Вінок Вацлаву Гавелу

Сумна звістка про відхід Президента Чехії Вацлава Гавела спонукає нас сказати слово, яке носилося в повітрі ще за його життя.

Посткомуністичний період нашої історії тягне за собою смугу брудної політики. У багатьох людей в Україні складається хибне уявлення, що політика є брудною у самій своїй суті.

І тут напрошується аргумент — приклад Вацлава Гавела.

Він був обраний Президентом у складний період, коли його країна носила травми придушення «Празької весни» і мала клопіт з елітою колаборантів.

Але Президент Гавел з’єднав навколо себе інтелектуалів, які дотримуються демократичних та моральних принципів. Вони звичні розв’язувати завдання, уникаючи насильницьких методів. Це важче, зате надійніше в сенсі оздоровлення суспільства.

З часом виявилося, що моральна політика дає і кращі економічні результати.

Комунізм застосовував методи війни у всіх сферах, в тому числі і в гуманітарній.

Визбутися тих понять і стереотипів, повернутися до традицій Масарика було справою найбільшої ваги.

Адже історія переорала старі сліди і започаткувала принципи насильства та грубої користі. Замість класової пильності потрібно було відновлювати принцип довіри та поваги. І головне — принцип служіння.

Вацлав Гавел не боявся бути смішним в очах юрби. Він підтвердив християнську істину про силу, яка ховається в слабкості.

З часом люди переконуються, що та сила дає тривалі результати. Народ знову обирає демократичного Президента, який не уміє і не хоче себе поставити на королівський трон. Зате він твердий і непоступливий в обстоюванні моральних принципів, тихих, не афішованих, але твердих, як закон.

Суспільство оздоровлюється і повертається до норми, закоріненої в національній традиції.

Відхід Вацлава Гавела повинен підкреслити в очах світу його великий урок доброти, порядності та безкорисного служіння народові. Урок спонтанний, що йде від доброго ладу душі, згармонізованої з мудрістю природи.

Українцям Гавел — добрий, близький сусід, глибоко переконаний, що демократія є нашою спільною спадщиною, яку маємо плекати та культивувати в житті на шляху до спільної Європи.

В останньому поклоні складаємо Вацлаву Гавелу, Людині і Президентові, вінок пошани і вдячності за те, що ми були його сучасниками. Ми хочемо бути його наступниками.

 

20.12.2011

В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

1 Comment on "Вінок Вацлаву Гавелу"

  1. Найкращий вінок це було б підписання усіма нашими борцями за свободу Празької Декларації (в українськім варіянті).

    Празька Декларація 3-го червня 2008-го р.

    Осмислюючи достойне і демократичне майбутьнє нашого европейського дому, зрозумівши,

    · що суспільство, що забуває про минуле, нематиме майбутнього,
    · що Европа не буде єдина поки не об’єднає свою історію, признає Комунізм як і Нацизм спільною своєю спадщиною для того щоби розпочати чесні та докладні обговорення усіх злочинів тоталітаризму впродовж минулого століття,
    · що комуністична ідеологія є безпосередно відповідальна за злочини проти людства,
    · що неспокійна совість, в наслідок комуністичного минулого, є тяжким тягаром для майбутьнього Европи і для наших дітей,
    · що різні оцінки комуністичного минулого можуть знов розділити Европу на “Захід” і “Схід”,
    · що европейська інтеґрація була безпосередною відповіддю на війни і насильство спровоковане таталітарними системами на континенті,
    · що освідомлення злочинів проти людства задіяних комуністичними владами навскрізь континенту, мусить просвітити Европейські розуми до такої ж міри як і освідомлення злочинів нацистських режимів,
    · що існують матеріяльні подібности між Нацизмом і Комунізмом у їхнім жахливім і страшнім характері і у злочинах проти людства,
    · що злочини комунізму покищо не достаточно оцінені й осуджені iз законної, моральної як і історичної точки зору,
    · що злочини оправджувалися в імені теорії класової боротьби й принципу диктатури “пролетаріята”, орудуючи терором як способом забезпечення диктатури,
    · що комуністична ідеологія була знаряддям в руках тих хто будували імперії в Европі та Азії для досягнення експансіоністичних цілей,
    · що багато злочинців які вчиняли злочини в імені комунізму покищо не засуджені і їхних жертв покищо не відшкодовано,
    · що представлення обєктивної інформації про тоталітарне комуністичне минуле, як привід до глибшого розуміння та обговорення , є необхідною умовою для майбутьньої доброякісної інтеґрації усіх европейських націй,
    · що остаточне примирення усіх европейських народів неможливе без посиленого й поглибленого зусилля над установленню правди й поверненню памятти,
    · що треба досконало займатися тематикою комуністичного минулого Европи і в академічнім світі, як і в ширшій громаді, і майбутні покоління мають мати легкий доступ до інформації про комунізм,
    · що по різних частинах світу лишилося лише декілька тоталітарних комуністичних режимів, все одно вони контролюють около одну пяту населення світу і держачись влади далі поповнюють злочини і наносять шкоду добробутові своїм народам,
    · що є багато держав, де хоч комуністичні партії не є при владі, що не віддалили себе публічно від злочинів комуністичних режимів, ані не осудили їх,
    · що Прага є одно із міст які пережили владу як і нацизму, так і комунізму,

    Вірючи що мілйони жертв комунізму та їхні сімї мають право на справедливість, співчуття, розуміння і визнання за своє терпіння, на такім же рівні як були морально і політично признано жертвам нацизму,

    ми, учасники Празької конференції “Европейська совість і комунізм”, з огляду на

    · резолюцію Европейського парламенту з приводу 60-ї річниці закінчення Другої Світової Війни в Европі 8-го травня 1945 р., від 12-го травня 2005 р.,
    · резолюцію ч. 1481 на Парламентарній Асамблеї Ради Европи від 26-го січня 2006 р.,
    · резолюцію XVI-го Конгресу Европейських Народних Партій від 5-го лютого 2004 р., закликаючи до створення незалежного експертного органу для збирання і оцінення інформації про нарушення людських прав в час панування тоталітарного комунізму, і настоювання на створення музею памяті жертвам комунізму,
    · резолюції стосовно злочинів комунизму, прийняті багатьма національними парламентами,
    · досвід Комісії Установлення Істини й Примирення в Південні Африканській Республіці,
    · досвід Інститутів памяті і памятників в Польші, Німеччині, Словаччині, Чешській Республиці, США і музеїв окупації у Литві, Латвії і Естонії і Дому Терору в Мадярщині,
    · сучасне і майбутнє головство ЕС і Ради Европи
    · факт, що 2009-ий рік є 20-та річниця розвалу комунізму в Східній та Центральній Европі, як і масакри на площі “Тиянанмен” в Пекіні,

    закликаємо до:

    1. досягнення все-европейського розуміння що як нацистські так і комуністичні тоталітарні режими мають бути осуджені по своїх жахливих заслугах за нищівну політику систематичного застосовання крайних засобів терору, топчення громадянських та людських свобод, розпочаття аґресивних війн і, як невідємну частину їх ідеологій, винищування та депортації цілих націй та верств населення; і що як такі, вони мусять уважатися найголовнішими катастрофами 20-го століття,
    2. визнання, що багато злочинів вчинених в ім’я комунізму треба оцінити як злочини проти людства, щоби тим служити пересторогою на будучі покоління, подібно як нацистські злочини були оцінені Нюрнберґським трибуналом,
    3. формулювання спільного підходу до злочинів тоталітарних режимів, між тим і до комуністичних режимів, і викликати широке обізнання по усій Европі із комуністичними злочинами щоби недвозначно визначити спільне відношення до злочинів комуністичних режимів,
    4. приймання законів які дадуть змогу судам судити та засуджувати винуватців у комуністичних злочинах і дадуть можливість відшкодовання жертв комунізму,
    5. забезпечення принципу рівноправного ставлення і недискримінації до жертв усіх тоталітарних режимів,
    6. европейського та міжнародного натиску для ефективного осудження комуністичних злочинів минулого і для ефективної боротьби проти поточних комуністичних злочинів,
    7. признання комунізму як невідємниу і жахливу частину спільної історії Европи,
    8. визнання все-европейської відповідальности за злочини вчинені комунізмом,
    9. установлення 23-го серпня, – дня підписання пакту між Гітлером і Сталіном, знаного як Пакт Молотов-Ріббентропа, як день пам’яти жертв нацистських і комуністичних тоталітарних режимів, так само як Европа установила 27-го січня як день памяти жертв Голокосту,
    10. відповідального відношення національних парламентів до визнання комуністичних злочинів як злочинів проти людства, щоби призвести до відповідного законодавства і до парламентарського нагляду над таким законодавством,
    11. ефективного публичного обговорення над комерційним та політичним зловживанням комуністичних символів,
    12. продовжування переслухань Европейською комісією в зв’язку із жертвами тоталітарних режимів, з огляду на укладення комюніке комісії,
    13. установлення в европейських державах, котрі були під владою тоталітарних комуністичних режимів, комісій створених із незалежних експертів, для завдання збирання й оціненя інформації про нарушення людських прав за часів тоталітарної комуністичної влади на національнім рівні, для тісної співпраці із експертами комісії Ради Европи;
    14. забезпечення чітких міжнародних рамців законодавства для свобідного і неограниченого доступу до архівів із інформацією про злочини комунізму,
    15. засновання Інституту Европейської Памяті і Совісті який був би і А) Европейським інститутом досліджень тоталіаризму, розробки наукових і просвітянських проєктів і підтримкою мережі національних дослідних інститутів пристосованих студіям тоталітарних переживань, Б) пан-европейського музею/меморіялу жертвам усіх тоталітарних режимів, для пам’яті жертв тих режимів і для чіткого представлення злочинів поповнених ними,
    16. організовання міжнародної конференції про злочини поповнені тоталітарними комуністичними режимами, з участтю представників урядів, парламентаристів, академиків, експертів і не-урядових организацій, результати яких будуть широко розповсюджені по цілім світі,
    17. прегляду і поправленю підручників европейської історії, щоби діти могли вчитися і щоби були попереджені про злочини комунізму в такий же спосіб як були навчені осуджувати нацистські злочини,
    18. все-европейского масового й досконалого обговорення історії комунізму і його наслідків,
    19. об’єднаного відмічення 20-ї річниці падіння Берлінської стіни і масакри на площі “Тіянанмін”,

    Ми, учасники Празької конференції “Европейска совість і комунізм”, звертаємося до всіх народів Европи, до усіх европейских політичних інституцій, включно із національними урядами, парламентами, Европейським парламентом, Европейською комісією, Радою Европи і другими міжнародними органами, і закликаємо сприйняти ідеї і заклики представлені у цій Празькій декларації, і застосувати їх в практичних діях і політиці.

    Вацлав Гавел, бувший дисидент і Президент Чехословаччини / Чеської републіки і т.д. ………..

Comments are closed.

More in Новини, Суспільство
Прем’єра нової програми “Абсент” Юрія Андруховича і польського гурту Кarbido у Києві

...

Close