Театри необхідно відстояти!

Напередодні Нового 2012 року влада Кіровоградщини підготувала не дуже приємний сюрприз для прихильників театрального мистецтва. Без будь-яких на те причин та без дотримання чітко визначеної законом процедури, було змінено директора Кіровоградського Академічного театру ім.Кропивницького.

Директором театру корифеїв довгий час був народний артист України, відомий і талановитий режисер, який любить класику і має на будь-що свій мистецький погляд. Його називають глибоко моральною та чесною людиною, яка не потрібна владі під час ремонту театру, коли освоюються величезні кошти і можна щось «умікнути».

Директор Львівського театру ім.Заньковецької висловив думку, що однією з причин звільнення Ілляшенка є те, що він глибоко національний режисер, який любив і створював українські образи, як за класичними творами, так і за сучасними, а це зовсім не пріоритет теперішнього керівництва держави. От влада й вирішила, що треба як найшвидше позбутись цього чесного директора-націоналіста.

За законом, рішення про зняття з посади директора театру мало бути прийняте на сесії обласної ради, за поданням профільної комісії з питань освіти і культури. Але ж в нашій країні всім глибоко чхати на ті закони… Тому, як не дивно, рішення про звільнення Ілляшенка винесла комісія з питань власності. На сесії обласної ради це питання навіть не стояло в порядку денному, його просто підписав голова облради Микола Ковальчук. Для таких як він, видно, закон не писаний, для них існує правило – «Закон це Я!».

Що ж натомість? Обласне керівництво вирішило зробити директором театру «заслуженого працівника культури» (а цей рівень значно нижчий від «народного артиста» Ілляшенка), керівника хореографічного(!) ансамблю «Конвалія» Ігоря Спінула. Навіть чудове обґрунтування для цього придумали – мовляв, Спінул гарний менеджер (з його то хореографічною освітою) і саме він зможе виправити ситуацію з ремонтом приміщення театру. А колишній директор, за словами губернатора, не схильний до ремонту та будівництва (виходить,що Спінул ще й знаний будівельник). Правда, влада не подумала, що це обґрунтування буде виглядати просто смішним в очах думаючих громадян (напевне, це не їхній електорат). Адже вже після першої прес-конференції нового директора стало ясно, що його призначено не через професійні якості, а через політичні уподобання. Пан Спінул розмовляє виключно російською мовою і для нього це «принципове питання». Про чесність нового директора ніде і ніхто не чув.

Дана подія збурила громадськість Кіровоградщини. Люди не змогли залишитись осторонь такого свавілля влади в питанні культурної та духовної перлини краю – театру корифеїв. У місті відбуваються мітинги та флеш-моби на захист Михайла Ілляшенка. Актори театру також беруть участь у всіх можливих акціях і навіть не виходять до глядачів на поклін, демонструючи своє ставлення до такого ганебного рішення влади. На захист колишнього директора виступили знані діячі культури нашої країни – Ада Роговцева, Богдан Ступка, Федір Стригун, Лесь Танюк, а також лідери опозиційних політичних сил.

Голова Кіровоградської обласної організації політичної партії «УДАР Віталія Кличка» Анатолій Ревенко на своїй прес-конференції заявив про те, що свою підтримку театралам висловив і Віталій Кличко. За словами пана Анатолія, його команда дослідила історію подібних змін директорів-митців на директорів-менеджерів (скоріше горе-менедженрів) і стикнулася з тим, що це завжди було на гірше.

До прикладу взяли Житомирський драматичний театр, в якому знаного режисера та народного артиста Леоніда Данчука замінили на знаного «менеджера», а точніше статистку Наталю Ростову (чи може обрали її завдяки «мистецькому» прізвищу?).

Після її приходу до керівництва різко зменшилась кількість нових постановок, з 9 при колишньому директорі до 2 вистав (і то не повноцінних, а легких жанрів – ситкоми та еротичні нариси). А весь річний репертуар, майже повністю складається з вистав, поставлених за часів Данчука, та гастролей сусідніх театрів. Та найпринизливішим є те, що левова частина часу віддається не на вистави, а для шоу гастролюючих зірок та на виставки-продажі, звичайно з цього ж можна мати величезні прибутки, які не порівняти з тим, що можна заробити за театральні вистави. От і виходить, що Житомир залишився без храму мистецтва.

Подібне сталось і з Полтавським театром. На думку Анатолія Ревенка, доля Кіровоградського театру не буде відрізнятись від вище названих. Тому він закликав громадськість не припиняти боротьбу за відновлення справедливості і пообіцяв й надалі підтримувати Михайла Ілляшенка.

Театр необхідно відстояти.

Олена Сінченко, партія «УДАР Віталія Кличка».

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут