Останні новини

Хроніки української, 06-07.10: Дороги іншої не треба!

Площа Свободи перед колишнім кінотеатром “Україна” в Херсоні – суцільний калейдоскоп контрастів.

Всього за 4 години двох вихідних днів на нас чекали там зустрічі із справжніми патріотами і шматочки “Руського міру”, псевдополітична акція і молодіжні флеш-моби, жлобство та гідність.

Спочатку біля нас зупинився чоловік, який сказав, що нашого намету замало, треба проводити масштабні політичні акції. Поки ми розповідали – що саме робить наш намет, до нас підійшов ще один чоловік, з тих пенсіонерів, для яких, начебто, нинішня влада шаленими темпами відновлює совок.

Приєднався до розмови. Розказав про свою особисту акцію підтримки українського:

Попросив сина привезти з відрядження дрібні російські купюри. Був на ринку. Спитав в торговки – “Скільки коштує редис?” Отримав відповідь: “Два рубля”. Ну, то й даю їй російські рублі. Як вона репетувала: “Що це ти мені, старий, даєш?!?!” – “Рублі, як ви й просили”. Торговка виправилася: “Дві гривні”. Але я все одне нічого купувати не став, бо треба шанувати своє.

Потім помітив прапорець. Схвально відгукнувся, що жовтий зверху. Спитав, чи можна його отримати. Сказали – за вірш.
“Тю”, –  відповів дядько, –  “вірш я вам й просто так розкажу”.
І прочитав:

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
“Лупайте сю скалу!
Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас!
Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.”

А потім зупинилася жінка. Уважно роздивлялася призи. І так їй сувенир-лісовичок сподобався… А тут підішла ще одна жінка. Дуже обурювалася, що українську мову не бережуть, викривляють і навіть в книжках припускаються суржику, русизмів та сленгу.
Так і заспівали удвох:

І все це – на тлі дещо інших подій.
У яких “руській мір” нахабно влазить у суспільний простір, порушуючи  правила дорожнього руху, і зазіхаючи на державний суверенитет:

Щоправда, тішить те, що перехожі намагалися триматися від того намету якнайдалі:

А неділя почалася одночасною зустріччю одразу з  двома молодіжними тусовками.

Одна брала участь у флеш-мобі:

Між іншим, серед херсонської молоді стають все більш популярними розваги в центрі міста із соціальним підтекстом: здоровий спосіб життя, спорт, благодійність, допомога…

І одночасно з цією групою біля нас трапився ще один фактично флеш-моб. Тобто, за задумом це був ніякий не флешмоб, а типу політична акція. Та пройшла вона майже так само блискавично, як й раптові віджимання. Нам би хотілося думати, що у тій блискавичності ми зіграли неостанню роль.

Отже, сутність акції.

Вдягли футболки

Помахали прапорами на камеру

Зняли футболки

За ті кілька хвилин, що група стояла на площі, ми встигли позадавати “політично активним студентам” кілька простеньких запитань. “Дуже свідома” молодь, яка начебто хоче змінити якість української політики, змогла відповісти на простенькі питання хіба що: “Не знаємо, ми тут просто листівки роздаємо”.
Дорослий дядька, який вивів “активну молодь” на площу,  начебто щиро не розумів, що студентів тупо використовують, і відповідей на простенькі запитаня (Чому “Український вибир” пропонується робити російською мовою? Чому в “Українському виборі” присутній триколор? тощо) також не мав. Втім, погодився, що “російські гроші у фінансуванні їхньої організації мабуть-таки є”….

Решту часу намет працював у звичайному форматі.
Грали на асфальті у ігри зі словами. Потім перехожі  до кінця дня зупинялися аби роздивитися, що там таке написано.
записували відео, гасили пожежу, виконували фізичні вправи, спілкувалися…
Наші найактивніші учасниці, Настя та Ганнуся, знову зустрілися та підтримували одна одну

А завершення нашого чергування цього тижня вийшло надто романтичним, наче з книжки.

До нас звернулася ще одна група молоді. Вони теж робили флеш-моб. Але не суспільний, а особистий.
У цієї пари – річниця стосунків!

Її й відзначали флеш-мобом. Попросили дочекатися їхніх друзів, Віктора і Богдана, і передати їм записку.

А коли хлопці прийшли – залюбки взяли участь й у нашій акції. Богдан зробив внесок на призи.  Віктор радо погодився заспівати на камеру. Не заради призу, а заради змісту:

=====

Фото: Олександра Базилева, Валентини Крицак, Вікторії Візниці, Тетяни Дискаленко, Оксани Дякової та Людмили Ямщикової

(за цими посиланнями фото набагато більше, ніж потрапляє у публікації)

Відео: Олександра Базилева, Валентини Крицак, Тетяни Дискаленко та Людмили Ямщикової

Виступи дітей за весь час акції на підтримку української мови:

Виступи дорослих за весь час акції на підтримку української мови:

Обидві підбірки оновлюються та доповнюються.

Сторінка акції у Фейсбуці: Громадська акція на підтримку української мови

More in Громадські акції, Новини, Суспільство, Фоторепортаж
Як уникати тендерів? «Досвід» київських РДА

Для «вигідного» розподілу бюджетних грошей на тендерах серед «своїх» компаній чиновники використовують багато засобів. Здійснюють закупівлю за закритою процедурою у...

Close