«ХОТЬ ШОТО» – як національна стратегія

В останній день літа більшість від партії регіонів на сесії Харківської обласної ради передала в приватні руки мисливські угіддя в Дергачівському районі площею 7 тисяч 963 гектари. Під галас регіоналів про утиски російської мови в Харкові 80 км2 лісів на 50 років (до 2062 року) перестали належати всьому народу.

На зустрічах з виборцями у тому числі Дергачівського району я постійно чую бажання отримати від влади до виборів, а як пощастить – і після виборів, «ХОТЬ ШОТО».

У чому різниця? Вони ставлять собі за мету відібрати ВСЕ. І поступово досягають цілі. Вершина прагнень народу – мати «ХОТЬ ШОТО». Влада створює тисячі проблем, щоб перед виборами дрібну частину їх вирішити. Це видається неабияким кроком назустріч людям, за який, звісно, потрібно гарно і щедро подякувати. Подяка наша ще вчора не мала меж. Дякували заводами, фабриками, посадою, землею…

Сьогодні фабрики та заводи вже приватизовані, вільної землі не знайдеш, ставки та озера, а також берегова смуга морів – теж приватні. Активно прибираються до рук лісові простори. Після всіх подяк ми ризикуємо залишитися ще й винними. Адже навіть земля під нашим власним будинком та садом-городом, якою ми користувалися з діда-прадіда, раптом одночасно стала не нашою, бо тепер на неї потрібно оформити (читай – купити) акт.

Ще п’ять – сім років тому ми могли вільно рибалити на будь-якому ставку чи озері. Могли вільно купатися на будь-якому морському пляжі. Могли ходити в ліс по гриби, ягоди, на прогулянку. Кожен мав право пасти козу чи корову на пасовиськах… Зараз це вже чиєсь.

Дивовижна країна, у якій, Межигір’я, літаки та вертолітні майданчики, яхти, автомобілі та золоті унітази для влади успішно конкурують з дешевим концертом, пляшкою горілки та пачкою гречки для народу.

Вихід? По-перше, зрозуміти, що влада, що купує народ, як товар, зацікавлена купувати його дешевше. (Чи потрібні такій владі добробут та заможні громадяни? Звичайно ні, це ж зайві видатки). По-друге, гнати подібних покупців під час виборів. По-третє, захотіти жити гідно, мати достатні зарплати, пенсії та бюджети, а також чесну та професійну владу. І ставити цій владі відповідні завдання. Той же, хто хотітиме «хоч щось» приречений жити «як-небудь».

Найдорожча виборча кампанія з фейерверками, концертами, цукром та гречкою виборцям у мажоритарному окрузі коштує 2-3 мільйони доларів.

3 мільйони доларів – це ціна 5-10 гектарів землі на Харківській окружній.

Вісім тисяч гектарів дергачівських лісів відібрали у народу лише на одній сесії. Такі сесії відбуваються майже щомісяця.

Чи не зависока ціна за «хоть шото»?

Добре знаю, той, хто мріє про кістку з панського столу, можливо й матиме її. Але лиш після того, як наїдяться панські пси.

24 вересня 2012 року

Іван ВАРЧЕНКО, депутат Харківської обласної ради,

Безодня

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут