Для українського драматурга відкрилося “театральне вікно в Європу”

П’єса українcького драматурга Дмитра Тернового “Деталізація” перемогла на австрійському конкурсі “Говорити про кордони: життя в добу змін”. В інтерв’ю DW драматург розповів, як “прорубує” театральне вікно в Європу.

Харків’янин Дмитро Терновий – один із засновників харківського Театру на Жуках, продюсер, актор і драматург. П’єсу-переможницю “Деталізація” у середині березня презентують у Лейпцигу й на читаннях у Відні. Роботу перекладуть німецькою, а театр Карлсруе зробить постановку за п’єсою українського драматурга. У творі йдеться про події під час масових протестів, за якими крізь вікно своєї квартири спостерігає київський музикант і його гості. На переконання журі драматургічного конкурсу, до складу якого увійшли німецькі, австрійські й українські фахівці, саме ця п’єса може найбільше зацікавити західних театральних глядачів.

Deutsche Welle: Чому Ви вирішили взяти участь в австрійському конкурсі?

Дмитро Терновий: У мене вже давно була ідея написати нову п’єсу, і так вийшло, що вона співпала з тематикою конкурсу. Плюс привабливі умови й неможливість жодних підтасовок. Тобто ніхто з учасників конкурсу не знав складу журі, а ті працювали лише з текстами, не знаючи імен авторів. Крім того, добра мотивація. Маю на увазі не лиш гонорар (переможець отримує премію 3500 євро. – Ред.), а насамперед постановку в німецькому театрі, друк великим накладом, частина якого розійдеться в театри і бібліотеки німецькомовних країн. Це відкриває нові можливості. Я переконаний, що австрійський режисер Кристіан Папке, який ініціював проведення цього конкурсу у Східній Європі, робить велику справу. Тут і пошук нових імен та свіжих ідей, і зближення людей. Адже через театр західні європейці зможуть краще зрозуміти своїх східних сусідів.

Дмитро Терновий

Це вже не перша Ваша п’єса?

Відчув у собі драматургічну силу ще у студентські роки, коли займався у молодіжному театрі. Першу спробу зробив, коли мені було 22 роки. Але можливості реалізуватися тоді не було, займався журналістикою. Недавно повернувся до драматургії. Ми з дружиною п’ять років тому створили Театр на Жуках. За останній час написав низку п’єс та інсценувань. Частина з них – у репертуарі нашого театру: вистави “We care a lot” за моєю п’єсою “Блазні”, “Пластилін світу” за філософською казкою сучасного російського письменника Євгена Клюєва та “Доротея” за повістю болгарського письменника Павла Вежинова.

Назва конкурсу – “Говорити про кордони: життя в добу змін“. Про які кордони йдеться у вашій пєсі?

“Деталізація” – п’єса про наш час. Її герої живуть в атмосфері міста, охопленого масовими акціями протесту. Ця атмосфера загострює конфлікти. А кордони… Вони постійно присутні в нашому житті: між людьми, поколіннями, країнами. Можна сказати, що кожен з нас живе на кордоні рішучого вчинку. Як це було в той час, на фоні якого розвиваються події у моїй п’єсі.

Як гадаєте, як Вашу пєсу сприймуть німецькі й австрійські читачі та театрали?

Сподіваюся, що вони зрозуміють, як ми живемо, що відчуваємо. Усвідомлять, що нині залізна завіса збудована зовсім з іншого боку, ніж раніше, і що з цим слід щось робити.

Ви ініціатор міжнародного проектуТеатральне вікно в Європу, в рамках якого запрошуєте для обміну досвідом закордонні театри. На якій стадії нині цей проект?

Проект “Театральне вікно в Європу” два роки вели з поляками, а в цьому сезоні продовжуємо з французами. На наше запрошення приїдуть актори, які проведуть майстер-класи з комедії “дельарте”. Французи проведуть тренінги в театральних вишах Харкова, Києва та Миколаєва. Суть проекту в тому, щоб відкрити нові обрії насамперед для студентів-театралів. Ми домовляємося, аби кілька занять проходили безпосередньо на базі вищих навчальних закладів. Так у студентів з’являється можливість на практиці доторкнутися до інших театральних культур. Гадаю, це корисна справа.

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут