Останні новини

Рецепт процвітання – національний патріотизм

Про так званий «культурний шок» від європейських стандартів життя мені неодноразово доводилося чути від наших співвітчизників – і від тих, хто вперше побував у європейських країнах, і від тих, хто виїхав туди давно на ПМЖ.

Про подібне враження, але від перебування в азійській країні, мені із захопленням розповіла людина, яка багато чого в житті бачила і яку важко здивувати. Кременчужанин, кандидат технічних наук Володимир Пилипенко є директором ПАТ «ВЕПР». П’ять модифікацій легендарної машини «ВЕПР» з двигуном понад 2000 кінських сил (для порівняння – танк має 1200 к.с.) – це його дітище, яке він з «нуля» створив без підтримки держави. Навіть більше – всупереч тому, як держава через податкову, пожежників і т.д. душить в Україні науку й виробництво. На унікальний автомобіль, якому немає аналогів у світі і який може використовуватися у різних галузях – від спорту до армії й МНС, – немає державних замовлень і відповідно серійного виробництва.

Наша розмова з Володимиром Пилипенком про його минулорічну поїздку до Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ). 

– Володимире Івановичу, наскільки я знаю, ви в Запорізькому машинобудівному іституті навчалися разом з громадянами ОАЕ?

– Так. У 1975 році я після школи вступив до вузу і на нашому курсі вперше почали навчатися араби з ОАЕ. Якщо Африка звільнилася від колоніального гніту на початку 60-х років, то роз’єднані арабські князівства англійці покинули тільки у 1971 році. Й у грудні того ж року еміри та шейхи підписали договір про створення нової країни – Об’єднаних Арабських Еміратів. Хвороби, голод, майже неписьменне кочове населення, відсутня промисловість. Лише пустеля. Тільки портова інфраструктура на вузькій смужці біля моря та знайдена далеко в Перській затоці нафта, яку почали видобувати у середині 50-х. Такою була тоді ця новостворена країна. Але вже з 1974 року вони направляють своїх дітей в СРСР та інші країни на навчання. Перший рік у нас вони навчалися на підготовчому відділенні при інституті, вивчаючи російську мову та деякі предмети нашої середньої школи.

– Якими ви їх запам’ятали?

– Бідні, а на початках ще й зашугані та пригнічені. Як правило, в коричневих штанцях, сорочечках у крапочку й чорних болоньєвих куртках. З таких предметів, як «нарисна геометрія», «теорія машин и механізмів» зазвичай вони отримували «3», бо якщо викладач поставить їм «2», то тоді не отримуватимуть стипендії. Українці навчалися набагато краще, ніж вони. Араби всьому дивувалися: нашим річковим, морським, аеропортам, заводам, комбінатам, фабрикам, нашій зброї, гідроелектростанціям, плодючій землі, інститутам. Увесь час ходили з відкритим ротом, наче потрапили в казку.

Я й жив у гуртожитку з арабами – Саїдом та Саліхом, з якими розпрощалися у 1980 році, коли закінчили вуз.

– Куди ви потрапили за розподілом після інституту?

– Араби повернулися до своєї бідної, нерозвиненої молодої країни. А я потрапив у промисловий гігант – Кременчук, бо я зі школи мріяв конструювати й випробовувати новітні, експериментальні автомобілі КРАЗ. Та коли почав працювати інженером-випробовувачем, то тепер уже я дивувався, чому нова техніка розроблялася  й успішно випробовувалась, але не вироблялася серійно на конвейєрах автозаводу.

Лише з 1999 року, вже на іншому підприємстві, у мене з’явилася можливість розробляти та випускати свої автомобілі – «ВЕПРи».

–        Але вже минуло більше 30 років з часу закінчення інституту…

–  Так. І от одного разу страпилася прикметна для мене подія. Якось, перебуваючи в Києві, ми зупинили наших «ВЕПРів» біля клубу Кабінету міністрів України. А там якраз проходила міжурядова зустріч Україна – Об’єднані Арабські Емірати. Після того, як автомобілі побачив один з арабів, з клубу миттєво, кинувши українських посадовців, повиходили всі члени арабської делегації на чолі з прем’єр-міністром ОАЕ. Мить – і його величність ускакує в кабіну автомобіля, заводить, вискакує, поліз під днище, всюди мацає руками по салону, під капотом. Увесь костюм та рукава сорочки забруднив, але й грама цим не переймався. Почав пропонувати нам випускати автомобілі «ВЕПР» в ОАЄ. Дивно! Повз автомобілів проходили, не виявляючи жодного інтересу, наші народні депутати, працівники нашого Кабміну… А з клубу Кабінету міністрів вибігли наші чиновники й почали нас відганяти, дорікаючи нам, що ми ледь не зриваємо міжурядове засідання…

–                  Щороку в Абу-Дабі в Еміратах походить міжнародна військова виставка. Можливо, вас, як фахівця, котрий має безпосередній стосунок до створення автомобілів для Збройних Сил, нарешті запросили до складу української делегації?

