давно нема). Тут ще одне ВАРТЕ УВАГИ ЗАУВАЖЕННЯ. При значно вищих платнях ТРЕБА БУЛО ЗАОЩАДЖУВАТИ, а не витрачати так, як би це був би останній день за приказкою північного сусіда “Дасть Бог день, дасть і їжу”. Зрештою є якісь діти, може пора їм вже подбати про своїх постарілих і немічних мамів, які присвятили і любов і увесь вільний час,бо на роботу не ходили, тому, що були вимушені сидіти.

Comments are closed.