Останні новини

Помер політв’язнь Ростислав Доценко. Світла пам’ять!

24 жовтня 2012 року в Києві помер

ДОЦЕНКО Ростислав Іванович

— перекладач, літературний критик, мовознавець, прозаїк, учасник українського руху опору, політв’язень (1953-63), член Національної Спілки письменників.

У суботу, 27 жовтня, о 14-й годині, автобус із тілом покійного відійде від моргу лікарні «Діагностичний центр» (вул. Юрія Кондратюка, 8; їхати від ст. метро «Мінська» 99-м автобусом до зупинки «Діагностичний центр»).

Офіційне прощання з покійним – на Лук΄янівському цвинтарі-заповіднику о 14:30, за адресою вул. Дрогожицька, 7. (Їхати від метро «Лук΄янівська» трамваями у бік «Берестейської», до зупинки, наступної після «Лікарні». Могила ближче до бокового входу з вул. Дегтярівська, через хвіртку).

Віддаймо останню шану видатній Особистості. Хто не зможе прийти – надішліть співчуття вдові – професорові Вірченко Ніні Панасівні, дочкам Марії та Олені, онукові Мар΄янові – через електронну пошту nvirchenko@hotmail.com. Телефон дочки Марії: 050-335-45-41.
На прохання родини повідомив 25.10.2012 о 23:30 Василь Овсієнко, тел. 285-12-11, 066-66-33-046.

ДОЦЕНКО Ростислав Іванович

 Народився 19 квітня 1931 року, м. Київ – помер 24 жовтня 2012 року, м. Київ — перекладач, літературний критик, мовознавець, прозаїк. Учасник українського руху опору. Політв’язень радянських тюрем і концтаборів (1953-63). Член Національної Спілки письменників (1986), Всеукраїнського товариства політв΄язнів і репресованих. Лауреат літературних премій ім. М. Рильського (1993), М. Лукаша (2000). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2007).

Висловлюємо щире співчуття удові академікові Ніні Опанасівні Вірченко, дочкам Марії та Олені, онукові Мар΄янові, усій родині та друзям покійного.

1950 року Ростислав Доценко закінчив середню школу і вступив до Київського університету на український відділ філологічного факультету.

14.02.1953 заарештований під час останньої хвилі сталінського терору за звинуваченням в «антирадянській пропаганді», за поширення творів «буржуазно-націоналістичних» письменників (М. Грушевського, В. Винниченка та ін.). Навесні 1953 засуджений Київським обласним судом за ст. 54-1 ч. 2 на 8 р. ув’язнення. Працював у концтаборі в Куйбишевській обл. на будівництві Волзької ГЕС, де став співзасновником «Групи революційних марксистів», яка ставила за мету поборення тоталітарного режиму в СРСР, за що 1956 дістав ще 7 р. ув’язнення. Відбував його на Далекому Сході, на Тайшетській трасі та у мордовських таборах. Познайомився з митрополитом Йосипом Сліпим, Володимиром Горбовим, Петром Дужим, Святославом Караванським, Юрієм Литвином та іншими політв’язнями.

У квітні 1963 звільнений. На основі довідки про зняття першої судимості вдалося поновитися в Київському університеті. Саме тоді познайомився і заприятелював із шістдесятниками Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Аллою Горською, Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою та іншими.

1965 закінчив університет, працював у редакції зарубіжної літератури в Держлітвидаві. Підготував кілька десятків перекладених видань (зокрема 12-томник Дж. Лондона, 1969-72). 1972, після відмови співпрацювати з КДБ, його звільнили з видавництва. 1974, після тривалих пошуків, вдалося влаштуватися на роботу в Республіканській сільськогосподарській бібліотеці. З 1988 перебував лише на творчій роботі.

