Останні новини

Віктор Пушкар: Лінгвоінвалідність: історія хвороби? Тотем і табу української мови.

теза No.1. Тотем української мови

Тотемом української мови частково справедливо вважається соловей. Належність до солов’їного тотему підтверджується численими засобами милозвучності. Текст має красиво звучати. “Бо то не просто мова – звуки!” (с).

українська мінус милозвучність = жахливий канцелярит.

Українська література зазнала великих втрат у боротьбі з формалізмом.

Із території мовних експериментів вона перетворилась на засіб художньої консервації радянських 1930х. За текстами живих та напівживих радянських класиків часто складалось враження, що з соловейка зробили дуже приблизну механічну копію. Поки літератори та їх куратори в штатському аж надто переймались нормативністю, тексти відокремлювались від усного мовлення та живого спілкування.

Інший тотем української мови, рослинний – червона калина. Загалом ботанічні та зоологічні метафори характерні для ранніх теоретиків націоналізму. Для Ліпинського нація подібна до сільськогосподарської
культури не тільки метафорично; він дійсно мислив в цих категоріях. Для його молодших колег у 1930ті це певною мірою зоологічна категорія, тваринний псевдовид.

Солов’їний тотем не є універсальним. За деякими пасажами, озвученими українською, мені вбачається цілком натуральна свиняча пика. Автор не є свинофобом, як і більшість українців, він епізодично їсть сало. Але при тому засуджує свинство як спосіб поведінки фізичних осіб. І з жалем констатує поширеність тотему свині серед деяких груп населення… Серед інших тотемних тварин найчастіше зустрічається кіт;
далі за поширеністю слідують псевдототеми – переважно історичні діячі та сучасні політики.

Однак надто буквальне засвоєння метафор шкідливе для психіки. Типовий українець не є соловейком. Навіть співак з тотемним прізвищем Солов’яненко належав до біологічного виду Homo Sapiens  Аналогічно, українська родина не є калиновим кущем, зеленою левадою чи дубовим
гаєм.

Трохи історії в тому обсязі, в якому вона напряму стосується психології.

1) Коренізація в ранньому СРСР, яку помилково називають українізацією. Тоді наші предки отримали короткий період вільного розвитку етнічних ідентичностей (множина), який був пов’язаний з етнічними способами ведення господарства. Це стосувалось також меншин і корінних народів.

2) Без економічної уніфікації реформованої імперії культурна уніфікація була приречена на провал. Індустріалізація і колективізація були інструментами придушення, а не розвитку України.

3) Наслідки індустріалізації та колективізації:
– відсутність паспорта, “трудодні” колгоспників порівняно з гарантованою зарплатою міських робітників і спецрозподільниками номенклатури; українська мова стає непрестижною. Разом із статусом селянина;
– фізично ліквідовано українську еліту, включно з націонал-комуністами та іншою лівою опозицією; частина етнічної “інтелігенції” переходить до трансляції радянської пропаганди. Національної за зовнішньою формою і антинаціональної за змістом.
– в українців включається захисний механізм ототожнення з агресором, виникає етнічне самоненависництво; приховування свого походження іноді було корисне для кар’єри, а іноді ставало важливою умовою фізичного виживання. Так само в певних ситуаціях ставало небезпечним бути етнічним німцем, євреєм, поляком, кримським татарином, тощо.

теза No.2. Табуйована теорія: поліглот зустрічає моноглота

Двомовність як дводушність.

Одне з поширених (поза)наукових уявлень полягає в тому, що:
– україномовні думають українською; в них є українська мовна особистість
– російськомовні думають російською; в них є російська мовна особистість
Відповідно, двомовність – це дводушність; тримовність – тридушність, і далі за списком. Автор особисто знайомий з людиною, що знає близько 20 мов, і, відповідно, має близько 20 душ. Однак досі не може їх точно порахувати, бо множинні мовні особистості при кожній спробі здіймають огидний різномовний вереск, від якого стає сторчма волосся на вухах.

Концепціями душі займається теологія. Психологія не має способу підтвердити або спростувати твердження, що Бог найкраще розуміє українську, не розуміє української взагалі, або розуміє Python краще за С++. Обмежимось констатацією, що з теологічної точки зору душа також не є мовою, отже мова не є душею.

