Останні новини

Олександр Пилипенко: Привид есерки Каплан на вулицях Сімферополя

Зиму 2013 кримський політикум, проти звичайного, будоражився з приводу однієї-єдиної громадської ініціативи. Єврейська організація «Яд-Езра» (перекладається, як «Рука допомоги») протягом минулого року збирала перелік відомих євреїв, що мають відношення до Криму. Фіналом дослідження стало звернення до міської влади Сімферополя з проханням увічнити 14 імен діячів, які пов’язані з Кримом своїм життям, творчістю або обставинами біографії.

Треба зазначити, що в тому переліку домінують діячі культури і мистецтв, і лише троє вели, якщо так можна висловитись, політичну діяльність. Отже, окрім музичних діячів (Яків Богорад, Натан Рехлін, Ісак Дунаєвський, Яків Пригожий, Макс Кюсс), поетів та письменників (Перец Маркіш, Шауль Черняховський, Олександр Ткаченко, Євген Солоневич), філософів (Михайло Гефтер), артистів (Фаїна Раневська), художників (Ісак Левітан), – в переліку є також відомий військовий діяч Ізраїлю Іцхак Саде-Ландоберг, російська революціонерка-народниця Софія Гінсбург, та, власне, славетна есерка-терористка Фані Каплан.

От, власне, навколо останньої особи і виник весь розголос. Ще б пак, адже Фані Каплан стріляла (або їй приписують, що стріляла) у Володимира Леніна, чим, власне, і відома широкому загалу. Для півострову, який донедавна називали «червоним заповідником», Каплан виявилася найдратівливішою особистістю.

Каплан стріляє в Леніна. Макет-фотожаба

Тим часом в інтернеті швидко з’явилися фото жаби, в яких Каплан наідлялася вже не пам’ятною табличкою, а цілим пам’ятником. Леніновбивця стоїть із великим пістолетом і цілиться в пам’ятник Леніна на центральній площі Сімферополя, яка досі носить ім’я радянського вождя. Фотожаба супроводжувала новини у кримських, українських і російських медіа, так, наче суперечка вже точиться щодо пам’ятника Каплан.

Ця тема «потягнула» за собою спомини про площу Леніна, яку вже давно пропонують, як мінімум, перейменувати, а в максимум – діти кудись і самого вождя. Пригадали, що до 1958 тут, прямо на місці пам’ятника вождеві, стояв Базарний Фонтан – пам’ятка архітектури ХІХ сторіччя, знесена заради увічнення Леніна.

До того, зненацька виступив мер Сімферополя від правлячої Партії регіонів Криму, Віктор Агєєв, який розказав, що в планах мерії – корінна перебудова центральної площі і реконструкція фонтана. Також мер-регіонал запевнив, що всі ініціативи «Яд Езра» щодо увічнення пам’яті кримських євреїв буде ретельно розглянуто і по можливості схвалено.

Протягом першого тижня серед чиновників царив легкий шок. Першим перервав неловку мовчанку кримський парламентарій Григорій Іоффе. У досить незграбній формі він піддав критиці ініціативу «Яд Езра», в тому числі, заявивши, буцімто в правовірних юдеїв релігією заборонено ставити якісь пам’ятники чи таблички – мовляв, «не створи собі кумиру».

Ця заява викликала нову хвилю сарказму, цього разу вже з необізнаності високого кримського чиновника культурою власного ж єврейського народу. Адже мало для кого є секретом, що євреї ніколи не цуралися увічнення своїх героїв ані в монументальній, ані в інсталяційній формі, не кажучи вже про те, що вислів про «кумира» Іоффе витлумачив не в юдейській, а в фундаменталістсько-ісламський спосіб. Парламентарій так хвилювався і торопився завадити ініціативі, що, як то кажуть, «не вивчив матчастину».

Але певна цінна інформація промайнула і в заяві парламентаря. Іоффе проговорився, що вся ініціатива – увічнення як Каплан, так і понад десять інших осіб – належить «лише одній людині», члену «Яд Езра», причому, за словами депутата, «дураку і не зовсім адекватній людини».

Борис Румшицький та Ігор Коломойський. Фото з архіву «Майдану»

Як вдалося встановити кореспондентові «Майдану», мова йде дійсно про одного активіста «Яд Езра» – математика, колишнього викладача німецьких університетів, а тепер – пересічного кримчанина Бориса Румшицького. Протягом минулого, 2012, року, Румшицький розгорнув діяльність з дослідження кримських єврейських біографій та назбирав чималий, часом унікальний матеріал. Дуже швидко він знайшов своїм проектам гроші, спонсорів і підтримку.

Мова йде про президента Об’єднаної єврейської громади України, відомого фінансиста Ігоря Коломойського, з яким Румшицького постійно бачили протягом Сьомого з’їзду євреїв України (серпень 2012). Про що розмовляли два єврейські діячі, достеменно невідомо, але одразу після зустрічі в Криму було видано в рекордні строки альманах про кримських євреїв, а ще трохи пізніше – складено список видатних євреїв, яких запропоновано увічнити кримській владі.

Втручання Коломойського у кримські процеси наразі ніяк не коментується оглядачами чи політологами. Однак дехто з оглядачів висловів «захоплення» так званою «красою гри» (термін зрозумілий тим, хто слідкує за сучасною українською політикою).

Адже, зазвичай подібні до єврейської ініціативи на розгляді кримської влади проходять всі кола пекла – від рутини і волокити до постійного саботажу чи перегляду в останній момент. Десятки подібних звернень застрягли в кабінетах і роками чекають своєї участі.

А тут – раптово швидка реакція. Вона стала можлива саме через скандальний розголос, і дві кандидатури Каплан і Гінсбург, можливо, були внесені лише заради того, щоб швидко узгодити всі інші імена.

Побічно цю версію підтверджує недавня нова заява «Яд Езра», в якій ця організація, поскаржившись на косність думок та застарілі комплекси «деяких» очільників кримського суспільства, відкликала саме Каплан і Гінсбург зі свого переліку. У відповідь, влада встигла ще раз запевнити, що інші кандидатури будуть якнайшвидше увічнені в Сімферополі.

Між тим, справа Каплан, що називається, зажила окремим життям, і процеси вийшли з-під кулуарного покривала. Ідея встановити будь-яку пам’ятну позначку, хоч табличку, хоч навіть пам’ятник, надихнула буквально десятки місцевих культурних діячів. Все таки антирадянське коріння «вільної публіки» проросло і в Криму.

Так, кримський публіцист і письменник Владімір Клермон-Вільямс заявив вашому кореспондентові, що Каплан – це тираноборка, символ боротьби з «сатанистським режимом Леніна», і навіть не важливо, чи справді вона робила цей постріл, чи просто взяла на себе відповідальність за замах.

Дм ітрій Філов. Арт-інсталяція «Визволення Фейги Каплан»

А кримських художник та арт-акціоніст Дмітрій Філов навіть презентував своє полотно, присвячене Фаїні Каплан. На питання кореспондента, що він вважає про увічнення пам’яті есерки в сімферопольській архітектурі, він сказав: «Та пам’ятник ставити треба, поруч з Леніним! хоч надувний! Хоч на годину! І відзняти на відео».

Для зваженості варто надати точку зору і колишнього лідера кримських комуністів Леоніда Грача – він випустив цілий маніфест із закликом ні в якому разі не увічнювати Каплан і не торкатись пам’яті Володимира Леніна. Також було кілька протестних заяв від дрібних проросійських організацій. Прикметним в них є, мабуть, те, що Софія Гінсбург, яка готувала замах на імператора Олександра ІІІ, не викликала стільки ж обурення від кримських політиків, як постать Каплан (хоча обидві були подані в одному списку).

Підсумок дискусії на поточному етапі, за проханням кореспондента, підвів кримський історик Андрій Іванець. Він каже, що Каплан – особистість неоднозначна, насамперед, через терористичний акт, який вона символізує. Але розголос щодо спроб її увічнення в Сімферополі дав гарний привід кримчанам задуматись – якщо жінці, що їй інкримінується «індивідуальний терор», не можна ставити пам’ятник з етичних міркувань, то що тоді робить на центральній площі міста, та, власне, і в інших кримських містах пам’ятник Леніну – автору тези про широкий, масовий терор?

Олександр Пилипенко

More in Громадські акції, Наша історія, Свобода виражень, Свобода інформації, Свобода слова, Статті
ПАМЯТНИК
Для чого «Свободі» війна пам’ятників?

...

Close