До Дня Незалежності. Джин Шарп: “Українці заслабкі, щоб прийняти свободу”

Шарп дає рекомендації, як потрібно діяти, аби створити нормальну і дійсно незалежну країну. Роботи – не початий край. Важко з ним не погодитися, що завдання меншості – не отримати владу над “совковою більшістю”, а переконати її у цінності вільного суспільства, спонукати брати життя в країні у власні руки.

Текст: Антон СЕМИЖЕНКО, журнал “Країна”, №30 (133)

– Взимку та навесні в Росії прокотилися бурхливі акції проти несправедливих виборів. Зараз більшість із тих людей відмовилися від боротьби, дехто боїться знову вийти на вулицю. Чому ця ініціатива так завершилася?

– Мені не доводилось бувати в Росії, тому судити можу лише з відстані. На успіх чи поразку протесту впливають дуже багато факторів, у кожній країні різних. Але є й головні правила цієї діяльності. Наприклад: протест може бути успішний лише у випадку, якщо його лідери чітко знають, що робити на всіх стадіях акції. У мене таке враження, що лідери російських мітингів цього не знали.

– Проблемами демократії й дотримання прав людини в Україні переймається меншість. Чи може вона в осяжному майбутньому перемогти?

– Ні. Та й не думаю, що ви хотіли б перемоги меншості. Це не дасть нічого доброго, адже більшість опиниться ніби поза суспільством. Що треба зробити – це задуматися, чому більшості байдужа демократія, чому вони не підтримують її ідеалів.

Чому стільки людей сумують за “старим добрим Радянським Союзом”? Як дати їм зрозуміти, що і їхня країна, й вони варті значно більшого, ніж мають зараз? Адже Україна та її народ цілком можуть стати зразком для інших – як це вже було після подій 2004 року.

Є проблема: багато хто в Україні досі чекають на великого й мудрого лідера, на зразок царя чи Гітлера. Люди не відчувають, що здатні щось створити, і відтак, що взагалі варто акцентувати увагу на несправедливості довкола. Українці досі тікають від свободи – вони заслабкі, щоб її прийняти.

І, звісно, не будуть за неї боротися. Тому завдання меншості – не отримати владу над цими людьми, а переконати їх у цінності вільного суспільства, спонукати брати життя в країні у власні руки. Спочатку вирішуючи маленькі проблеми – після цього вони матимуть позитивний приклад. А на тому вже можна багато чого збудувати.

– Український парламент прийняв закон, що посилює права російської мови. Багато людей вважають, що це утискає українську. На чолі з лідерами опозиції вони вийшли на протест. За тиждень політики розійшлися, кілька сотень мітингувальників продовжили акцію. Понад десяток оголосили голодування, декого невдовзі забрала «швидка». Чи ефективна така тактика – адже ці люди, по суті, лишилися самі?

– Інколи – так. Часом голодування навіть однієї людини може спонукати до радикальних змін у суспільстві. А буває, що десятки голодують і навіть помирають від голоду за власні принципи – а інші проходять повз, і їм на все це начхати. Усе залежить від моменту й від больової точки в суспільстві, на яку тиснуть протестувальники.

Крім того, треба прагнути зворотної реакції від громадськості, налагодити діалог. Ті ж голодувальники за мову можуть по просити інших зробити щось просте: приміром, поставити на підвіконні чи причепити до свого автомобіля український прапорець на знак солідарності з людьми на площі. Я особисто цілком на їхньому боці. Втративши мову, люди втрачають розуміння, частиною чого вони є. Це трагедія для будь-якої землі.

– В українському суспільстві високий рівень напруги. Влада на відвертий діалог та та поступки не налаштована. Деякі політики зацікавлені в тому, щоб пролилася кров. Як мінімізувати можливість насильства?

– Завжди треба мати відповідь на запитання – чому ця жорстокість проявилась? Як вона виглядає в очах суспільства? Останнє – головне. Адже суспільна підтримка – це те, на що спирається будь-яка диктатура. Насильство цю підтримку стрімко зменшує. Якщо влада цього не розуміє, її кінець близько.

– Лідери мирних протестів у арабських країнах часто керувались вашими текстами. Що вони зробили правильно, а що – ні?

Я ані тунісець, ані єгиптянин, щоб оцінювати ситуацію глибоко. Думаю, акції були ретельно обдумані й добре сплановані, особливо в Єгипті. Це суттєво вплинуло на успіх протесту.

Єдине, що в Єгипті зробили не мудро, – після відходу президента Хосні Мубарака громадськість погодилась передати владу військовим. Хоча саме військові керували цією країною протягом десятиліть. Ключовою вимогою активістів була відставка Мубарака. Але ж головне не це. Треба було поставити його в такі рамки, коли він не міг би не виконати вимоги учасників протестів. І все йшло до цього. Люди його не слухались, армія – також, його заяви були словами на вітер. Мубарак міг стати слухняним виконавцем волі народу. А так прийшли військові, запровадили комендантські години, почались обмеження прав людей. На подібних етапах розвитку важливо не передавати владу якійсь одній групі – політичній, релігійній або військовій.

– Знайома громадська активістка дивується: за її студентства майже не було інтернету, грошей на поїздки за кордон, але 20 років тому протестна активність була значно більшою. Як це пояснити?

– Молодь, яка зростає у відносно вільні часи, часто є сонною. Може спокійно реагувати на утиски власних прав. Ці люди мають розуміти, що їхнє майбутнє і майбутнє їхніх дітей залежить від того, що вони роблять і чого не роблять зараз, у ці дні. Саме від них залежить, чи стане Україна вільною та успішною.

– Вони нарікають на те, що ні в кого нема чіткого плану і свіжих ідей – ані у влади, ні в опозиції. Що люди нагорі морально застарілі.

– Добре вже те, що ці проблеми піднімаються. Знайти рішення можливо, лише заявивши про стурбованість і поділившись нею з іншими. Далі за допомогою обговорень, дискусій у профільних групах має вималюватися образ кількох версій майбутнього. Очевидно, багато людей мають радянське виховання і не звикли, що щось залежить від них особисто. Отже, треба провокувати їх на мислення в цьому ключі. Це важка справа. Але свобода не дається легко.

Тексти
Скачати книжку Д.Шарпа “Від диктатури до демократії” можна ТУТ

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут