Останні новини

Хто й як маніпулює українцями в переддень виборів?

З кожним днем в Україні все більше відчувається наближення передвиборчої кампанії. Політики дають красиві обіцянки, влада говорить про підвищення соціальних стандартів, рекламні площі рясніють політичною агітацією. Воно й не дивно, адже вже восени кожному з нас доведеться зробити свій власний політичний вибір.

Для того щоб не потрапити в політичні тенета, які так майстерно розставляють вітчизняні політики, та не стати жертвою політичних маніпуляцій ми вирішили поспілкуватися з відомим одеським політологом, керівником обласної організації «Комітету виборців України» Анатолієм Бойко.

– Пане Анатолію, Україна поступово виходить на фінішну пряму парламентських виборів: визначені округи, формуються штаби. Якою стане ця кампанія? На які несподіванки варто очікувати?
– Кампанія буде гострою через боротьбу між владою та опозицією та через наявність мажоритарної складової, оскільки, крім загального протистояння, будуть ще сотні локальних протистоянь на мажоритарних округах, причому не тільки по лінії “влада-опозиція”. Мабуть, що кампанія буде однією з найгостріших парламентських за всю історію України, в першу чергу, через наявну політичну ситуацію в країні та ціну виграшу чи програшу в цій боротьбі. Та вже точно — це буде “найдорожча” виборча боротьба в історії незалежності України. Я маю на увазі витрати партій та кандидатів. Справа в тому, що до 2002 року політики не мали стільки грошей, а після 2002 року, коли значно зросли виборчі бюджети, вже не було мажоритарної складової й витрачались, переважно, центральні партійні структури. Зараз шалені суми будуть задіяні, як централізовано на партійні кампанії, так і на змагання за мажоритарні округи. На сьогодні, мова йде про 3 -10 млн. доларів за місце в прохідній частині партійного списку, та про 1-5 млн. на виборчу кампанію в мажоритарному окрузі. Але все це ситуативно, та залежить від політичної сили, регіону та особистості самого кандидата.
Відносно несподіванок, на те вони й несподіванки аби не бути передбаченими заздалегідь, хоча зараз я й не бачу передумов для якихось приголомшливих передвиборчих сюрпризів.

– Як нарізка округів може вплинути на результати голосування? Які тут небезпеки?
– Нарізка округів, в першу чергу, може вплинути на виграш або програш конкретного мажоритарного кандидата. Небезпеки тут дві. Перша — коли округ свідомо нарізається під певного кандидата й тоді до цього округу максимально включаються всі території, на яких потрібний кандидат має надійну електоральну базу. Друга — коли округ нарізається проти певного кандидата й тоді території, на яких мешкає електорат цього кандидата навмисно “розривається” між двома, а краще трьома чи більше різними округами. В такий ситуації ця особа має значно менше шансів на перемогу. Зрештою, й перший, й другий сценарій може призвести до утворення округів вкрай “дивної” та незручної для нормальної організації виборів конфігурації. Як показав сучасний український досвід, може дійти навіть до того, що округ складатиметься з декількох територій, анклавів, які не межуватимуть між собою. Наприклад в Луганській області виборчий округ №112 складається з чотирьох міст-анклавів, відстань між якими складає близько 100 кілометрів! З трьох анклавів складається і 110 округ, до якого входять м. Алчевськ і м. Антрацит, віддалене від Алчевська на 70 кілометрів, та відокремлене від нього територією іншого, 108 округу. І таких прикладів по Україні є чимало.
Та головна інтрига в тому, що “проблеми нарізки округів” не має існувати в принципі. Цей процес має проходити максимально публічно й виключно в інтересах належної організації виборчого процесу з врахуваннями вимог законодавства. А не в інтересах тих чи інших кандидатів.

– Якою бачите наступну Верховну Раду?
– Якщо Вас цікавить, хто пройде до парламенту, то, на мій погляд, високі шанси потрапити до парламенту має, як частина парламентських партій поточного скликання, так й нові політичні проекти. Водночас півроку до виборів — занадто велика відстань, аби говорити предметно. Але головне — хотілось би, аби Верховна Рада змінилась якісно. От з цим поки що, на мій погляд, найбільші проблеми.

– В чому феномен Кличка? Чи може він внести розбрат в лави опозиції своєю відмовою збиратися спільно з «Батьківщиною» і «Фронтом змін» та визначати єдиного кандидата від опозиції на мажоритарні округи. Адже він заперечує квотний поділ та наполягає на процедурі праймеріз ?
– А в чому феномен Кличка? Якщо чесно то великого політичного феномену, поки що, я не бачу. Так, Кличко до серця багатьом зневіреним виборцям, як герой нації та чиста, незаплямована постать, але це — тільки початок складного шляху великої української політики.
Так, він може “відібрати” певну кількість мажоритарних мандатів від об’єднаної опозиція, якщо домовленість не буде досягнута, але я не думаю, що станеться щось катастрофічне.

– За рахунок чого кандидати залучатимуть виборців на свою сторону?
– Хотілось би, щоби за рахунок пропозиції та демонстрації нової якості політики, пропозиції перспективних шляхів розвитку країни. Але в більшості випадків все буде набагато прозаїчніше та банальніше. Скоріш за все, значна частина кандидатів не вигадуватиме чогось нового, а використає старі перевірені методи залучення прихильності виборців. Звісно, при цьому опозиційні сили та кандидати педалюватимуть тему невдач влади, провладні ж — обіцятимуть стабільність.

– Як роздача пайків, грошей, побутової техніки зможе вплинути на результати голосування?
– Складно однозначно спрогнозувати ступінь ефективності цього інструменту кампанії. Втім, на мій погляд, якщо від цього й буде якийсь ефект, то, в першу чергу, на мажоритарних округах та в рамках конкретних локальних кампаній.
З одного боку, через фінансову кризу велика кількість наших співгромадян потерпає у злиднях. З іншого боку, виборець вже “битий” й навряд чи, в своїй більшості, радо побіжить голосувати за “пакунок гречки”. Водночас, майбутні кандидати вже почали масово роздавати продпайки виборцям. Зокрема, відзначилася ”регіонали” Ірина Бережна, Олесь Довгий, Максим Луцький, Сергій Глазунов та інші.
Схожі приклади ми бачили і під час місцевої виборчої кампанії 2010 р. Скажімо, в Одесі кандидати активно ремонтували дахи, під’їзди, здійснювали благоустрій прибудинкових територій. В Білгород – Дністровському «нагороджували» кращих трудівників села побутовою технікою, дарували пральні машини та холодильники в дитячі садочки та школи, широко відзначали «дні села», «свята врожаю», тощо. В м. Ізмаїл виборці отримали змогу безкоштовно лікувати та протезувати зуби рахунком місцевих кандидатів. Але найцікавіший випадок стався в одному з південних міст Одеської області, де кандидат в мери безкоштовно роздавав молоді квитки до місцевого стриптиз клубу.
В цій ситуація хотілось би звернути увагу політиків, які цим займаються, або планують займатись, що це — один з найпримітивніших способів ведення політичної боротьби. Й такими діями вони не тільки принижують виборців, вони принижують й себе.
Виборцям же хотілось би порадити одне — пам’ятати, що вони мають обирати не виходячи з того, який кандидат що їм заніс чи не заніс, а з того, яке майбутнє вони хочуть для своїх дітей.

– Пане Анатолію, об’єднана опозиція заявляє про готовність після перемоги на виборах оголосити імпічмент Президенту. Мовляв, ви за нас проголосуєте, ми створимо більшість і все вирішимо. Чому зараз опозиція не пробує відправити президента у відставку і не просить підтримати людей це рішення за допомогою різноманітних акцій тиску?
– Мабуть через те, що сама процедура імпічменту Президента юридично не врегульована та малопридатна для використання. Це непросто зробити, коли в вас є більшість у парламенті, а коли ви в меншості та за сучасної ситуації в судовій системі України — шанси взагалі примарні.
Крім цього, очевидно, опозиція тверезо оцінює межі та обсяги своєї підтримки населенням й не вірить в те, що люди її підтримують в цьому питанні зараз. Не можна виключати також й усвідомлення опозиційними політиками рівня можливого тиску з боку влади в разі спроб реально запустити сценарій імпічменту.

– Ще одна пропозиція опозиціонерів — підняти мінімальний прожитковий мінімум до 2400 гривень. Такі обіцянки додадуть підтримки, разом із обіцянками позбавити чиновників пільг та привілеїв?
– По-перше, навряд чи українські виборці повірять в обіцянки про підвищення рівня прожиткового мінімуму від опозиції, бо за самим “стилем” такі обіцянки мають лунати з вуст правлячої партії. По-друге, українському виборцю вже занадто багато хто обіцяв “покращити життя вже вчора”, щоб зараз наші громадяни так легко повірили в подібні речі. Такій легковірності також не сприяє й відверто невтішна економічна ситуація в країна. Щодо позбавлення пільг чиновників, то це знову — не ноу хау цій кампанії та, зрештою, не так вже й важливо сьогодні для багатьох українців.
Та головна проблема — велика зневіра пересічного виборця в українському політичному класі в цілому, незалежно від політичних прапорів та належності до влади чи до опозиції. Існуюча політична «еліта» не відповідає запитам виборців в принципі, оскільки за 20 років переважно займалась облаштуванням своїх, в кращому випадку, партійних інтересів, за рахунок країни та тих самих виборців, а не проведенням реформ та перспективним розвитком країни.
Тому, на мій погляд, опозиція має перш за все продемонструвати якісно новий рівень політики взагалі та готовність дійсно стати справжньою політичною елітою країни, аби працювати на її користь.

– Наскільки є можливим втручання світової спільноти в разі фальсифікації результатів виборів? Та у що може вилитись подібне втручання?
– Якщо факти фальсифікації будуть явними та незаперечними, то, гадаю, реакція заходу може бути досить жорсткою. В першу чергу це може загрожувати реальною масштабною ізоляцією країни. Крім цього, не виключені й певні санкції економічного характеру проти тих чи інших осіб чи країни в цілому.

– Як ви гадаєте, виборці вийдуть на вулицю, якщо побачать фальсифікації? Якщо ні, то що їх може підняти до протесту?
– Виборці вийдуть на вулицю, якщо побачать лідера ( особистість, політичну силу чи рух), за яким гідно виходити. Без цього, в разі брутальних фальсифікацій, можливі певні виступи та акції, але на Майдан 2012 це навряд чи перетвориться. Але українська душа, мабуть, не менш загадкова, ніж російська, тому остаточну відповідь на це питання може дати тільки час. Крім цього, не виключено, що такий лідер з’явиться чи остаточно сформується під час виборчої кампанії

Отож це була думка одеського політолога, Голови обласної організації «Комітету виборців України» Анатолія Бойко. Найближчим часом матимемо змогу особисто перевірити ці прогнози.

Максим ВОЛОСЕВИЧ

More in Влада, Події, Політика, Право, Суспільство, Верховна Рада, Статті
Більшість хоче прийняти скандальний “мовний” закон до кінця сесії

Депутат Верховної ради Вадим Колесніченко заявляє про бажання парламентської більшості прийняти в цілому законопроект про мовну політику до кінця поточної...

Close