– Мене жодного разу чомусь не включили до складу делегації. Тож я вирішив на неї потрапити як приватна особа, за власний рахунок. Коли летів думав: «А може, випадково побачу Саліха, Саїда, інших арабів, з якими навчався та проживав в одному гуртожитку…» Хоча минуло три десятиліття, чи впізнав би їх, та й прізвищ уже не пам’ятаю…

– Що вас найбільше вразило в Еміратах, Володимире Івановичу?

– Я був приголомшений під час усього перебування у цій країні, починаючи з аеропорта в Дубаї. Неймовірно! Гігантські літаки найкращих світових брендів, бо ними літають громадяни ОАЕ!  Дороги по шість смуг в один бік! Асфальт рівний, мов скло, бо при будівництві доріг дотримуються найкращих сучасних технологій: спочатку укладають бетонні плити, потім подушку зі щебня, а тільки потім – товстий шар асфальту, який не плавиться на 55-градусній спеці. Будинки у 50 поверхів! Знаменитий 100-поверхолвий готель у вигляді паруса висотою325 метрівзбудований на штучному острові з майданчиком для гвинтокрила на даху! Інший 800-метровий будинок на 285 поверхів з 250 ліфтами! Фонтан, що б’є на100 метрів! Автомобілі «таксі» лише «Тойота-Кемрі». Метро з електропотягами без машиніста! Житлові квартали на намивних півостровах! Скрізь все потопає в розкоші! Скрізь зелено! Скрізь поєднання найпередовіших світових технологій з національним колоритом і східними традиціями!

Наш гід постійно наголошував на тому, що араби пишаються своєю країною, що їм є за що себе поважати, адже за 30 років з відсталої племінної середньовічної країни Емірати перетворилася в одну з найбагатших країн планети.

– До речі, у всіх успішних країн є одне спільне: жителі пишаються тим, що є їх громадянами й мають високий ступінь самоповаги. Приміром, буваючи у Польщі, постійно чую горде: «Я єсм поляк!»… Рідко хто з гордістю вимовляє: «Я – українець!..»

– Погоджуюся з вами. Арабські Емірати – країна, яка постійно тягнеться не просто до кращого, а до найкращого. Це країна казкового багатства, високих соціальних стандартів і свобод корінних меншканців. Це при тому, що у них не родючі чорноземи, а палюча пустеля, море і далеко-далеко в затоці нафта.

– Араби показують ще й приклад розумного використання надр.

– Так. Не дивлячись на те що в країні великі поклади нафти, країна зараз не поспішає збільшувати її видобування. Якщо в ОАЕ у 1980 році нафта становила 75% ВВП, то нині – лише 7-9%. За короткі строки, завдяки нафтодоларам і вкладання їх лише в свою країну пішов швидкий розвиток промисловості, сільського господарства, завдяки чому склалися міцні зовнішньоекономічні стосунки з такими розвинутими країнами світу, як Японія, США, Великобританія та ін. Були збудовані цементні заводи та  заводи азбесто-цементних виробів, алюмінієва індустрія з науково-дослідним центром, які фактично всю продукцію експортують в Японію, заводи будівельної арматури, целюлозно-паперові комбінати, фабрики з виробництва автомобільних та корабельних фарб, 150 фабрик трикотажу, одягу та  шкіряних виробів.

– Що в Еміратах є такого, що варто було б запозичити Україні, щоб вона повернула втрачені позиції на світовій арені, які мала раніше?

– Звісно, там є чому повчитится нашим владоможцям. Велика роль банківського сектору. Кредити місцевим громадянам надаються під 0,5-1,0% річних. Іноземним будівельним фірмам – під 4%, завдяки чому збудовані велетенські міжнародні аеропорти і морські порти з величезним вантажним та пасажирським потоком. Незважаючи на те, що 2/3 прісної води добувають з морської, що дерева, трава, сільгоспкультури ростуть на  штучному орошенні, що вітер піском замітає дороги, – ця країна виглядає як сад.

Грошовий капітал за кордон не вивозився і не вивозиться. Великі кошти держава вкаладає в науку й освіту, розвинені країни відкривають тут філії своїх наукових інститутів, лабораторій і унівверситетів. Емірати стали діловим центром світу, куди як магнітом тягне бізнесменів з усіх усюд. Окрім ділових, тут створені культурні та духовні центри, музеї, великі мечеті, бібліотеки, монументальні пам’ятники, належно охороняється й відновлюється архітектурна та історична спадщина.

