Останні новини

Хроніки відстоювання державної мови. 24-25.07. Херсон

24 липня

Намет щодня починає активно працювати ввечері, але й вдень активісти не гають часу.
З ініціативи Валентини Крицак вдень ми поширювали у соцмережах таке звернення:

ЗВЕРНЕННЯ до вчителів, викладачів української мови в Херсоні та області.
Шановні українські філологи. Напевно, всім відомо, що 19 липня 2012 року на позачерговій сесії Херсонської міської ради було прийнято і проголосовано звернення депутатів міськради до Президента України в підтримку ганебного “мовного” закону Ківалова – Колісниченка. Це означає, що якщо гарант Конституції підпише цей закон, то на Херсонщині може бути регіональною російська мова, а всі ви (українські мовники) залишитися без роботи.
На сьогоднішній день українська мова в нас , на Півдні- це той продукт, якого не вистачає, а тому у людей нема можливості його споживати. Щоб змінити ставлення людей до цього прекрасного дефіцитного продукту, його потрібно частіше презентувати і давати людям попробувати і тоді ви в майбутньому будете при роботі. Саме тому просимо долучитися і допомогти волонтерам в роботі громадського проекту по захисту української мови.
телефон для пропозицій, ідей, консолідації -моб.095 610 27 84

Кілька разів впродовж вечора до нас приходила наша вчорашня нова знайома Лєра, цього разу вона “Садок вишневий коло хати”, а ще подружок-приятелів активно залучала до участі. На додачу до інших талантів Лєра танцює бальні танці! Доведеться нам чергувати в наметі допоки її партнер не повернеться. Треба ж побачити, як вони танцюють.

А ще одна подруга Лєри запропонувала нам заспівати… гімн своєї гімназії!
Уявляєте? – розпал літа на дворі, а учні 6-ї гімназії не лише пам’ятають її гімн, але й залюбки його співають. Мабуть, вже й за самою гімназією скучили…

Сподіваємося, що Саша не лише у нас призи заробила, її ще й  в гімназії похвалять:

Івасик, у свої 3,5 роки, хоч і потребував маминих підказок і підтримки, але вразив всіх своєю сміливістю, завзяттям, відкритістю та усміхненістю:

Ще дві дівчинки до нас прийшли вдруге – Ганнуся та Софійка. Ганнуся нас підкорила своїм першим виконанням, а от Софійка цього разу стала значно сміливішою та впевненішою.

Шановні батьки! Якщо ваша дитина сором’язлива – приходьте! В нас дуже гарна атмосфера. Діти розкриваються просто на очах!

Ці дітки ще ледве-ледве починають говорити, але українськи книжки вже читають і далі читатимуть. Не без нашої допомоги :)

Доволі значна частина дорослих зізнається – українську знають і люблять, але от розмовної практики бракує.  Біля намету дають обіцянку собі – розмовляти українською в побуті, і нам – повернутися сюди знову.

Насамкінець дня-вечора до нас підійшов недовірливий і зневірений хлопець. Каже – книжки читає, а от новиниами не цікавиться, бо його вони не стосуються. Говорили довго. А потім він раптом взяв, – і підписався на захист ТВі:

Дякуємо всім, хто зробив наш день яскравим!

25 липня

Вчорашнє звернення з електронного перетворилося на паперове і пішло з фейсбуку в реал  – на кафедру філології ХДУ:

А ще ми оновили наш інформаційний стенд в наметі:

І ще до нас завітала чудова і весела компанія, яка святкувала 20-річчя свого друга Богдана. Отакі вони – дорослі, які народилися вже у незалежній Україні:

Потім було багато дітей.

Олі всього 2,7 роки, але вірші розказувати вже вміє, бо мама підтримує:

Лєра, ясна річ, знову привела подружок :)

Ми так хотіли подзвонити Лєріній мамі, розказати, яка у неї чудова дочка і подякувати за неї. Але Лєра надто поспішала.
Тож, користуємося нагодою і передаємо мамі вітання через інтернет!

За день було кілька цікавих спілкувань із дорослими.

Цей дядька цілеспрямовано підійшов, довго шукав – за що б зачепитися, зрештою знайшов – “а где ето Шевченко протів славянского язьіка вьісказьівался?”, потім ще було – а чого це ми Байрона цитуємо…
Із засланими казачками розмовляти нецікаво, тим більше що він ще й у показах плутався – то він вихованець інтернату, то отримав від держави три квартири, і всі – законно, то служив на Півночі у секретних військах, то простий вчитель і навіть не член партії, то їздив із екскурсією на Соловки…

Потім підійшла родина, чоловік каже, що з козацького роду, живуть в Хорватії, тут в гостях. Підійшли аби спитати, чому у нас прапор до гори дригом. Пішли з купою роздруківок і  добрими побажаннями. Обіцяли підучити з дітьми віршів-пісень і ще прийти.

ГО “Добро” працює й в наметовому форматі. До Валентини приходили на консультацію підприємці, на яких наїхав “захист прав споживачів”

А ще підходив наш вчорашній співрозмовник. Прочитав на дошці про конкурси – і з ходу розповів весь “Мені 13-й минало”. Пішов із смволічним призом. Задоволений. І без недовіри. А ми залишилися. Також задоволеними!

Кому треба порцію оптимізму? Приходьте до нас! У нас щодня щось новеньке!

ФотоОлександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової

More in Громадські акції, Новини, Події, Суспільство, Культура, Наша історія, Фоторепортаж
“Помста за розкол країни” презентувала на Майдані Незалежності двомісячні здобутки і майбутні плани

...

Close