ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Протести, перемоги та репресії в Україні
Тижневий огляд 25 лютого – 2 березня 2011 р.
З 25 лютого по 2 березня моніторинг Центру дослідження суспільства зафіксував помірну протестну активність – за цей період в Україні відбулося 58 протестів.
Епіцентром протестних ініціатив минулого тижня стала Одеса. Так 28 листопада вісім різних ініціативних груп та організацій одночасно провели акції-пікети біля стін Одеської міської адміністрації.
Приватні бізнес-інтереси правлячих верхівок та місцевих чиновників залишають без засобів прожиття дрібних підприємців-власників лотків на ринках. Цей привід зібрав під стінами мерії більше 200 позапартійних протестувальників. Підприємці висунули вимоги припинити тіньові побори та рейдерство, що розповсюдилися у сфері дрібної торгівлі міста. Свої претензії та обурення пікетувальники адресували не лише місцевій владі, а й уряду.
Близько 80 активістів «старих» лівих партій КПУ та ПСПУ також долучилися до протестувальників, підтримуючи їх вимоги.
Окрім того, антиурядові гасла підтримали також близько 20 активістів новозареєстрованої партії «Демократичний Альянс». На додачу до критики керівництва країни були висловлені звинувачення на адресу Партії регіонів та влаштовано театралізоване символічне «поховання» цієї організації.
Водночас, під прапорами ПР близько 20 ветеранів та інвалідів «захищали» місцевого приватного перевізника від його однопартійця – мера Одеси Олексія Костусєва. А 1 березня на Думській площі «скоординувалися» уже півтори сотні біло-блакитних «протестувальників». Об’єктивним боком їх вимог стало право на безкоштовний проїзд на одному з міських маршрутів, тож враховуючи зубожіле становище цих категорій населення можна тільки констатувати – спроба каналізувати протестну активність таким чином тільки підкреслює особливий цинізм, що супроводжує бізнес-діяльність одеських «бонз».
Загалом, враховуючи ще низку дрібніших протестних акцій, картина сплеску протестної активності в Одесі на минулому тижні вказує на наслідки чергового великого дерибану з боку привладних бізнесменів та тіньових структур.
При цьому влада немов закриває очі на очевидне – одеські ринки є центрами, від яких товарообіг простягається чи не в кожне місто України. Втім таке ігнорування навряд чи можна списати на випадковість, адже ще на попередньому тижні репресій з боку влади зазнав столичний ринок «Юність».
До слова, протистояння на «Юності» мають доволі довгу історію, приміром територіальні та майнові конфлікти відбувалися там і за часів попередньої влади. Траплялися там і випадки силових «розборок», що стосувалися переважно фірми-власника ринку чи конфліктів окремих підприємців.
Проте, на цей раз уранці 20 лютого продавці та їх майно стали жертвами масованого штурму з пошкодженням майна, лотків та нанесенням тілесних ушкоджень не рейдерами у камуфляжах, а міліціонерами в штатському. Водночас, підприємці й самі чинили відчайдушний силовий опір – адже для багатьох втрата місця на ринку означатиме злидні.
21 лютого близько 300 працівників київських ринків за участі незалежних профспілок пікетували Адміністрацію Президента, нагадавши театральним дійством кримінальні майнові розборки 90-х та закликавши владу припинити практику кришування рейдерства.
На цей раз суб’єкт, що санкціонував силовий демонтаж відповідними рішеннями, поступився – київська міська влада призупинила рішення про демонтаж. Спротив та акція протесту дрібних підприємців довели свою доцільність.
Очевидно, що така реакція влади не є надто надійною гарантією для працівників «Юності», проте сам прецедент є орієнтиром як для власників лотків в Одесі, так і для малого підприємництва загалом.
Оскільки на ринках працюють маси приватних підприємців, що так чи інакше щоденно комунікують між собою, їх становище дозволяє бути порівняно більш згуртованими аніж багатьом іншим представникам малого бізнесу. Водночас, які на минулому тижні, так і раніше, постійно виникають менші спалахи громадського обурення з боку дрібних підприємців.
Малий бізнес в Україні потерпає від брутального тиску на фоні системи оподаткування, що також не є прийнятною для громадян – за перші 2 місяці 2012 року в Україні відбулося вже 4 протестних дії, що стосувались фіскальної політики. Намети Податкового Майдану зникли, проте незадоволення на місцях жевріє та час від часу спалахує новими протестами.
Картина кількох днів масового обурення на Думській на фоні неспокою в інших регіонах наочно демонструють: податкові реформи, а, по суті, маніпуляції з формами фіскальних механізмів, не є ефективними в умовах убогості, що утворилися в Україні через антинародну політику правлячого класу.
Показники щодо кількості протестів та репресій можуть незначною мірою змінюватися, оскільки про деякі події ЗМІ повідомляють із запізненням. Щодо джерел інформації про згадані події просимо звертатися за контактами нижче. При розрахунку кількості протестів не враховувалася їхня тривалість.
Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний науково-дослідний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС фіксує усі протестні події, репресії та поступки у відповідь на протести, які відбувалися в Україні, на основі регулярного моніторингу більше 180 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.
Контакти:
Володимир Іщенко + 38 097 3964499
Данило Євтухов + 38 096 7728657
info@cedos.org.ua