Останні новини

Межі влади (нова книга Майдану)

Вийшов друком четвертий проект Майдану з серії національної пам’яті – “Підпільна Церква в умовах тоталітарної держави”.  Проект здійснено зусиллями спільноти Майдану та Інституту історії Церкви Українського Католицького Університету. Ми вдячні всім, хто долучився до проекту в інтернеті та до його виходу в світ друком. Презентація видання у Львові – 10 вересня о 10.00  на пр. Т. Шевченка, 11, у Львівському прес-клубі; у Києві видання буде доступне у церкві Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, відповідальний – Олександр DADDY Попов; в Одесі презентацію організовуватиме відомий активістам нашої спільноти отець Олександр-Август Чумаков.

Нижче пропонуємо передмову упорядника проекту

Переднє слово

Межі влади

Пропонуючи читачам четвертий з черги проект спільноти maidan.org.ua з розділу “Національна пам’ять”, цього разу спільно з Інститутом історії Церкви Українського Католицького Університету, сподіваємось, що він, як і попередні, знайде свого читача і свого шанувальника. Сподіваємось, що він дасть читачеві відповідь на запитання не лише про минуле, але й про майбутнє. Скажімо, наш перший проект, з Головним Командиром УПА Василем Куком шукав і давав відповіді на питання, який сенс іти на бій з ворогом, який могутніший від тебе силою зброї? Пропонований зараз проект, крім цікавих і корисних фактів з недавньої історії України, мав би підштовхнути читача замислитися над іншим, завжди актуальним питанням: про межі влади. Адже в Радянському Союзі влада держави здавалася (принаймні, для комуністичної верхівки) безмежною. Людина, невигідна державі, могла просто безслідно щезнути, будь які спроби опору показово карались. А тут — ціла Церква, призначена на знищення, єпископи і священики, монахи і монахині, миряни — і незважаючи на всю могутність, держава виявляється безсилою. Так, влада знищила багато людей, які були надзвичайно важливими для Церкви, змусила слабших перейти на свій бік — але головного завдання, ліквідації Церкви, виконати не змогла. Чому? І які історичні уроки ми з цього маємо?

Кожна тоталітарна влада прагне перетворити своїх підданих на гвинтиків державного механізму. Таких, що бездушно виконуватимуть державну волю, не задумуватимуться над поняттями честі, гідності, вірності, любові. Однак, навіть виховані в радянській системі люди мають душу. Це та межа влади, на яку натрапила необмежена влада радянської системи, межа, походження, сила і вплив якої сягають далі, ніж межа життя і смерти. Матеріялізм радянської системи навіть не припускав, що за цією межею є щось людське, але це власне те, що вирізняє Людину. Уроком боротьби УГКЦ (зовсім не новим в історії, просто, забутим правителями) є те, що матеріяльне можна перемогти нематеріяльним.

Людина, яка кидає виклик самодержавній владі, не може будувати свою силу на матеріяльному. Матеріяльну силу держава завжди може перевершити, маєтки в боротьбі матеріяліста з державою стають не перевагою, а слабким місцем, натискаючи на яке, влада його перемагає. І лише там, де необмежена влада зіткнеться з Вірою, з нематеріяльним розумінням змісту людського життя, тоталітаризм програє. Коли Савл стає Павлом, виявляється, що влада є не самодержавною, а куцою. Падаючи в очах людей, ця влада руйнується, і саме так впав Радянський Союз. От ще зовсім недавно, ми жили в ньому, і дільничний міліціонер приходив до господарів квартири складати акт про порушення громадського порядку з приводу вертепу, який приходив колядувати — аж ось Союзу нема, а Церква, яку ніби й знищили, і все у неї відібрали — є. Можливо, оця історія, складена з мозаїки спогадів учасників підпільного життя УГКЦ, дозволить читачеві глибше зрозуміти межі та можливості влади. І те, що допомагає людині залишатись Людиною там, де тоталітарна держава не залишає місця для людського.

Ярослав Сватко

More in Події, Наша історія, Статті
Учасниць гурту Pussy Riot необхідно звільнити!

ВИ МОЖЕТЕ ВПЛИНУТИ НА СИТУАЦІЮ!

Close