Олеся Стратієнко: Абетка на спомин

Минув більш ніж місяць з появи нової книги Юрія Андруховича “Лексикон інтимних міст”. 11 листопада цього року відбулась презентація нового твору, про що сайт Майдан писав раніше

Наразі пройшли дві презентації: в Києві і Чернівцях. 20 грудня з“Лексиконом…” буде ознайомлений також і Львів. В рамках львівської презентації відбудеться повноцінний творчий вечір Юрія Андруховича.

На останок року письменник, як Святий Миколай, приберіг подарунки для прихильників своєї творчості. Вічний подорожній, Юрій Андрухович, хоче поділитися історіями відвідування міст, закладками з нотатника життєвих мандрів. Розповісти про зазначені міста, як вони збереглись в індивідуальних спогадах Андруховича, а подеколи його авторській уяві. Насправді, чим більше заглиблюєшся в читання “ЛІМ”, тим більше розумієш, що це аж ніяк не путівник, як більшість його окреслила, що географія тут є вторинною. Просто щоб розповісти про час — в нагоді стане простір, і щоб розповісти про простір — треба заглибитись у час. Отже, 111 перетинів часу і простору від Юрія Андруховича.

Очевидно, в процесі планування і написання свого нового твору, Юрія Андруховича захопила графічна ємність і досконалість трьох одиниць, в яку можна вкладати безліч змістів. Дата написання останнього тексту до нової книги також зав’язана на магії одиниць, як і кількість есеїв, кількість міст. Тож Андрухович і видавець ”MERIDIAN CZERNOWITZ” в одиниці награлися досхочу. Не порушуючи магічний зв’язок, був обраний день і час презентації й початку продажів, кількість книгарень, навіть ціна. Пізніше з’ясувалося, що навіть відсоток, який Юрій Андрухович отримує з продажу кожної книжки дорівнює 11,1. Звичайно, в грі треба йти до кінця.

Нова книга вже отримала неоднозначні відгуки. Комусь здається, що абетка в будові твору – це дуже просто. Можливо. За самопроцитованим авторським визначенням, яке ви знайдете в передмові до книги, Юрій Андрухович називає абетку найріднішою для письменника з усіх можливих систем координат. В літературах Центрально-Східної Ѓвропи присутні твори, в основі яких лежить абеткова структура, принцип енциклопедії. Згадаймо хоча б Мілорада Павича і Чеслава Мілоша. Тепер і українська новітня література отримала такий твір, що також є не прямим відсиланням до атласу, вже літературного. Чи є в ньому місце для української літератури?

Один польський письменник і публіцист якийсь час тому презентував в Україні переклад своєї книги. Відповідаючи на питання, він зазначив, що для поляків сучасна українська література стала відома завдяки Юрію Андруховичу. Андрухович прийшов першим і як локомотив привів за собою інших сучасних вітчизняних авторів. Наразі, серед польської інтелігенції українська сучасна література є знана і викликає зацікавлення. В Польщі промоцією культури, зокрема літератури, займається не одна державна культурна установа. В нас цю місію, мимоволі, взяла на себе одна людина. І те, що українська новітня література виборює місце своєї присутності на літературній мапі, принаймні європейській, великою мірою завдячуючи Андруховичу.

Юрій Андрухович в попередніх творах вже робив спроби вибудувати їх на основі абетки, як то есей присвячений Готфріду Бенну (“Диявол ховається у сирі”). Автор так і називає це спробою абетки. Дуже специфічне чтиво, продиктоване постаттю Готфріда Бенна, яке мені особисто не вдалось подолати. Я зробила дві спроби. Не пам’ятаю до якої літери я дійшла, але та спроба абетки так і залишилась не прочитаною. В “Лексиконі…” , напроти, щоб продовжити приємність читання, хочеться якщо не збільшити вдвічі кількість літер в українській абетці, то принаймні додати ще декілька.

Представникам творчих фахів з часів навчання відомі творчі завдання. Це дає поштовх, обдумування, до певної міри є насолодою знайти найкраще художнє рішення в поставлених рамках, спонукає до пошуку виразних засобів для втілення. В випадку “Лексикону інтимних міст”, маємо виконане Юрієм Андруховичем творче завдання, яке автор сам собі поставив і з успіхом втілив. Митці знають, те, що на сторонній погляд обмежує, перешкоджає – насправді для митця є підтримкою, дає композиційне рішення.

На противагу, в жанрах, що ними написаний “ЛІМ” письменник себе не обмежував, виносячи це питання на розсуд критики (жанр, до речі, в Україні недорозвинений).

Вже близько двох років поціновувачі творчості Юрія Андруховича можуть читати в різноманітних часописах і чути в авторському виконанні на літературних акціях окремі розділи з щойно вийшовшого в світ “Лексикону інтимних міст”. Отримавши нарешті надруковану книгу, не полишає бажання слухати розповіді в авторському виконанні. Звісно, читацькі апетити ніколи не задовольнити. То роман їм обов’язково потрібніше, ніж есеї, хоч і їх аж 111. Але в цьому є позитив. Отже, напрошується ідея аудіокниги “ЛІМ”. Авторські інтонації, змістові наголоси, та й безумовна акторська обдарованість Юрія Андруховича надають більшої виразності розповідям про міста.

До речі, невдовзі відбудеться концертне втілення продовження спільного проекту письменника з польськими музикантами. І судячи з анонсу агенції Арт-поле, має стати дуже цікавою і помітною культурною подією наприкінці року, що минає.

18 грудня о 19:00 у Київській консерваторії (вул. Архітектора Городецького, 1/3) відбудеться медіавистава «Абсент» — третя частина музично-поетичної трилогії, авторами та виконавцями якої є польський гурт Кarbido та український письменник Юрій Андрухович. Ще встигнете почитати з “Лексикону…” розділи про польські міста.

Як наголошується в анонсі мистецької події, ідея «Абсенту» — створення синтетичної лірико-музичної програми ,що поєднає голос поета, тексти, музику, підсиленої та доповненої візуалізацією (відео-арт у найрізноманітніших формах та проявах). Програма створюється за мотивами роману Юрія Андруховича “Перверзія”.

У центрі роману — загадкова історія поета і мандрівника Станіслава Перфецького, що певним чином перегукується з мандрами, втіленими у “Лексиконі…” Почитайте з того ж таки “Лексикону…” розділ, присвячений Венеції.

Обидві попередні роботи — “Самогон” і “Цинамон”, як самі альбоми, так і їхні концертні втілення на сценах України та Польщі засвідчують, що Карбіди вміють майстерно створити музичний образ, що дуже органічно поєднується з текстом. Їм лише треба дати час пожити цим. Остаточною метою проекту є створення багаторівневого складного і захопливого дійства зі слів, інтонацій, музики, світла, відео.

Отже, продовженням ідеї аудіокниги “ЛІМ” може бути інша ідея – створення медіавистави за книгою “Лексикон інтимних міст”. Польський гурт Кarbido – цей колектив вже є добре знаним в Україні, завдяки співпраці з Юрієм Андруховичем і відрізняється різноманітними нестандартними проектами, як то музика з меблів, як називають їхній “Stolik”, музика для архітектурних будівель. Можливо, поштовхом для продовження творчої співпраці Кarbido і Андруховича може бути створення музики для міст у візіях письменника. Це можливість віднайти безліч засобів, творчої фантазії для створення образу окремого міста. Це могло б бути дуже цікаво. А українським слухачам завжди приємно бачити на українській сцені цей творчий тандем.

Щодо текстів — вибрати є з чого. Знову погратися в одиниці — обрати 11 міст з поміж 111. Створити 11 сторінок музичного атласу. А те, що співпрацюватимуть митці двох країн теж є ігри на музичній мапі. В геопоетику також треба награтися.

Один з моментів критики нового твору Юрія Андруховича полягає в тому, що читачі знову не дочекались роману в класичному розумінні. Звісно, не полишаймо надії на новий роман письменника. Але зізнайтесь щиросердно, проковтнувши новий роман одразу, через скільки років ви повернетесь до його перечитування? Через п’ять, десять? Я “Перверзію” перечитую зараз до “Абсенту”. Тобто лише до певної мистецької події. Самому письменнику треба було нагадати про свій твір, щоб мати можливість вкотре переконатися, що Андрухович, безумовно, майстер оповідування, тонкий і іронічний. Наразі, “Лексикон…” – зручна для читача книга, що дозволяє надовго не відкладати її на полицю.

111 разів починайте читання з початку і завершуйте, 111 разів відходьте і повертайтесь, захоплюйтесь і розчаровуйтесь, 111 разів погоджуйтесь і сперечайтесь. В тексті про одні міста ви можете знайти авторські ходи-посилання до інших міст. Шукати, наприклад, у місті на літеру “г”. Відшукуйте таємні підземні лази між містами. Блукайте “Лексиконом…”. Будьте непередбачуваними в своїх читацьких мандрах. Нав’яжіть книзі свою гру. Загравайте, кокетуйте з нею. І кожен розділ, тобто кожне місто, викличе цілий оберемок читацьких рефлексій.

Особисто мені подобається неспішне читання цієї нової книги, повільні мандри “Лексиконом…”. Хоча, згодом розумієш, що мандри тут ні чого. Принаймні, не головне. Якщо в традиційному романі проходиш послідовно маршрутом, прокладеним автором, то в “ЛІМ” письменник вводить в оману жорсткою послідовністю абетки, прикривши павутиння справжніх зв’язків у тексті мереживом мапи. Майстерно скероване автором, постійне відсилання до власних спогадів. Постійне відчуття чогось прихованого, чогось на рівні відчуттів, інтуїції. Те, що не побачиш, не доторкнешся. Як парашутики кульбабки, що розлітаються за вітром. Розповідь про людину світу, хоча й це неточне означення. Про людину, що належить світу, а світ належить їй, не лише в географічному значенні. Розповісти про це найлегше описуванням подорожей, одночасно і завуалювавшись ними. Неначе треба знайти щось, заховане на зворотньому боці карти, лише треба здогадатись перевернути її. Міські брами, які можна відкрити звичайними ключами, а можна ввійти за прихованими знаками, підказками захованими таємними ходами.

І наостанок, хоч і дещо пафосно. Соціальні революції, зазвичай, випереджають революції культурні. Будемо сподіватись, що поява нової книги Юрія Андруховича вірний тому знак.

More in Суспільство, Культура, Статті
Збір коштів на пам’ятник Юрію Глушку-Мові

Голова Українського Далекосхідного Секретаріату Юрій Глушко-Мова (1882-1942) та його донька Наталя (1914-1988).

Close