25-річна уманчанка Ірина Деркач рік зустрічалася з головним уманським свободівцем Юрієм Ботнаром, 26 років. Жили в цивільному шлюбі. 3 лютого минулого року Ірина народила від нього близняток – Мирославу та Оксану. Батько не визнає, що діти його. У партії жінці сказали: “Партії позашлюбні діти не потрібні”.
З жінкою зустрічаємося у двокімнатній квартирі її матері в Умані, біля магазину “Ельдорадо”. Квартира без ремонту, затісна. В одній кімнаті стоїть великий диван, дві кроватки, столик для пеленання. Тут живе Ірина з дітьми. В іншу закриті двері – там живуть мати з братом.
Ірина має довге темне волосся,худа. Говорить російською, швидко.
– Малі у мене яблука люблять, грейпфрути. – сміється. – Великі м’ясоїди. За тиждень кілограмів зо два перетираю їм м’яса. В тиждень дві пачки памперсів іде по 50 штук кожна. Важко мені…
Ірина живе з дітьми, матір’ю та братом. Мирославу тримає на руках мама, Оксану гойдає на руках бабуся. Діти морочать.
– В 2009 році познайомилися з Ботнаром. – розказує Ірина. – Йшла по вулиці, він у палатці стояв в центрі Умані, агітував за “Свободу”. Я підписалася, що прихильник. Тоді переймалася цими ідеями. Так познайомилися. Хлопець мені сподобався. За кілька днів запросив на побачення. Так почали зустрічатися.
Спочатку Юрій був дуже люб’язним.
– Такий милий. І спілкувався на усі теми – не тільки про політику чи партію, але й про кіно міг поговорити, про музику. – каже Ірина. – Двічі квіти дарував. Приходив до нас додому – моїй мамі шоколадки носив.
За три місяці Ірина та Юрій почали разом жити. Пізніше Ірина дізналася, що у чоловіка є колишня дружина та донька. Першу дружину Ботнар також покинув вагітною.
– Як завагітніла – спитала у нього що будемо робити. – розказує жінка. – Запевнив, що народжуй, все буде добре. Сам почав пропадати, міг нагрубити. До шостого місяця, коли аборт було вже пізно робити, стосунки взагалі зіпсувалися. У мене шостий місяць, УЗІ показало що буде двійня, а він мені заявив – роби аборт. Я вже побачила діток на моніторі, почула, як сердечка б’ються, а він мені – давай роби аборт. Десь достав 650 гривень мені на аборт. Потім передумав давати, купив собі кросівки, кілограм слив і кілограм творогу. Я тоді його просила аби штани мені купив з бандажем, бо живіт був дуже великий, відказав. Народжувала жінка сама. Юрій Ботнар завів інші стосунки. Нічого не пояснив, просто зник.
– Я на Черкасах народжувала. 9-голютого їхала на Умань. З роддому ніхто не забирав. Добиралася сама автобусом. З двома свитками на руках. Побачила в центрі Черкас, як “Свободівці” мітингують, а він стоїть обіймається з своєю новою пасією. Обідно стало, до сліз. Я його на мобільний набрала. Він як відскочить від неї, почав по сторонах роззиратися. Але мені тоді не до того було. Думала, як народити – бо важу сама мало, а носила двійню. Живіт такий був, мабуть, як сама.
Після пологів Юрій почав заходити і до жінки і до дітей. Прізвище своє відмовився дати. Пояснив, що не хоче, аби його дітьми маніпулювали в політичних цілях, що жінка буде отримувати більше допомогу від держави, як мати-одиначка.
– Не приховував, що зустрічається з дівчатами. – каже Ірина. – Але я на те махнула рукою. Думала, якщо він такий – аби хоч до дітей признавався. Грошей ніколи він не мав. Побачила, що потрапив під вплив своєї керівнички – Тетяни Олександрівни Чорномаз.
До розмови підключається мати Ірина – Людмила Леонідівна, 55 років.
– Грається з дітьми на дивані. – обурюється. – Дзвонить на мобілку Тетяна, він геть дітей розштовхує.
9 вересня Мирославу та Оксану охрестили. Юрій прийшов на хрестини, подарував тисячу гривень. Після того сказав, що діти йому не потрібні, йому треба робити кар’єру.
– Я тоді допомоги на дітей оформити не могла. Лізуть зуби. Температура в обох дівчат за тридцять дев’ять. Пішла у штаб партії, аби з ним поговорити. Мене почали виганяти і матюкати, що я тут ніхто, народила від непонятно кого. Тетяна Чорномаз мені сказала, що якщо мені важко з дітьми – аби здавала їх в дитячий будинок.
Жінка просила зробити ДНК-експертизу на батьківство, але у партії їй відмовили.
– З Юрком могла поспілкуватися тільки у присутності решти членів і керівництва. Вони йому помагали мене цькувати. – перебирає довге волосся Ірина. – І погрожували мені, і дзвонили, і в соціальних мережах мені матюччя кидали. Сусіди казали, що підходили до них, аби підтвердили, що я психічно ненормальна. Ходила до юристів, спитати як можна змусити Ботнара ДНК-експертизу провести. Але ніхто не хоче мати справ з “Свободою”. Прямо кажуть – та нас же зацькують, як у це вліземо.
Телефонуємо тоді ще голові уманського осередку партії “Свобода” Тетяні Чорномаз. Та каже, що Ботнара зараз немає, буде згодом. Передзвонює колегам із “Газети по-українськи”, скаржиться, що журналісти на неї тиснуть і доводять її.
Юрія Ботнара знаходжу за два дні. Погоджується на зустріч у штабі. Під час розмови у кабінеті сидить голова уманського осередку Тетяна Чорномаз, решта членів партії. Слова Ірини називають політичною провокацією. На питання, поставлені Ботнару відповідає і Юрій і Тетяна Чорномаз.
– Я знаю цю громадянку. – каже Ботнар. – Спілкувалися, дружили. Діти не мої, не знаю чиї. Помагав їй з ними, бо ж мати-одиначка. ДНК-експертизу буду робити тільки за рішенням суду.
Виходимо з штабу партії під обурення “свободівців”, чого пишемо про їх партію, а не про губернатора чи про владу.