“Доступ до публічної інформації”: чи варто було робити просте складним?

 1. Для вирішення певних питань нам знадобилося знати про факт і дату офіційного опублікування Указу “Президії Верховної Ради” СРСР від 28.07.98 №9306-ХІ “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”.

 2. Відповідно, належний запит на інформацію було надіслано до Міністерства юстиції.

3.  Ось вам відповідь Міністерства справедливости.

4. Тепер – увага, запитання: якщо запитана інформація у МЮ є, то яким чином така інформація (як стверджує МЮ), не є “публічною інформацією”?

p.s. Властиво, МЮ вчинило ще доволі коректно, хоча і напустивши туману про “публічну інформацію”, але належно відповівши на запит, в інших випадках інші суб’єкти владних повноважень просто відмовляються надавати інформацію, посилаючись чи на те, що запитані дані не є пресловутою “публічною інформацію” чи на те, що вони самі не є “розпорядниками інформації”. Можливо, це суб’єктивне і неповне враження, але воно є – не було багато сенсу городити город з тим оспіваним трубадурами “успіхом громадянського суспільства” – Законом “Про доступ до публічної інформації”, якщо на практиці він не завжди (дуже м’яко кажучи) сприяє доступу до інформації?