Слово про професора Василя Маркуся – ученого-енциклопедиста й українського патріота

15 жовтня 2012 року у Чикаґо відійшов у Засвіти видатний український вчений і політик Василь Маркусь.

Як на мене, Покійний належав до тих, чия працьовитість й наполегливість у звичайній щоденній праці були головними рисами не лише як науковця, але також як політика й правдивого українського патріота. Йому була пританна стриманість та науковий підхід замість захоплення чи оптимістичного наставлення. Він був живим прикладом відданої тихої праці, прикладом постійних зусиль з глибоким, просто франківським почуттям обов’язку.

Якби покійний професор Василь  Маркусь нічого не зробив, а лише упорядкував та видав, як головний редактор і співголова ради,  кілька томів чудової «Еницклопедії української діяспори», то вже б залишив по собі надзвичайний слід у житті української суспільності.

Особисто мені не довелося зустрічатися за життя з проф.Василем Маркусем, але я й досі зберігаю його листа до мене, коли я працював над книгою про його соратника, члена президії УГВР д-ра Мирослава Андрія Прокопа, тепер вже також покійного…

Василь Маркусь  народився 22 грудня 1922 року у селі Бедевля на Тячівщині  (тепер – Закарпатська область), виявив себе як політолог, правник, публіцист, науковець й видатний громадсько-політичний діяч української діяспори, він був лицарем 20-го Пластового куреня «Ордену Хрестоносців»  імені Митрополита Андрея Шептицького.

Михайло Орос у своєму спомині «Що було перед Ковнером і після нього?»  писав: «…Ми вивчали історію України та читали підпільну літературу. А також про історію Української Військової Організації ОУН…  Хустську організацію Юнацтва ОУН очолив Василь Маркусь, дуже ерудований юнак і талановитий поет. Ужгородську – студент учительської семінарії, теж поет, на мій погляд непоганий, Андрій Грицак…».

У травні 1942 року Василя Маркуся було заарештовано й засуджено угорським військовим судом до п’яти років ув’язнення за участь у роботі молодіжного націоналістичного підпілля з рамени ОУН  на Закарпатті. Після звільнення з тюрми у 1943 році пан Василь навчався  на факультеті філології університету в Будапешті, де студіював славістику, пізніше був делеґатом Першого з’їзду Народних комітетів Закарпатської України, який 26 листопада 1944 року ухвалив Маніфест про возз’єднання Закарпаття з Україною. Прикметно, що перше видання у справі судових процесів над українською націоналістичною молоддю «Закарпаття у липні 1942 року: За українське Закарпаття» вийшло друком якраз за участі й підтримки Василя Маркуся в Ужгороді в 1994 році.

Василь Маркусь у зарубіжній науковій пресі написав й видрукував понад 300 оглядів, статей, матеріалів, рецензій, він був співредактором журналу «Український самостійник» (Мюнхен). В українську літературу він увійшов також збіркою віршів і перекладів, яка вийшла в Ужгороді 1995 році у видавництві «Ґражда» під псевдонімом Василь Марко під наголовком  «Спомини».  Проф.Маркусь був членом редколеґії та автором багатьох статей в “Енциклопедії українознавства», від 1988 року – головним редактором  «Енциклопедії української діяспори», а від 1994 року – одним із небагатьох іноземних членів  Національної Академії Наук України.

В.Маркусь закінчив 1948 року Український Вільний Університет у Мюнхені, у 1951-1958 роках працював у Науковому Товаристві ім.Шевченка та в редакції «Енциклопедії українознавства» в Сарселі (Франція). Його докторська дисертація «Приєднання Закарпатської України до Радянської України, 1944-1945 рр.» вийшла окремою книжкою 1956 року французькою мовою в бельгійському місті Лювені.

У 1948-му році він був одним із лідерів католицького студенства “Обнова”, а згодом, в 1953 році – керівником української делеґації на Світовому Конґресі Мирян у Римі, був близьким співробітником віце-президента Української Головної Визвольної Ради отця Івана Гриньоха. Пізніше д-р Василь Маркусь став професором викладачем політичних наук, від 1962 року –  в Університеті ім.Лойоли в Чікаґо. Його основними працями були: “L’incorporation de l’Ukraine sucarpathique a l’Ukraine sovietique” (1956),  L’Ukraine sovetique dans les relations internationals…1918-1923” (1959), “Питання національної політики СРСР (разом з Я.З.Пеленським, 1960) та ряд інших пізніших праць, численних статей, у тому числі про ОУН та УГВР, рецензій в українській та чужій пресі.

Покійний Василь Маркусь був членом Політичної Ради ОУН за кордоном та активним діячем Закордонного Представництва (пізніше – Середовища) УГВР.

Спочив професор Василь Маркусь в чужій і далекій від України американській землі. Українські патріоти збережуть його ім’я в довгому рядку тих, що все своє життя і весь свій труд віддали справі визволення українського народу.

Олександр Панченко, адвокат, доктор права УВУ, м.Лохвиця Полтавської області 

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут