Останні новини

Прес-реліз: Презентація посібника про дотримання толерантності в підручниках з історії

27 грудня в прес-центрі Укрінформу відбулась презентація книжки з історії «Проблеми толерантності. Методичний посібник для авторів та редакторів видавництв» за участі Павла Полянського, голови правління Центру освітнього моніторингу, та Олександра Андрощука, менеджера Освітньої програми МФ «Відродження».

Посібник є першим в Україні методичним ресурсом, спрямованим на таку специфічну й найбільш кваліфіковану в підручникотворенні аудиторію, як редактори історичних редакцій видавництв і автори підручників. Книга також адресована членам науково-методичних комісій з історії, уповноважених розглядати питання про присвоєння підручникам та навчальним посібникам з історії відповідного грифу, методистам з історії та суспільних дисциплін інститутів післядипломної педагогічної освіти, іншим інституціям та особам, що впливають на розроблення та імплементацію в Україні освітньої стратегії Ради Європи в галузі історичної освіти.

Однією з найбільш актуальних проблем при шкільних підручників з історії є дотримання принципів виваженого зображення «Іншого». Попри незаперечний прогрес українських авторів і видавців навчальної літератури з історії у бік більш толерантного висвітлення внеску представників національних меншин, що мешкають в Україні, та зображення народів сусідніх з Україною держав, все ж викладання історії і створення підручників з цього предмету наражається на цілком зрозумілі труднощі. Зокрема це стосується відображення в підручниках з історії захоплень чужих територій, суперечок з приводу кордонів, громадянських воєн, політики щодо національних меншин тощо.

Олександр Андрощук наголосив на тому, що проект ГО «Центр освітнього моніторингу» зі створення посібника для авторів підручників з історії та редакторів видавництв є складовою масштабного проекту “Школа толерантності: історія та громадянське виховання” Міжнародного фонду “Відродження”, який розпочався 2009 року. В рамках проекту експертною групою було проаналізовано зміст підручників з історії України й створено низку ресурсів на допомогу науковцям, вчителям та викладачам. Розроблено програму спецкурсу для підвищення кваліфікації вчителів історії «Толерантність на уроках історії». 2010 р. видано «Полікультуріку» – методичний посібник з виховної роботи, присвячений культурі та звичаям національних меншин, що проживають в Україні. Проведено круглий стіл та науково-практичну конференцію «Історична освіта та громадянське виховання: виклики для полікультурних суспільств», на яких обговорено стан справ з викладанням історії в Україні з погляду проблем і перспектив у вихованні культурної, етнічної та ґендерної толерантності, відповідність шкільних програм з історії сучасним вимогам. Освітня програма підтримала переклад та публікацію в Україні сучасної польської наукової, науково-методичної літератури та есеїстики з тематики викладання історії та соціогуманітарних дисциплін у полікультурних суспільствах, толерантності, громадянського виховання в контексті історичної політики та політики пам’яті.

Презентуючи посібник, Павло Полянський, голова правління Центру освітнього моніторингу, зазначив, що підручники з історії можуть використовуватися і як зброя у «війнах історії», і як освітні ресурси, спрямовані на налагодження співробітництва. Мета авторів полягала в тому, щоб на конкретних прикладах зі шкільних курсів історії України та всесвітньої історії, показати не лише питання, які є дражливими в історичному контексті, а й запропонувати методи і прийоми подачі таких питань у підручнику.

П.Полянський зазначив, що вилучення чи скорочення в 2010-2011 роках з українських підручників з історії тем, пов’язаних з битвою під Крутами, Голодомором, боротьбою ОУН та УПА й деяких інших, засвідчили антиукраїнську спрямованість цієї акції, а також історичну безграмотність і методичну безпорадність слухняних її виконавців.
На думку П.Полянського, дражливі питання належить не «вирізати» з підручників, бо з минулого нічого «вирізати» неможливо, а подавати так, щоб, не погрішивши проти історичних фактів, не принижувати при цьому ні власний народ, ні інші народи і країни. Не замовчуючи часи ворожнечі й протистояння, пропонувати учням аналізувати погляди на одні й ті ж події Своїх та Інших, приділяти належну увагу позитивному у відносинах між різними націями і культурами.

Наскрізно посібник просякнутий такими змістовими лінями:
• при створенні навчальної літератури з історії авторам та редакторам важливо дотримуватися принципу урахування реалій сьогодення; минуле не повинне бути джерелом конфліктів і упереджень для сучасного покоління українців як європейської етнічної та політичної нації;
• добрим матеріалом для формування загальноєвропейських підходів в при вивченні історії є питання, пов’язані з культурою, матеріальною спадщиною різних європейських народів. Прищеплення учням розуміння того. що народи успішно взаємодіяли між собою в минулому, дозволяє ефективно викладати історію в полі культурному середовищі;
• українські реалії є такими, що через тривалий період бездержавності при вивченні історії, права, громадянської освіти необхідно одночасно формувати в учнів і студентів повагу до і до європейської, і до власне української ідентичності. Виховання європейськості й національної самоповаги не тільки не суперечить одне одному, а навпаки – це взаємопов’язані речі.

Постаті Петра I й Олександра Суворова у сприйнятті їх росіянами і ставлення до них українців та поляків; Богдан Хмельницький у сприйнятті українців і він же у сприйнятті поляків та євреїв, Іван Мазепа для українців та росіян, Степан Бандера для українців та поляків, Моше Даян для євреїв та арабів – цей список, зазначено в посібнику, можна довго продовжувати. Цитата з посібника: «В українських школярів на підставі уроків історії сформувався образ Батия як жорстокого завойовника, який втопив у крові Київську Русь. Складно уявити, щоб пам’ятник хану Батию чи його попереднику Чингізхану був споруджений у Києві, адже це сприймалося б як наруга над історичною пам’яттю. При цьому пам’ятник Чингізхану як «батьку» монгольської нації і засновнику Монгольської держави споруджено у Монголії. Звичайно, монголи цим не мали на меті образити пам’ять слов’ян, народів Середньої Азії, Китаю та інших, чиїми землях смерчем пронеслась монголо-татарська кіннота. Просто, у монголів немає й не може бути іншого засновника держави; він був таким, яким був».

Отож, ненавидіти чи шанувати? Відповідь авторів посібника – розуміти. Розуміти передумови історичних подій, відмовившись від ненаукових уявлень про «хороші» та «погані» народи; розуміти, що не коректно із сучасними морально-етичними критеріями підходити до оцінки подій далекого минулого; розуміти, що герой одного народу може бути ворогом іншого, намагатися зрозуміти передумови тих чи інших дій, вчинків народів та їх вождів.
При цьому, визнаючи за кожним народом право на його власний пантеон героїв, належить гідно й доказово відстоювати право на власний пантеон героїв і антигероїв.

Довідково:

Підготовка та видання посібника здійснена громадською організацією «Центр освітнього моніторингу» рамках проекту “Школа толерантності: історія та громадянське виховання” за підтримки Освітньої програми Міжнародного фонду “Відродження”.

Структурно книга складається зі вступу та шести розділів: «Національний наратив, підручник і викладання історії в школі»; «Сучасні тенденції у створенні підручників з історії»; «Реалізація принципів толерантності у процесі створення шкільного підручника з історії»; «Толерантність у шкільному підручнику з історії України»; «Єврейська тематика у підручниках з історії: проблеми і можливості у контексті толерантності» та «Контраверсійні теми у підручнику зі всесвітньої історії».

Весь наклад посібника буде поширюватись безкоштовно.

Прес-служба ГО Центр освітнього моніторингу


More in Новини, Події, Суспільство, Наша історія, Освіта і наука
Довідково про Довідку: з деякими адміністративними судами не все гаразд

Вирішивши перевірити, як відбулося ознайомлення суддів з правовими позиціями ВАСУ, ми звернулися до всіх адміністративних судів України з відповідним запитом....

Close