Попри постійні політичні «догани» за радянських часів, у творчому доробку Р. Доценка чимало перекладів творів англійської, ірландської, американської, польської та інших літератур. Зокрема це твори О. Вайлда «Портрет Доріана Ґрея» (1968), Ф. Купера «Останній із могікан» (1969), В. Фолкнера «Крадії» (1972) і «Домашнє вогнище» (1983, співпереклад з В. Корнієнком), Ч. Діккенса «Великі сподівання» (1986), М. Мітчелл «Розвіяні вітром», повісті та оповідання Е. По, М. Твена, Дж.-К. Джерома, Ф. О’Коннора, В. Скотта та ін., збірки ірландських народних казок, англійських та ірландських приказок і прислів’їв. Доценко переклав з англійської літературознавчі праці Ю. Луцького «Між Гоголем і Шевченком» (1998), Ю. Шереха-Шевельова «Пролегомена до вивчення мови та стилю Г. Сковороди» (1998). У творчому доробку багато статей із проблем мовознавства, фольклористики, переклади справи, бібліографії з історії українського друкарства, політичних репресій і голодомору тощо. Доценко — автор циклу біографічних нарисів «Україна без українців» — про письменників і громадських діячів, жертв політичних репресій (О. Кониського, М. Хвильового, А. Кримського, М. Зерова, Ю. Липу, О. Телігу, Ю. Литвина та ін.) Упорядкував збірку творів Л. Гребінки «Радість чорноземна» (1990), Л. Лимана «Пам΄ять» (2002), Ю. Литвина «На лезах блискавок» (2009). Численні переклади та літературознавчі статті Доценка друкувалися в українській та закордонній пресі. Доценко також є автором близько 2 тис. напівафористичних «Думок проти ночі» — філософсько-викривальних роздумів про окупаційні режими.

Бібліографія

Публікації. Під знаком Миколи Лукаша // Україна. – 1988. – Ч. 50;

Пам’ятаймо про свій обов’язок (Про М. Лукаша) // Укр. мова і літ-ра в шк. – 1989. – №12;

Відвойовниця України (Про О. Телігу) // Старожитності. – 1992. // № 12;

Прозріння над прірвою (Про М. Хвильового) // Нар. газ. — 1993. — Ч. 50;

Особливо небезпечний, тим-то приречений на безвість (Про поета-шістдесятника О. Григоренка) // Україна. – 1993. — ч. 12;

За Вкраїну його замучили колись (Про Л. Гребінку) // Нові дні. – 1995. — Ч. 544. – С. 10-12;

Повернення Галі Мазуренко // Київ. — 1997. — Ч. 5-6. — С. 58-59;

Листи з неволі (1953-1963) // Він просто йде: Зб. — 2001. — С. 132-269;

Аргонавт, що оминув ГУЛАГ (Про Л. Чернова) // Дивослово. — 2002. — № 11;

Поезія на життя і смерть (Про Г. Соколенка) // Київ. — 2005. — Ч. 12. — С. 75-83;

На Україну повернусь… (Про Л. Дражевську) // Березіль. — 2007. — № 7-8. — 159-165;

Прощання — перед майбутніми зустрічами (Про О. Ізарського) // Наше життя. — 2007. — № 11. — С. 9, 10, 28;

Юрій Литвин — поет і правдоборець під в’язничним муром епохи: Спогад-роздум. — К.: Укр. Центр духовн. культ., 2007. — 32 с.;

Заморський погляд на укр. постаті: Вадим Лесич / Дивосвіт. — 2008. — № 1. — С. 24-25;

Вдячне слово про поважну людину (Про М. Сороку) // Вони мислили Україною: Зб. — Т., 2009.— С. 60-61;

Світлі думки проти ночі. Афоризми і щось близьке до них / Р. Доценко. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 296 с.

Литвин Юрій. На лезах блискавок: Поезії. Статті. Документи. Листи // Упор., авт. передм. Р. Доценко. — К.: Вид-во ім. О. Теліги. 2009. — 496 с.;

Література: Доценко Р. Листи з неволі (1953-1963) // Він просто йде: Зб. — 2001. – С. 41-131;

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2012. – 896 с. + 64 іл. (Доценко: с. 239-240).

Довідка зі «Словника руху опору в Україні». 

More in Новини, Події, Наша історія
veto_1_irs.in.ua
Звернення глав церков до Президента В.Януковича щодо ветування змін до Закону про свободу совісті

Про необхідність застосування право вето до законопроекту № 10221, що ускладнює реєстрацію та умови діяльності релігійних організацій.

Close