Останні новини

Мовне питання: за і проти. Липень 2012

Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці липня 2012 року, 55% опитаних дорослих мешканців у віці понад 18 років вважають рідною мовою більше українську, 40% – більше російську, 1% – іншу. Ще 5% не змогли визначитися, яка мова їм рідніша.

96% опитаних мешканців Заходу, понад 70% – Центру та Сходу, майже 40% – Сходу вважають рідною мовою більше українську. Разом з тим, понад 80% мешканців Донбасу, 70% – Півдня, понад половина – Сходу, майже 20% – Центру та Півночі вважають рідною більше російську.
Майже 100% прихильників Свободи, 80% – Об’єднаної опозиції, дві третини прихильників УДАРу, понад половина – партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених» вважають своєю рідною мовою українську. Водночас, майже 70% прихильників Партії регіонів, понад половина прихильників КПУ, майже 40% – партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених», третини – УДАРу вважають рідною мовою російську.

Майже 80% опитаних не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови.
Водночас, 8% – мали складності з оформленням (розумінням) офіційних документів, 5% – мали проблеми з розумінням анотацій до ліків, інструкцій з використання приладів, 4% – скаржаться на недостатню кiлькiсть телевiзiйних програм рiдною мовою, для 2% – важко знайти книги, газети, журнали, фiльми рiдною мовою, 2% – отримали відмову в обслуговуванні на рідній мові.
Ще близько 1% мали проблему, коли люди вдавали, що не розуміють їх рідної мови, або їх насильно примушували спiлкуватися нерiдною мовою. Також лише 1% опитаних мали проблеми з можливiстю навчатися (навчати дитину) рiдною мовою, мали проблеми спiлкування рiдною мовою на роботi, мали труднощі знайти спiвбесiдника на рiднiй мовi.
Майже 20% опитаних на Півдні та Донбасі мали складності протягом останнього року з оформленням (розумінням) офіційних документів, кожен шостий мешканець Півдня та кожен десятий на Донбасі мали проблеми з розумінням анотацій до ліків, інструкцій з використання приладів. Як правило, йдеться про людей середнього та старшого віку.
Водночас, кожен десятий мешканець Заходу скаржиться на відсутність достатньої кількості телевізійних каналів рідною мовою, 5% – книг, газет, журналів, фiльмів рiдною мовою.
При цьому від 70% опитаних на Донбасі та Півдні до понад 80% на Сході та Заході та майже 90% – на Півночі не мали протягом останнього року жодних проблем з використанням рідної мови.

На думку 37% опитаних більшого захисту на законодавчому рівні в Україні потребує українська мова, вдвічі менше (18%) – вважають, що більшого захисту потребує російська. Водночас 34% вважають, що обидві мови достатньо захищені на законодавчому рівні. Ще 1% опитаних вважає, що більшого захисту потребують інші мови. Кожен десятий не визначився з відповіддю.
Більшого захисту для російської мови вимагають 45% опитаних мешканців Донбасі, 30% – Півдня і кожен п’ятий на Сході. Водночас, більшого захисту для української мови вимагають маже 80% опитаних на Заході, 44% – в Центрі, третина – на Півночі і Сході.
Менше 40% прихильників Партії регіонів та менше 30% – КПУ вважають, що більшого захисту в Україні потребує саме російська мова, при цьому щонайменше кожен шостий вважає, що більшого захисту потребує українська.
Лише 3% респондентів, які вважають українську мову рідною, переконані, що більшого захисту потребує російська. Так само, лише 12% респондентів, які вважають російську мову рідною, переконані, що більшого захисту потребує українська, водночас майже 40% вважають, що обидві мови достатньо захищені і лише 40% – наполягають на більшому захисті саме російської мови.

34% опитаних швидше підтримують ухвалення закону про регіональні мови (Ківалова-Колесніченка), у т.ч. 16% – цілком підтримують. Водночас, 42% не підтримують цього закону, у т.ч. 29% – зовсім не підтримують. Ще для 15% байдуже до прийняття цього закону, а 11% – не визначились зі своїм ставленням до закону.
59% респондентів, які вважають російську мову рідною, підтримують прийняття закону, проте майже 16% – не підтримують. Водночас, майже 62% респондентів, які вважають українську мову рідною, не підтримують цього закону, проте 14% – підтримують.
Майже 60% прихильників Партії регіонів та понад половина – КПУ підтримують ухвалення цього закону. Також закон підтримують понад 30% прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» та «невизначених», чверть прихильників УДАРу. Водночас, понад 90% прихильників Свободи, 75% – Об’єднаної опозиції, 50% – УДАРу ухвалення закону не підтримують.

Не дивлячись на такі радикально різні позиції щодо закону, лише 9% опитаних готові особисто вийти на акції на підтримку цього закону, і лише 16% – з вимогою його скасування. Водночас, від 70 до 80% опитаних не готові брати участі в акціях як на підтримку закону, так і проти нього.
Якщо на Заході понад 40% опитаних готові особисто протестувати проти цього закону, то на Донбасі лише чверть готові вийти на акції на його підтримку. Так, майже 60% прихильників Свободи, третина Об’єднаної опозиції і чверть УДАРу готові протестувати проти закону, водночас на підтримку закону готові вийти лише близько 20% прихильників Партії регіонів та КПУ.

39% опитаних вважають, що цей закон убезпечить російську мову та мови національних меншин від утисків, не згодні з цим твердженням 37%. Чверть не змогли визначитися. З твердженням згодні дві третини мешканців Донбасу і лише 18% – Заходу.
39% опитаних вважають, що цей закон знищує українську мову, не згодні з цим твердженням 47% опитаних. 14% не змогли визначитися. З твердженням згодні майже 80% мешканців Заходу і лише 8% – Донбасу.
46% опитаних вважають, що даний закон розколює українців, не згодні з цим твердженням 42% опитаних. 13% не змогли визначитися. З твердженням згодні понад 70% мешканців Заходу і лише 18% – Донбасу.
Разом з тим, 52% опитаних вважають, що вирішення таких питань як мова потрібно відкласти на період після виборів, не згодні з цим твердженням лише 25% опитаних. 23% не змогли визначитися.
Проте абсолютна більшість опитаних (74%) погодились, що політики використовують питання мови лише для здобуття додаткової підтримки, голосів виборців. Не згодні з цим твердженням лише 12% опитаних. 15% не змогли визначитися.
Важливо, що останні твердження об’єднали як мешканців Сходу, Півдня та Донбасу так і Заходу, Центру та Півночі.
Незважаючи на те, що 70% мешканців Донбасу підтримують ухвалення закону про регіональні мови (Ківалова-Колесніченка), майже стільки ж (61%) погодились з твердженням, що політики використовують питання мови лише для здобуття додаткової підтримки, голосів виборців.

41% респондентів підтримують надання російській мові статусу державної. Водночас 51% виступають проти цього. Ще 8% – не визначились.
Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності були майже рівні. Проте, вже у червні кількість противників двомовності (48%) перевищила кількість прихильників (45%), а вже у липні розрив між прихильниками і противниками двомовності вперше виріс до 10% на користь останніх.
Для порівняння у 2009 році рівень підтримки надання російській мові статус державної становив понад 50%, а кількість противників становила лише близько 40%.
Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (85%), Півдня (72%) та Сходу (50%). Якщо на Донбасі і Півдні число прихильників двомовності не змінилося і навіть укріпилося, то на Сході – зменшилося.
Надання російській мові статусу державної підтримують понад 70% прихильників Партії регіонів, дві третини – КПУ, понад 40% «невизначених», майже 30% – прихильників УДАРу.
Серед найбільших противників – виборці Свободи, майже 100% яких не підтримують надання російській мові статус державної, а також Об’єднаної опозиції (71%) та УДАРу (64%).
Серед прихильників партії Н.Королевської «Україна – Вперед!» практично однакова кількість як прихильників (41%), так і противників (45%) двомовності.

42% опитаних підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують – 49%. Ще 10% – не визначились. Примітно, що за останні два місяці число прибічників єдиної держави з Росією скоротилося: якщо у 2011 та на початку 2012 років їх було 47-48%, то станом на червень 2012 року їх кількість скоротилася до 44%, а в липні – ще до 42% (найгірший показник за останні два роки).
Порівняно з лютим 2012 року число прихильників утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі серед прихильників Партії регіонів скоротилося з 71 до 60%. Так само як і серед прибічників КПУ (з 85 до 75%).

54% опитаних українців підтримують приєднання України до ЄС. Не підтримують – 34%. Ще 12% – не визначились. Варто зазначити, що протягом останнього року кількість прихильників і противників євроінтеграції практично не змінилася.
Серед найбільших прихильників євроінтеграції мешканці Заходу (74%), дещо менше Центру (59%) та Півночі (56%). Відповідно це понад 80% прихильників Свободи, близько 70% – Об’єднаної опозиції, УДАРу, близько 60% – партії «Україна – Вперед!». Серед найбільших противників – виборці КПУ, понад 70% з яких не підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Прихильники Партії регіонів розділилися у цьому питанні майже порівну: 45% підтримують євроінтеграцію, 42% – не підтримують. Примітно, що серед останніх число прихильників євроінтеграції зросло (з 40 до 45%).

Разом з тим погіршилось останнім часом ставлення громадян до вступу України в НАТО: з 24% – у січні 2011 року, до 20% – у лютому 2012 року та до17% – у липні 2012 року. Не підтримують вступ України до НАТО 70% опитаних. Ще 13% – не визначились.
Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу є лише на Заході країни. Серед прихильників партій вступ до НАТО традиційно відстоюють, передусім, прихильники Свободи.

Аудиторія дослідження: населення України віком від 18 років і старші
Вибіркова сукупність: 2000 респондентів
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв’ю згідно з опитувальником (face to face)
Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень близьких до 50% похибка становить не більше 2,2%, для значень близьких до 30% – не більше 2%, для значень близьких до 10% – не більше 1,3%, для значень близьких до 5% – не більше 1%
Терміни проведення дослідження: 14 – 27 липня 2012 р.

Розподіл областей:
Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька
Центр: Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська
Північ: м. Київ, Київська, Житомирська, Сумська, Чернігівська
Південь: АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, м. Севастополь
Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська
Донбас: Донецька, Луганська

1 Comment on "Мовне питання: за і проти. Липень 2012"

  1. Олекса | 31-07-2012 11:19 at 11:19 |

    Українці! По-перше, треба відмовитись від вживання москидно-комуністично-імперського терміну “рідна мова”. Як може мова колонізатора може бути рідною для колонізованої дитини, ріднішою за мову батьків, особливо тих, які ще пам”ятають мову, якою вони спілкувалися, воли були на волі. Це саме той випадок, як у відомого композитора Петра Чайковського. Дід був козаком на прізвище Чайка, а онук вже став москлем Чайковським! Як у українській Одесі кажуть – нє смішітє маї тапачкі!

    По-друге, досить скиглити. Треба думати про активні дії. Поки ми тут толеруємо, окупант затягує гайки, а він тут добрий фахівець, треба визнати! У знищенні підкорених ним народів у світі йому немає рівних!

    ПОРА НАМ УСІМ ПРОКИНУТИСЬ І ПОКАЗАТИ, ХТО НА ЦІЙ БОГОМ НАМ ДАНІЙ ЗЕМЛІ СПРАВЖНІЙ ГОСПОДАР, А НЕ ПОКІРНИЙ, БЕЗСЛОВЕСНИЙ І БЕЗПРАВНИЙ СЛУГА?!

    Треба розуміти, що ніякі компроміси не можливі й ті люди, які виступають за державний статус російської мови виступають так не тому, що вони люблять російську мову, а тому що вони ненавидять українську. Ми маємо справу з людьми, які нас ненавидять. Пробувати досягати з ними компромісу безсенсово. Ні про які компроміси не може бути й мови. Єдина нормальна, прагматична позиція – це жорстка позиція сили. Ми маємо вчитись у наших братів євреїв. Вони надзвичайно хворобливо сприймають все, що тільки близько може стояти, чи хоч якось може бути подібним на антисемітизм.

    Нами мають бути ключені усі механізми захисту.

    Російська мова та московська культура завжди впроваджувалися в Україні насильством і, головне, шахрайством.

    Досить смакувати подробиці, ми не в українському суді…
    Маски давно вже зірвано! Настав час Суду Історії…
    Українці не зобов”язані знати мову москидів і послуговуватися нею.
    Тотальна і беззастережна зневага до мови москидів – як кажуть благородні грузини – гакмареба – тобто – тотальна обструкція їм і їхній облудній нахабній безпардонній брехні – хуцпі, як кажуть євреї, має стати правилом поведінки українця.
    Не приймаймо участі у москидному пропагандивному процесі!
    Не ведімося на їхню пропаганду, не звертаймо на неї уваги!
    Не приймаймо участі в їхніх показах -шоу! Це позбавить нас його впливу і збереже нам нерви, яких у нас і так обмаль.
    Не дивімося їхнього телебачення і не слухаймо їхнього радіо з їхніми “великими” піснями,
    віршами, письменниками, музикою і літературою. При ближчому розгляді вони є “культуркою” найнижчої проби.
    Геть від Москви! Заклик цей Миколи Хвильового як ніколи зараз є актуальним!
    Українець має бути глухим і німим до москидів, демонструючи їм свою повну зневагу.
    Гакмареба!

Comments are closed.

More in Суспільство, Записки
Звіт за результатами довгострокового спостереження за підготовкою до виборів народних депутатів України у липні 2012 року

Хоча протягом липня 2012 року ЦВК було прийнято ряд підзаконних актів, спрямованих на забезпечення реалізації положень Закону “Про вибори народних...

Close