Останні новини

Чеський погляд на комунізм: уважно і ледь іронічно

«Музей комунізму» у Празі не занурює в реалії соціалізму, розгортаючи перед відвідувачами нагромадження експонатів, що розкривають тогочасний «театр абсурду», — він іронізує над трагічним минулим. Про це йшлося 25 червня на публічній лекції історика Олесі Ісаюк у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького».

До музею комунізму, заснованого громадською організацією у спеціально придбаному для цього приміщенні в центральній частині Праги, закликає іронічна вивіска із зображенням зубастої… «матрьошки». Цей вишкір символу окупаційного режиму промовляє сам за себе, вважає історик, котра вивчає діяльність різних європейських музеїв тоталітаризму.

Чехія не знала таких гострих дискусій між прихильниками різних ідеологій, як це було в Україні чи Польщі. Назагал чехам притаманне спокійне ставлення до ідеологічних різниць, та й чеське суспільство не знало настільки гострих поділів між «своїми» і «совєтами», як це притаманно Україні.

Щодо музейної експозиції, то, як зазначила Олеся Ісаюк, у Празі через брак експозиційних площ пішли класичним шляхом демонстрації артефактів, подаючи тогочасні фотографії: «Переважно розповідь про час комуністичної окупації Чехії створюють зображення і тексти до них, а також інсталяційні реконструкції, жодних мультимедійних сучасних засобів не застосовано, однак перенасичений експонатами музей доносить до глядача свій головний месидж: розповісти тим, хто цього не бачив, що це було», — вважає Олеся Ісаюк. Вірні національній звичці іронізувати над більшістю речей у світі, автори музею вплели в експозицію тонку насмішку над «мегаломанією» соціалістичної пропаганди, розмістивши в музеї статуї Леніна в найнесподіваніших місцях та зібравши збірку погрудь «соціалістичних» діячів.

«Потужним джерелом і засобом спротиву в Чехословаччині залишилося мистецтво. Влада однаково переслідувала і нелегальні сходини дисидентів, і аналогічно нелегальні аматорські вистави, — розповідає історик Олеся Ісаюк. — До історії чеського спротиву належить і самопожертва Яна Палаха, який спалив себе на Вацлавській площі у Празі на знак протесту проти окупації його країни». Вона оживила свою розповідь демонстрацією записів знакових пісень того часу, зокрема поширеної в опозиційних середовищах пісні «Брате, зачини ворота». Пісня була написана як реакція на введення військ Варшавського договору до Чехословаччини і виразно задемонструвала різку й незворотну зміну погляду на вчорашніх «братів»: «Ця ніч не буде короткою, вовкові захотілося баранця, брате, чи зачинив ти ворота?». Символом спротиву насильницькій «нормалізації» після серпня 1968 року стало самоспалення студента Яна Палаха на Вацлавській площі.

Лекція є одним із заходів циклу «Тоталітарне минуле в музеях» в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» «Досвід подолання наслідків тоталітаризму». Лекцію прочитала науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Університету Марії Кюрі-Склодовської (Люблін, Польща) Олеся Ісаюк.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху:

history@cdvr.org.ua

тел./факс: +380 32 247-45-22,+380 63 628-68-69

More in Громадські акції, Новини, Події, Суспільство, Наша історія
«Такова судьба» в Херсонської прокуратури

...

Close