Дотичним (поза)науковим конструктом є ментальність. Попри поширені згадки в наративі,  ментальність не має чіткого визначення; що унеможливлює її практичне дослідження. Ви або ірраціонально віруєте в
одну з взаємовиключних версій “української ментальності”, або дотримуєтесь практичніших поглядів. Перефразуючи класика, “умом ментальность не понять”.

Мовлення як рефлекторна поведінка

Протилежними крайнощами є приниження духовного в людині та розгляд поведінки як єдино вартого уваги предмету дослідження. Відповідно до цього вчення, мовлення є рефлекторною поведінкою. На кожне слово-стимул знаходиться слово-реакція. Однак в такий спосіб ми втрачаємо не тільки душу в теологічному сенсі, але і цілком світське та наукове уявлення про психічні процеси людини.

За Дж.Фодором, пояснення мовлення як рефлексу має дві вади:
– ігнорує здатність людини робити речі, яким її не вчили (продуктивність)
– ігнорує стан системи, на яку діє стимул. Спробуйте пред’явити кільком людям як стимул слово “біхейвіоризм”. Результат вас розважить 8-)

Метафора комп’ютера.

Комп’ютерна техніка значною мірою має в своїй основі знання про мислительні процеси людини. Спрощено, мови програмування є пристосуванням обчислювальних процесів до “заліза”, з якого побудовано систему. “Залізо” без програмного забезпечення, або ж “софта”, нє є повноцінним комп’ютером. Але і “софт” не існує окремо від носія інформації.

Аналогічно, усне мовлення пристосоване до мовленневого апарату людини.

Мова містить тільки ті звуки, які людина здатна почути і відтворити. Деякі психічні процеси пов’язані з мовленням і можуть відносно легко вербалізуватись. Але ми досі лише здогадуємось, як працює мозок на
рівнях, що передують вербалізації. Оскільки, знову таки спрощено, вербалізація є перекладом з електрохімічної мови мозку на акустичну. І далі наступний процес “перекладу” – запис у вигляді візуальних
символів (тексту) того, що початково було звуками. В текстовому режимі значною мірою втрачається інформація про емоційний стан мовця, його (її) ставлення до написаного. Ці втрачені на письмі моменти ми можемо дуже приблизно передавати емотиконами, або ж смайликами *-<8-) Поліглоти і моноглоти

Мозок поліглота і моноглота працює майже однаково до того, як відбувається вербалізація. Однак:
Поліглот думає, а потім вербалізує, на вибір Мовою 1 чи Мовою 2.

Моноглот вербалізує лише Мовою 1, і тому приділяє меншу увагу процесу вербалізації. Намагаючись говорити Мовою 2, перекладає вже вербалізоване. На що витрачає час і ресурси. Якщо Мовою 2 доводиться користуватись часто, а спосіб обробки інформації обрано низькоефективний, така людина справляє на оточуючих враження лінгвоінваліда; тобто особи з низьким вербальним інтелектом.

Під Мовою 1 ми розуміємо мову, яку людина вивчила раніше за інші. Визначення її як “рідної” має скоріше емоційний характер та є особистим усвідомленим вибором у пізнішому віці, однак відіграє велику роль у формуванні ідентичності. “Моноглот” і “поліглот” є нейтральними науковими термінами, “лінгвоінвалід” містить негативну соціальну оцінку особистості. Але ситуації, коли можна заробити таку оцінку оточуючих, можуть трапитись з кожним. То кому ж вигідно спеціальними програмами підтримувати популяцію лінгвоінвалідів, штучно ізолюючи частину населення від державної мови?

теза No.3. Щеплення від лінгвоінвалідності

1) Кожна людина народжується із базовими когнітивними структурами, що дозволяють вивчити одну або більше мов. Вродженого знання мови нема, але основи лінгвістичних знань формуються в дуже ранньому віці, від нуля до п’яти років.

Ваші діти можуть бути багатомовними незалежно від напрямку вітру, який розвертає флюгери у міністерстві освіти. Для того достатньо:
– якомога раніше починать говорити з дитиною;
– розподілити між дорослими, хто вчить Мові 1, а хто Мові 2.
– людині, що вивчила основи двох мов в ранньому віці, решта дається значно легше.

Я сам, і багато знайомих мені людей, отримали щеплення від лінгвоінвалідності саме в такий спосіб.

Якщо вам потрібно вивчити другу чи третю мову, користуйтесь нею в реальному світі. Спілкуйтесь, читайте, дивіться кіно або новини. Щоб навчитись грати на скрипці, треба грати на скрипці (с). Ви можете
приймати дружні поради від людей, які виправляють вам помилки, але тримайте подалі від себе Мовних Ортодоксів. Та й ортодоксів взагалі.

2) Докса (з давньогрецької) –  це базова одиниця побутового здорового глузду. Така собі віртуальна цеглинка, з якої складається цілісна картина світу. Або не складається. Орто-докс визнає лише свій
застиглий набір понятій. Пара-доксальне мислення означає вміння піднятись над доксами, пояснити суперечності між ними. Та зрештою зіграти на них собі на користь.

Згадаймо видатного українського поета Чєхова (с) з його Людиною в Футлярі. Ліричний герой оповідання невротично хапається за свої уявлення про єдино правильний світ (“Лошади кушают овес и сено”). І помирає, не витримавши зіткнення з реальністю. Автор протиставляє бідолашному Антропосу бадьорого вусатого малороса і його сестру, носіїв іншого набору докс…

Мало що є практичнішим, ніж гарна теорія. І мало що шкідливіше за лженауку.

3) Ідентичність – ваш власний вибір.

Одна з суттєвих відмінностей людини від поведінкового автомата, машини, напханої рефлексами – здатність до самостійного, свідомого вибору. Якщо ви досі сумніваєтесь, яку ідентичність обрати для
щоденного вжитку, а яку – до святкового, охочі зробити вибір за вас знайдуться легко. Для зручності маніпуляторів ви будете відправлятись у ліжко новоросом, прокидатись реєстровим казаком, а після обіду
ставати західним скіфом чи славянохозаром.

Відверто повідомляючи про свою належність до певної культури, ви ощадите свої та чужі зусилля та принаймні частково убезпечуєте себе від шахрайства, включно з політичним. Заговоріть відкрито рідною
мовою, і ви здивуєтесь, як змінилось коло вашого спілкування, крім ймовірної появи нових друзів та партнерів. Багато людей залишить вас у спокої з різними дурницями. Від сумнівних “цивілізаційних проектів” до грубо висловлених прохань дати грошей на випивку. Шахраї і шарлатани всіх сортів в першу чергу тягнуться до тих, хто не певний свого місця під сонцем.

В останні 20 років ми мали багато шансів змінитись. Вийти з віртуального схрону та влаштувати власне життя зручним способом. Замість боротись за мову (чи проти мови), спробуйте нею користуватись. І що б не казали про сакральність Слова (в однині), слова (у множині) спочатку є засобом передачі інформації, а вже потім, можливо, чимось іншим.

Віктор Пушкар, кандидат психологічних наук
науковий керівник проектів ГО Інформаційний Центр “Майдан Моніторинг”.

2 Comments on "Віктор Пушкар: Лінгвоінвалідність: історія хвороби? Тотем і табу української мови."

  1. Осталось надеть вышиванку и шаровары , сесть с бандурой пид вербою и рыдать и плакать над соловейком и червоною калиною! Одному китайскому императору сделали таки механического соловья. Было это очень давно! Умер император от тоски, опоздал живой соловей. Ще не вмерла Украино! Що дуже сумнивно?

  2. Маленька ремарка. Полілінгви (люди, які говорять декількома мовами, як рідними – тобто, від народження), мають в результаті свого розвитку відмінний (від монолінгвів) алгоритм роботи (їх) мозку. Їх мозок здатен швидко обирати необхідну інформацію з декількох паралельних сукупностей знань-даних. Більше того, якщо в повсякденному житті чи роботі їх мозок не отримує достатнього навантаження, вони (полілінгви) підсвідомо шукають додаткове навантаження на свій мозок, бо їх підсвідомість вимагає більш інтенсивного режиму роботи (особливо аналітичного чи режиму швидкого прийняття рішень у багатозмінному оточенні). Формат коментарів не дозволяє надати більш розширену фактичну інформацію з цього питання. Але, якщо хтось цікавиться цим питанням, звертайтесь через мою особисту електронну адресу.

Comments are closed.

More in Національна безпека, Суспільство, Культура, Освіта і наука, Статті
medzhlis
Сергій Данилов: Шість пунктів про Меджліс

Щодо останніх дій кримських владців з просування кримськотатарської опозиції і спроб маргіналізувати Меджліс кримськотатарського народу, зокрема спроб зміни формату 18...

Close