– Про заможність арабів і турботу держави про кожного з них ходять легенди.

– Справді, можна лише позаздрити. Кожній молодій сім’ї через три роки держава дарує будинок або 150 000 доларів! Новонародженим хлопчикам держава кладе на рахунок один мільйон доларів, точніше, нафтодолари. Держава оплачує навчання свого громадянина в будь-якому любому університеті Еміратів чи світу! Корінне населення не платить жодних податків! Якщо якась іноземна фірма хоче відкрити своє представництво, то вона повинна взяти директором корінного жителя і віддати йому 51% акцій підприємства! Чоловікам-іноземцям громадянство ОАЕ не надається, скільки б вони не проживали! В країні фактично відсутня злочинність.

– Нашу українську «еліту» треба возити в Емірати на семінари, щоб вони переконалися, які дива – економічні й духовні  – здатен творити національний патріотизм…

– Не дивлячись, що в країні корінного населення лише 20%, араби змусили всіх приїжджих шанувати свої місцеві, корінні культурні ісламські традиції, мову, релігію, культуру, свята. Державна мова – арабська.

– Я уявляю, пане Володимире, ваші відчуття після побаченого…

– Ой, не сипте сіль на рану… Стою на виставці, шукаючи очима колишніх моїх друзів Саліха, Саїда. Де ж ви, однокурсники? Я ж краще навчався, ніж ви! Тож як вам за 30 років вдалося перетворити пустелю у велетенську квітучу оазу з найвищим рівнем життя?! І чому ж я, не ледар, не дурень, не байдужий хатоскрайник, живу в країні з найродючішими у світі чорноземах, розбитій, наче після агресії завойовників?! Що сталося з моєю Батьківщиною за ці роки, доки ви свою країну перетворювади на казку? Чому вона перетворилася на «країну жахів зруйнованої цивілізації»? Чому у вас емір з сім’єю йде вулицею без охорони? Чому ваші еміри і шейх в такій багатій країні все ж бідніші за наших «пацанів-мільярдерів»? Чому ваші еміри не ховають гроші по офшорах? Чому ваші немовлята вже мільйонери? Чому Президент ОАЕ його Величність шейх Халіфа бін Заїд Аль-Нахайян взяв за гасло: «Людина – найбільша цінність і багатства нічого не варті, якщо не служать людям»? Дивлячись на цю країну, зціпивши зуби до скреготу й стиснувши кулаки до болю, через ниючу душу мало не кричу: «Де ж ти, Саліх, де ж ти, Саїд? Поясніть!.. Прошу вас, поясніть!..» Хіба я й інші мої співвітчизники-українці не робили все для того, щоб Україна була процвітаючою, щоб її природні багатства, науковий і промисловий потенціал працювали на благо народу, а не десяток наближених до влади сімей…

– А відповідь на риторичне запитання «Чому ми так живемо?», як показують і Емірати, й чимало європейських країн з високим рівнем життя, доволі проста: коли при владі ті, хто сповідує національний патріотизм…

Розмову провела Людмила Кучеренко

Фото Ірини Руденко

1 Comment on "Рецепт процвітання – національний патріотизм"

  1. Називаймо цей рецепт встидливо “національним патріотизмом” розуміючи, що це і є націоналізм. Українцям потрібно його відновити з-під завалу страшного руйнівного москво-совкізму. Націоналізм має бути войовничим – за свою державу, за своїх людей, з свою господарку, за своє майбутнє. Він має бути толерантним до своїх громадян, має їи допомагати. І тоді опіка здібних буде державною політикою, а не епізодом одиночок. Тоді здібна молодь буде знаходити своє місце у своєму суспільстві, а не втікати з нього. “Якщо народ не шанує дар Божий, Бог не шанує такий народ.” 30 років – за такий короткий час так багато можна зробити патріотам, відданим своїй справі. 20 років – теж немало часу. Яскравий приклад руйнівної дії випадкових далеких від патріотизму, від націоналізму людей. Націоналізм – любов до своїх і толерантність до чужих. “І полюби ближнього, як самого себе”. На жаль, ми допустили до влади людей, які навіть себе не люблять, ненавидять громадян держави.

Comments are closed.

More in Новини
Presa-7
Як читати газети – привиди або за що подали в суд на «Сегодня»?

У четвер, 21 лютого, в рамках відзначення Міжнародного дня захисту рідної мови, під стінами Подільського районного суду м. Києва відбулась...

Close