І знову плагіат від партії “Свобода”

Ми вже писали про те, як член ВО “Свобода” з Харкова подав від свого імені чужий текст на партійному сайті. І от маємо новий плагіат. Цього разу у Києві. В інтернеті з’явилася листівка “Студентської свободи” щодо проблем у гуртожитках Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Ця листівка, наче тексти багатьох наших можновладців, майже повністю передерта з оцього звернення абсолютно не причетних до “Свободи” студентів університету, які давно досить і активно чисельною спільнотою відстоюють і власні права, і загальноукраїнські цінності.

Все було б не так погано, якби “Свобода” справді боролася за права студентів, а не влаштовувала на чужій боротьбі власний піар. Замість того, щоб чи то зв’язатися з тими студентами, які давно ведуть цю боротьбу, й організувати справжню акцію протесту, чи то хоча б почати нарешті працювати з мешканцями гуртожитків, щоб вони організовано вийшли на захист своїх прав, “Студентська свобода” вирішила, що достатньо буде, не відриваючись від стільця, поширити повідомлення в інтернеті, й студенти, яким справді дошкуляють проблеми в гуртожитках, прибіжать на поклик партії. В підсумку “Свобода” не змогла навіть для керування акцією знайти жодного студента, який навчається в університеті ім. М. П. Драгоманова. Тому керував “протестом” проти поганих умов в драгоманівських гуртожитках студент-свободівець з КНУ ім. Т. Г. Шевченка Євген Карась. Окрім нього в пікетуванні взяли іще аж п’ятеро людей, з яких лише один був ідентифікований як студент-драгоманівець. Решта ж (один прапороносець, два фотокори і схожий на тихаря чоловік з мініатюрною камерою) були не знайомі драгоманівцям, які це пікетування біля головного корпусу свого університету просто проігнорували.

Прикметно, що на власному партійному сайті “Свобода” не розмістила жодної фотографії з повним виглядом свого пікетування, обмежившись фотографією, весь простір якої займають усіх двоє людей, які тримали плакати.

Студенти-драгоманівці, які ведуть постійну і значно дієвішу за свободівців боротьбу за свої і не лише свої права, сказали, що зовсім не проти, аби “Свобода” також робила щось корисне, однак отакий аморальний рейдерсько-плагіаторський стиль, коли робота з людьми підміняється голим піаром на чужих справах, категорично не сприймають, а тому подібних речей не підтримають. Тим більше, коли керівництво університету щойно почало йти на певні поступки (у всякому разі пішло на діалог з незадоволеними умовами проживання в гуртожитках студентами), і така організована тими, хто не відчуває на собі проблем драгоманівців, “вражаюча за чисельністю” й “палко підтримана студентами-драгоманівцями” акція, коли діалог лише розпочався, може тільки нашкодити справі, бо дає можливість відповідальним за гуртожитки особам представити протести студентів ректорату як “білий шум” – політичний передвиборчий піар “Свободи”, а не реальні студентські настрої.