Останні новини

Україна як держава на межі в книжці італійського журналіста

Журналіст і письменник Массиміліано Ді Паскуале
Рим – Журналіст і письменник Массиміліано Ді Паскуале називає себе італійцем, закоханим в Україну. Він не має дружини-українки, не займається науковою україністикою, але його зацікавлення Україною перетворилося у професію. Можна сказати, що він об’їздив її вздовж і впоперек, відвідавши протягом восьми років понад 20 міст у різних регіонах. Свої спостереження і міркування допитливий італієць виклав у книжці, яку назвав «Україна. Держава на межі» із підзаголовком «Подорожі до незнайомої Європи». 

Україна все ще у підвішеному стані між Росією та ЄС

– Обираючи назву до книжки, я хотів наголосити на двох аспектах. По-перше, Україна, як би там не було, залишається межовою країною. Незважаючи на 20 років своєї незалежності, вона все ще у підвішеному стані між Росією та ЄС. Але Україна – це європейська держава, бо має глибоке європейське коріння: годі згадати міста на Західній Україні чи той самий Київ. І по-друге, це водночас залишається невідома Європа, незвіданий край для італійців. Для пересічного італійця Україна все ще асоціюється або з Росією, або із сірою пострадянською республікою. Насправді ж це окрема держава, різнобарвна, сповнена протиріч, і вона своє обличчя.

– Ви розповідаєте італійським читачам серед іншого про Ріната Ахметова, згадуєте скандальних дівчат руху FEMEN. Ваша книжка – це швидше розлогий репортаж про країну, аніж просто туристичний путівник? 

– Книжка створена на основі поїздок та зустрічей з різними людьми протягом 8 років. Це подорож, що починається в ІваноФранківську і закінчується у Чернівцях після відвідин України центральної, східної, південної і Криму. Але це не є розповідь про коротке перебування. Я описую міста, які відвідував кілька разів у різні періоди. У деяких розділах я намагаюся пояснити навіть зміни, що сталися у цих містах за 8 років. Наприклад, яким був Київ 2004 року напередодні Помаранчевої революції, і який Київ нині за Президента Віктора Януковича.

– Знайомлячи співвітчизників з Україною, Ви відкриваєте їм і драматичні сторінки італійської історії? 

– Так, є окремий розділ, присвячений трагедії італійців у кримському місті Керчі. Там жила італійська спільнота. На заклик російської імператорки Катерини II італійці їхали розробляти кримські землі. Але під час війни у 1942 році ця громада була вислана Сталіним до Казахстану за формальним звинуваченням у співпраці із нацистами. Насправді це була чергова кампанія режиму національної чистки, яка потім спіткала і татарський народ. Це досі малознана сторінка італійської історії, і її слід пам’ятати.

– Хто Вам допомагав вивчати Україну?

– Розповідаючи про монументи та історію країни, я особливе місце присвятив зустрічам із різними людьми. Це звичайні українці, яких я зустрічав на базарах, у потягах чи маршрутках. До книжки увійшли також інтерв’ю з відомиим людьми. Я зустрічався із сучасними письменниками Сергієм Жаданом, Оксаною Забужко. Мав розмову із правозахисником Євгеном Захаровим, котрий розповів мені подробиці епохи сталінізму і про нинішній стан українських в’язниць та пeнітенціарної системи загалом. Я додав також моє інтерв’ю з колишнім Президентом Віктором Ющенком.

– Україну часто називають як державу, що постійно шукає своєї ідентичності. Як на Ваш погляд, вона її колись знайде чи так і приречена до дискусій про брак цієї ідентичності?

Жевріє надія, що після відходу Януковича країна повернеться на проєвропейський шлях

– Важко сказати. За часів помаранчевої влади, попри їхні сварки і конфлікти, Україна, здавалося, була спрямована у напрямку Європи, її демократичних цінностей. Зокрема, преса була вільнішою. Із 2010 року з обранням Президентом Віктора Януковича країна повернулася навспак, щось нагадує часи Леоніда Кучми, можливо і гірше, як це не парадоксально виглядає. Кучма майстерніше грав між Заходом і Сходом. А Янукович, як виглядає, роздратував і Євросоюз через процес над Юлією Тимошенко, і Росію, бо цим судом він заперечив газові угоди, підписані Тимошенко і Путіним. З одного боку, Янукович ніби і проводив проросійську політику, але в той же час і політику захисту його донецько-олігархічного клану. Тож, ситуація доволі зіпсована зараз. Але сподіваюся, що опозиція спроможна ще об’єднатися, тому жевріє надія, що після відходу Януковича країна повернеться на проєвропейський шлях. Однак нині я не виключаю, що після футбольного турніру Євро-2012 Брюссель запровадить санкції стосовно України.

– Кажуть часто, що за національним характером італійці та українці чимось схожі. Яке враження склалося у Вас після такого тісного знайомства з Україною?

За 8 років подорожей я зустрічав дуже гостинних, великодушних людей

– На це запитання я би відповів реплікою італійського письменника Володимира-Джорджо Щербаненка (батько його українець, а мати італійка), котрий називав українців «італійцями Росії». Йдеться про схожість національних характерів українців та італійців. Українці славний народ, як і італійці: вони веселі, щедрі, гостинні, але часто це люди ненадійні, як ті самі італійці. Очевидно, що ні одні, ні другі не мають достатньої самовпевненості та серйозності як англосакси. Однак, я би хотів наголосити на позитивних характеристиках. За 8 років подорожей я зустрічав дуже гостинних, великодушних людей. Я маю гарні спогади про українські свята й застілля. Бесіди і жарти зі смаженим шашликом і за чарочкою горілки – ось таку дружню, веселу атмосферу хочеться пам’ятати.

​​
Книжка Массиміліано Ді Паскуале – друга друкована праця про Україну. Два роки тому побачила світ його перша книжка-фотоальбом «В Україні. Світлини для щоденника». Невдовзі автор вирушає знову до України для роботи над оновленим виданням туристичного англомовного довідника Bradt guide Ukraine.
More in Записки
«Страна рабов, страна господ»

«Ты, Рассея моя... Рас... сея... Азиатская сторона!»

Close