Олександр DADDY Попов: Альцгеймер?

Підкорений випадково переглянутим в Інтернеті уривком з ВВС-шного серіалу «Шерлок», я зробив те, чого ніколи не робив і чого від себе ніколи не очікував – поїхав на Петрівку і купив два диски з першим та другим сезоном цього серіалу.

Остання серія другого сезону була такою самою захоплюючою, як і всі попередні до моменту, коли почалася кампанія дискредитації Шерлока в ЗМІ.

На екрані була до болю знайома картина – те, що ми спостерігали останні 7 років в наших ЗМІ, а тепер «покращено» відчуваємо на власних спинах.

Силою бабла та таланту «акул пера та віртуозів ротаційних машин» сторінки видань заполонили «викриття режисованих успіхів» Шерлока Холмса – так само як у нас викриття міністрів-дебоширів, депутатів-тендерних мафіозі, опозиційних маніяків і etc.

Якщо судити лише по публікаціях, то головний опонент «двох Вікторів», які домовились «вдвох мати одну Україну», взагалі була і є втіленням всіх можливих злочинів та гріхів: від купівлі шуби і аж до НАЙСТРАШНІШОГО: «хіхікання» (!!!) на переговорах з вовою Пу.

Як і у випадку з Холмсом, мізки громадян, які ще не отримали «Юліну тисячу» і тому почувалися нервово, були чудово підготовлені до падіння авторитетів.

Я далекий від того аби звинувачувати лише «віртуозів пера» у заплямуванні світлого образу лідера «Ідеальної країни», але вона ж вже давно сидить, а сморід від деяких публікацій продовжується.
Нова команда «стабілізаторів реформ» і «реформаторів стабільності», відчуваючи хиткість свого становища і нестабільність «акул ротаційних машин», які можуть почати і про Самого «якусь гидоту» писати, перейшла від публіцистики до фізичних вправ, активно переправляючи опонентів не у віртуальне, а у реальне засудження та ув‘язнення.

Ну, про це всі чудово знають, або хоч щось чули і тому «не заздрять».

Щодня на кожного з нас так само невідворотно, як парламентські вибори, насуває «покращення», автором якого є той, хто до цього нас всіх почув. Може він недочув, може мелодію йому награв гармоніст Табачник, а слова наспівала Г.Хернам – що з убогого питати?

Водночас частина суспільства і творчої, так би мовити, інтелігенції сумлінно зберігаючи у недоторканості свої білі шати, продовжує займатися якбитологією і пояснює, що «якби була Вона, то було б так само, а може й ще гірше», не вдаючись до деталей «погіршення», як і мародери, які не деталізують «покращення».

Хочу нагадати «людям у білому» (Men-in-White) цитату з геніальної книги бр.Стругацьких «Трудно бьіть Богом»:
«…Горан Ируканский в “Истории Пришествия” писал: “Когда бог,
спустившись с неба, вышел к народу из Питанских болот, ноги его были в грязи”.
– За что Горана и сожгли….»

Я переконаний, що до світлого майбутнього дійти у сніжно-білому, незаплямованому вбранні не вийде ні у кого. За прикладами далеко ходити немає потреби: т.зв. «противсіхи», які відстоювали і продовжують відстоювати своє право «не обирати між гімном різного ґатунку», практично відразу після виборів-2010 були звинувачені у сприянні перемозі янукОВОЧа і виправдовуються перед суспільством, а більше перед самими собою, й досі (зважаючи на чергову статтю бр.Капранових на сьогоднішній УП).
Мені особисто більше до вподоби позиція Юрія Андруховича, яку він висловив під час зустрічі/лекції нещодавно у Києві: «…треба провітрювати владні кабінети. Поширена думка, що немає, за кого виступати та голосувати. Так, добре жити тим, хто ще може чекати на прихід молоді в політику. Але важливий сам факт зміни влади. Навіть якщо до влади знову прийдуть мерзотники. Але їх треба міняти – система тоді працюватиме на очищення. Якщо ми поставлені перед вибором – то його треба робити. Навіть якщо це вибір “меншого зла”…..»

І на останок. Мій тато померли від хвороби Альцгеймера, прохворівши 3 роки. Дивлячись на ситуацію та події в краю, я бачу дуже знайомі хворобливі ознаки: повна втрата логіки дій, відновлення поваги до старих авторитетів і звичок, розмови з примарними опонентами і хвороблива тяга до регламентації всього і вся у поєднанні із бажанням перевірити наявність паспорту та офіційної реєстрації. Україна на своєрідну хворобу Альцгеймера хворіє вже 2 роки з дня інавгурації «двічі не судимого завгара». Невже залишився рік до летального кінця цілої країни? А може це не Альцгеймер? Може це злочинна в усіх сенсах пухлина і вона ще операбельна?

Тоді є надія 

Як то кажуть: Дустом його! Дустом!!!!

Дай, Боже, Україні одужання.
Пресвята Богородице, всесильним заступництвом Твоїм допоможи нам ублагати Сина Твого, Бога нашого, за зцілення нашого краю.

1 Comment

  1. Пан Попов вслід за Андруховичем плутає Верховну Раду з борделем. Це в останньому радять просто “сменить девочек”, а свіжак в парламенті повинен ще й головою працювати і розуміти, що суспільство накладає на нього інші функції. Які записані в Конституції. А для борделів свої правила хай пишуть любителі.

Comments are closed.