Останні новини

“Почему без намордника?” Нам знову хочуть заткнути рота – і в Інтернеті, і просто так.

Десятки тисяч гривень за «образу» і заборона на професію (!) або тюрма на 5 років за «наклеп» – це може чекати кожного, хто пише в Інтернеті або хоч на паркані. Дуже скоро. Бо в Верховній Раді зареєстровано відповідний законопроект, який прямо декларує бажання переймати російський досвід боротьби зі свободою слова.

Пройшло рівно 9-ть (sic!) місяців опісля нашої статті Алярм! Свободі слова в Інтернеті винесено смертний вирок!, як свободі вираження зроблено… нову, кажучи зрозумілою теперішній пацанській владі пацанською мовою, «прєдьяву». 19.07.2012 р. н/д Журавський (між іншим , якщо вірити в цьому Вікіпедії – кандидат філософських наук, доктор політичних наук, доктор юридичних наук.) зареєстрував у Верховній Раді України під №11013 «Проект Закону про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини)».

Принагідно нагадаємо, що не так давно у Закон України “Про судовий збір” влада вписала норму, відповідно до якої судовий збір за подання до суду заяви про відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 3 розмірів мінімальної заробітної плати, відкриваючи перед приблизно такими ж вразливими, як н/д Журавський, приємні для них перспективи знищувати вільну журналістику позовами на захмарні суми.

Нагадаємо і широковідому теперішню практику залякування і тероризування ЗМІ і журналістів прокуратурою та податковою службою.

Все це свідчить, що  і на сьогодні влада та “еліта” створили собі непогані умови впливу на медіа та інших носіїв вільного слова. Але, як виявляється – деяким особливо вигадливим персонажам з особливо тонкою душевною організацією і того мало.

Вразливий нардеп Журавський пропонує доповнити Кримінальний кодекс дефініціями “наклепу” та “образи” і відповідними (мабуть його власним уявленням та комплексам)  санкціями:

 «Наклеп, тобто поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають його репутацію»

  •  За «наклеп» н/д Журавський бажає карати штрафом від 500 до 5000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виправними роботами від 1 до 2 років, арештом на строк від 6 до 8 місяців, позбавленням волі від 3 до 5 років (!), з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років.

«Образа, тобто приниження честі та гідності іншої особи, виражене в непристойній формі»

  •  За «образу» н/д Журавський карає «м’якше»: карати штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виправними роботами від 0,5 до 1 року.

Прощавайте, демотиватори про владу, прощавайте політичний сарказм та іронічна критика. Сядем усє, як той казав

Текст писаний, такі да,– «по-дєбільному» (с). І з точки зору права, і з точки зору граматики.

Н приклад, «Наклеп, тобто поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають його репутацію». Кого? Самого Журавського? Чи то н/д Журавський мимохідь відредагував граматику Української Мови, чи то його секретарка маніпулювала чимось більш цікавім, аніж авторучка, чи клавіатура комп’ютера вартістю за 11 тис. гривень.

Крім того, у визначенні складу того страшного злочину, зверніть увагу, відсутній критерій навмисності поширення тих “неправдивих відомостей”. Отже, не маючи жодного умислу на когось “наклепати”, а просто доброчесно і безвинно переповівши комусь новину, котра видасться вам стовідсотково достовірною – за новацією від тричі науковця Журавського ви станете злочинцем.

Далі автор вишкварює: «Однак, на жаль (!), сьогодні кримінальна відповідальність за «наклеп» та «образу» відсутня, що не сприяє запобіганню таких тяжких злочинів проти честі та гідності людини і громадянина.». І продовжує: «У цьому зв’язку, слід зазначити, що відповідальність за «наклеп» та «образу» була передбачена в Кримінальному Кодексі України від 28.12.60 р. (ст.ст. 125, 126). На жаль (!), ці злочини були декриміналізовані та вилучені. Більше того, така відповідальність не передбачена навіть і в Кодексі України про адміністративні правопорушення.»

 І закінчує ультра-патріотичною фразою: «До речі, Державна Дума Росії 13 липня цього року прийняла відразу в другому та третьому читаннях закон, яким відповідальність за «наклеп» повернута із сфери адміністративних правопорушень до кримінальних злочинів, різко збільшивши відповідальність за такий злочин, а також посилено відповідальність за «образу» Отже, в поданому законопроекті пропонується запровадити та криміналізувати відповідальність за «наклеп» та «образу», передбачивши її в Кримінальному Кодексі України, взявши за основу ст.ст. 125 та 126 попередньої редакції Кримінального Кодексу України від 28.12.60 р.».

 Отже, н/ж Журавський чітко формулює напрямок розвитку людських прав та громадянських свобод: «Back in USSR, вперед в Росію!», адже:

«Необхідність посилення відповідальності на посягання на честь і гідність людини та внесення змін до відповідних законів пояснюється слабкістю, по суті, повною неефективністю передбачених законодавцем заходів захисту честі і гідності людини та громадянина. Натомість, як засвідчує повсякденне життя, має місце зростання таких злочинів і правопорушень щодо особи, як «наклеп» та «образа». Нерідко «наклеп» чи «образа» тягне за собою такі наслідки, як за своєю шкодою, нанесеною людині та її сім’ї, незрівнянно тяжчі, ніж окремі злочини, передбачені Кримінальним Кодексом України.»

Як засвідчує повсякденне життя, громадянин А легко називає громадянина Б останніми словами, одначе, якщо громадянин Б не є політиком, або можновладцем, далі «сам дурак», або банального мордобою справа не йде. Ну не приходить в голову громадянину Б, якщо він не є політиком, або можновладцем пхатись до суду. Хіба що н/д Журавський живе не в Україні.

А от якщо громадянин Б є політиком, або можновладцем,– отут і починається повсякденне життя а ля Журавський!

Отже, законопроект спрямований до залякування передусім журналістів, блогерів, громадянських активістів, а також до створення комфортних умов існування для продажних політиків та корумпованих чиновників всіх рівнів та їхньої обслуги.

Хоча дуже цікаво, як опісля штрафу, арешту, чи відбуття «справедливого покарання», і хто буде забезпечувати позбавлення права займатись певною діяльністю, на приклад, блогеру, або члену громадської організації? Хіба що буде створена потужна поліцейська структура, яка буде слідкувати за «наклепниками» та «кривдниками» цілодобово, вилучати в них папір, олівці, комп’ютери, вимикати електрику та доступ до Інтернету. Але тоді просто незрозумілим є оце твердження н/д Журавського: «Прийняття законопроекту не потребуватиме додаткових витрат з державного чи місцевих бюджетів.»

Свою пояснювальну записку н/д Журавський завершує патетичним акордом: «Прийняття законопроекту сприятиме попередженню від посягань на честь та гідність людини.». Додам від себе: «І я знаю, як звати ту людину! І не тільки я.»

 Отже, «текст по-дєбільному напісан» (с), одначе його сенс зрозумілий: залякати всіх незгідних з безчинствами влади та політикуму, запровадити самоцензуру у ЗМІ, повернути українське суспільство до часів совка, підрівняти його під російський ранжир.

Цікавим є перелік комітетів Верховної Ради, на які розписано законопроект.

  • Головний комітет: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
  • Інші комітети: Комітет з питань правосуддя, Комітет з питань правової політики, Комітет з питань бюджету, Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, Комітет з питань європейської інтеграції

Ані комітету з свободи слова, ані з прав людини. І це не дивно, бо тричі науковцем, доктором юридичних наук і заслуженим “християнським демократом” н/д Журавським (а чи тільки ним самим?) готується брутальне порушення і свободи слова, і  свободи вираження.

Ще 1986-го року у справі “Лінгенс проти Австрії” Європейський суд з прав людини встановив у контексті застосування ст.10 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод таке таке: “межі допустимої критики є ширшими, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку як з боку журналіста, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості”. Згідно з Законом “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” практика ЄСПЛ є в Україні джерелом права, а держава зобов’язана моніторити вітчизняне законодавство на предмет відповідності Конвенції та рішенням ЄСПЛ. Очевидно, що якщо новація від н/д Журавського стане законом і запрацює, це буде зовсім не “по-європейські” і ЄСПЛ отримуватиме нові скарги щодо України. Чи зупинить ця перспектива теперішню не надто правосвідому і не надто національно свідому владу? Не факт.

Наші колеги ще підготують детальний аналіз законопроекту з точки зору відповідності конституції і міжнародними правовим актам, які схвалила Україна. Але вже зараз ясно – що руками святоші н/д Журавського нам підготували НАМОРДНИК, щоб не вякали на владоможців.

Чи покірно прийняти того намордника чи ні – залежатиме від нас.

Чи готові ви, шановний наш читачу, щось робити для запобігання запровадженню жорсткої цензури в Інтернеті і не тільки? Наприклад, чи готові ви надіслати листа в відповідні комітети Верховної Ради? Напишіть в коментарях, або емейлом на admin@maidan.org.ua

Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Олександр Северин

 Облікова картка законопроекту тут http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=44065

Для тих, хто не пам’ятає, або забув совок, в який повертає цей законопроект. Ось звідки намордники

Це кадри з радянського фільму«Кін-дза-дза?!» 1986 року випуску.

З Вікіпедії: Фільм являє собою похмуру, гротескну пародію на людське суспільство і може бути визначений як антиутопія. У ньому зображене зубожіле суспільство, притулком якого є пустельна планета з вичерпаними природними ресурсами. Тут панує система крайньої нерівності й гноблення, а кожна особа дбає лише про власні інтереси. Фільм став культовим у Радянському Союзі, а його гумористичні діалоги часто цитуються.

More in Моніторинг, Право, Верховна Рада, Свобода виражень, Свобода слова, Статті
Окуляри для “правильного голосування”, чи для “підрахуйства”?

...

Close