Останні новини

Олег Ущенко: І пішли вони на фік!

Совок - кафеПісля публікації на тему різдвяного контенту в укранському телеефірі, отримав хмару месиджів, навіть сповідей, у приват, (тільки на скайпі було 34 тексти), тому хочеться їх об’єднати, аби дати колективну відповідь.

Більшість нарікає на так звану “телевізійну мафію” в Україні, через яку, мовляв, не можливо пробити свої проекти. Та “мафія” можливо існує, але то є тільки напівправдою.

Те, що на телебаченнях стіна з тих самих людей, які кочують з каналу на канал майже з однаковими проектами, тільки в інших фантиках, теж правда.

Те, що ті проекти найдорожчі в Європі так само правда. Як і те, що до нас десантується весь російський секонд-генд. Як і те, що Україна є лідером у Європі з закупівлі дорожезних форматів…

Найперше, дивує, чому ми починаємо обурюватися чи злитися з приводу діяльності чиїхось каналів? Це дармова трата енергії. Хай собі бісяться так, як то влаштовує їх власників.

Якщо хочемо, щоби десь показували те, що нам подобається, то мусимо створювати свої канали – то єдиний реальний шлях.

Можна пробувати переконувати власників теперішніх каналів, але то напівреальний вихід. Бо вони швидше погодяться на якесь гівно в дорогому фантику, ніж на щось добре, але без коштовних понтів….

Сьогоднішня реальність продукує позитиви. Ми їх не зауважуємо, бо важко терпіти, чи миритися з несправедливістю. Але, чим довше триватиме та реальність, тим стійкішим буде несприйняття її носіїв
Ніхто не може заперечити факт деградації сучасних провідних так званих продакшинів. Про це зізнають самі працівники тих продакшинів, так і телеканалів.

Наприклад, сьогодні значно простіше зробити кулінарну передачу про так звану високу кухню з усього світу, ніж показати щось своє.

Бо для виготовлення передачі про високу кухню існують тисячі штампів з попередніх передач, сама згадка про високу кухню – прекрасний аргумент, щоби акуратно розвести чергового “багатого буратіно” на велику копійку.

В той же час показати щось своє, та ще і так, аби то хотіли дивитися, треба вміти – думати, вигадувати, фонтанувати креативом.

Діючі продакшини на це вже не здатні. Вони з самого початку їх заснування мало на що здатні, окрім того, що штампувати куповані формати, де прописано навіть що мають казати ведучі. Простими словами: створені штампувати дорогу фальш творити не здатні.

Ніхто не здатний побороти ці фабрики локшини, але робити того і не треба. Час і енергію краще тратити на створення своїх проектів. А, хто там що робить і за які гроші – то не має бути нашої проблемою.

Про методи формування рейтингів в українському телепросторі європейська преса смакує на своїх сторінках з гумором, наприклад, періодично доводять, що у нас в кошторис проекту заганяються певні суми для проплати потрібного рейтингу.

Важко сказати, чи все так однозначно, але виглядає, що істина десь по середині.

Але ми припускаємося однієї великої помилки…

Ті канали, які не хочуть нас у себе бачити, треба просто ігнорувати, а не робити їм рекламу навіть негативними дописами.

Так буде логічніше.

Нам не вартує розпилюватися над проблемами “хто що робить”, а поволі запускати своє.

А провідні хай курять бамбук. ))

More in Суспільство, Записки, Культура
egypt-hope-balloon_04.01.13
Amnesty International: Зміни на краще як наша мета – список бажань щодо захисту прав людини у 2013 році

У правозахисному русі, як і в житті, новий рік приносить як свіжі виклики, так і можливості для змін. Оскільки 2013...

Close