Хроніки відстоювання державної мови. 24-25.07. Херсон

24 липня

Намет щодня починає активно працювати ввечері, але й вдень активісти не гають часу.
З ініціативи Валентини Крицак вдень ми поширювали у соцмережах таке звернення:

ЗВЕРНЕННЯ до вчителів, викладачів української мови в Херсоні та області.
Шановні українські філологи. Напевно, всім відомо, що 19 липня 2012 року на позачерговій сесії Херсонської міської ради було прийнято і проголосовано звернення депутатів міськради до Президента України в підтримку ганебного “мовного” закону Ківалова – Колісниченка. Це означає, що якщо гарант Конституції підпише цей закон, то на Херсонщині може бути регіональною російська мова, а всі ви (українські мовники) залишитися без роботи.
На сьогоднішній день українська мова в нас , на Півдні- це той продукт, якого не вистачає, а тому у людей нема можливості його споживати. Щоб змінити ставлення людей до цього прекрасного дефіцитного продукту, його потрібно частіше презентувати і давати людям попробувати і тоді ви в майбутньому будете при роботі. Саме тому просимо долучитися і допомогти волонтерам в роботі громадського проекту по захисту української мови.
телефон для пропозицій, ідей, консолідації -моб.095 610 27 84

Кілька разів впродовж вечора до нас приходила наша вчорашня нова знайома Лєра, цього разу вона “Садок вишневий коло хати”, а ще подружок-приятелів активно залучала до участі. На додачу до інших талантів Лєра танцює бальні танці! Доведеться нам чергувати в наметі допоки її партнер не повернеться. Треба ж побачити, як вони танцюють.

А ще одна подруга Лєри запропонувала нам заспівати… гімн своєї гімназії!
Уявляєте? – розпал літа на дворі, а учні 6-ї гімназії не лише пам’ятають її гімн, але й залюбки його співають. Мабуть, вже й за самою гімназією скучили…

Сподіваємося, що Саша не лише у нас призи заробила, її ще й  в гімназії похвалять:

Івасик, у свої 3,5 роки, хоч і потребував маминих підказок і підтримки, але вразив всіх своєю сміливістю, завзяттям, відкритістю та усміхненістю:

Ще дві дівчинки до нас прийшли вдруге – Ганнуся та Софійка. Ганнуся нас підкорила своїм першим виконанням, а от Софійка цього разу стала значно сміливішою та впевненішою.

Шановні батьки! Якщо ваша дитина сором’язлива – приходьте! В нас дуже гарна атмосфера. Діти розкриваються просто на очах!

Ці дітки ще ледве-ледве починають говорити, але українськи книжки вже читають і далі читатимуть. Не без нашої допомоги :)

Доволі значна частина дорослих зізнається – українську знають і люблять, але от розмовної практики бракує.  Біля намету дають обіцянку собі – розмовляти українською в побуті, і нам – повернутися сюди знову.

Насамкінець дня-вечора до нас підійшов недовірливий і зневірений хлопець. Каже – книжки читає, а от новиниами не цікавиться, бо його вони не стосуються. Говорили довго. А потім він раптом взяв, – і підписався на захист ТВі:

Дякуємо всім, хто зробив наш день яскравим!

25 липня

Вчорашнє звернення з електронного перетворилося на паперове і пішло з фейсбуку в реал  – на кафедру філології ХДУ:

А ще ми оновили наш інформаційний стенд в наметі:

І ще до нас завітала чудова і весела компанія, яка святкувала 20-річчя свого друга Богдана. Отакі вони – дорослі, які народилися вже у незалежній Україні:

Потім було багато дітей.

Олі всього 2,7 роки, але вірші розказувати вже вміє, бо мама підтримує:

Лєра, ясна річ, знову привела подружок :)

Ми так хотіли подзвонити Лєріній мамі, розказати, яка у неї чудова дочка і подякувати за неї. Але Лєра надто поспішала.
Тож, користуємося нагодою і передаємо мамі вітання через інтернет!

За день було кілька цікавих спілкувань із дорослими.

Цей дядька цілеспрямовано підійшов, довго шукав – за що б зачепитися, зрештою знайшов – “а где ето Шевченко протів славянского язьіка вьісказьівался?”, потім ще було – а чого це ми Байрона цитуємо…
Із засланими казачками розмовляти нецікаво, тим більше що він ще й у показах плутався – то він вихованець інтернату, то отримав від держави три квартири, і всі – законно, то служив на Півночі у секретних військах, то простий вчитель і навіть не член партії, то їздив із екскурсією на Соловки…

Потім підійшла родина, чоловік каже, що з козацького роду, живуть в Хорватії, тут в гостях. Підійшли аби спитати, чому у нас прапор до гори дригом. Пішли з купою роздруківок і  добрими побажаннями. Обіцяли підучити з дітьми віршів-пісень і ще прийти.

ГО “Добро” працює й в наметовому форматі. До Валентини приходили на консультацію підприємці, на яких наїхав “захист прав споживачів”

А ще підходив наш вчорашній співрозмовник. Прочитав на дошці про конкурси – і з ходу розповів весь “Мені 13-й минало”. Пішов із смволічним призом. Задоволений. І без недовіри. А ми залишилися. Також задоволеними!

Кому треба порцію оптимізму? Приходьте до нас! У нас щодня щось новеньке!

ФотоОлександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут