Останні новини

Ігор Орел: Чи потрібен виборчий ценз? або Перефраз Донцова.

Нещодавно був учасником конференції щодо шансів України в Європі, де обговорювали проект Виборчого Кодексу, який коментував автор Юрій Ключковський; а також моніторинг стану виборчого законодавства, з коментарями Ольги Айвазовської та Дениса Ковриженко. Було пом’януто також давній проект Виборчого Кодексу Євгена Жовтяка – Віталія Шевченка, як романтичний.

Загальні висновки досить песимістичні: ідеальної технології процесу виявлення виборчих уподобань електорату досягнути неможливо. Мова йде лиш про оптимізацію-уніфікацію організації виборчого процесу, аби не приймати під кожні нові вибори нового закону.

Готовність самого електорату брати на себе відповідальність за визначення правлячої верстви; прагнення продажу свого «голосу» значною частиною суспільства – взагалі не обговорювалося.

На питання: Чи є вірогідність введення «виборчого цензу», з метою усунення від участі в виборах абсолютно несвідомої частини виборців, наприклад, шляхом тестування для отримання виборчого права? – Юрій Ключковський дав негативну відповідь. На його думку, це повернення в «17-е сторіччя». Тобто, загальне виборче право – безальтернативне.

Не факт, що в 17-му сторіччі було менше справедливості в суспільних відносинах, ніж в 21-му. Особливо в контексті визначення правлячої верстви, касти, еліти – назв у цього класу багато. А ще назва – «провід нації» – абсолютно не підходить до реалій 21-го сторіччя і до нинішній правлячій верстві, легалізованій через т.з. «демократичні» вибори.

Провід нації, це щось таке, що із зброєю в руках веде націю і складає свої голови за інтереси цієї нації. А в 17-му сторіччі провід у нації був безперечно: Хмельницький, Богун, Кривоніс, шляхта, козацтво, духовенство.

Різниця між ідеями нинішньої правлячої еліти і елітою 17-го сторіччя абсолютно протилежні: щодо Бога, Батьківщини, суспільства, щодо мети загальної і індивідуальної, про значення провідної верстви. На цю тему висловився докладно Дмитро Донцов, я ж тезисно повторю.

Ці протилежності створив «вік юрби», який охопив весь світ. Через демократію загального виборчого права настав упадок державницької дисципліни. Адже вибір народу не забезпечує «народних обранців» якостями справедливих законодавців.

І Франко жалкував про свої ранні забобони «вузьким розумінням нації, як плебса», що «наївні міркування мужика, що не бачив світу і не потрафить піднятися до зрозуміння вищої суспільної організації понад свою громаду, або свій повіт і єдиною підвалиною суспільства бачить свою користь і приємність».

Після Французької і інших європейських революцій і почалася криза держав, що нині дійшла до загальної катастрофи. І причина цього лежить в «бунті мас» , прийнявшого форму загального виборчого права, яке є ширмою для брехні і махінацій партійних команд, в зв’язці з олігархатом. Вибори зведені до чистої води комедії. Всі сфери впливу в демократії поділені.

Зло в тому, що «еліта» –  ні політично, ні мудрістю, ні відвагою, ні шляхетністю думки від «маси» не відрізняється.

Устрій же держави в 17-му сторіччі опирався на 3-х поняттях: 1) ідея Бога, яка домінувала над усім, встановлювала культ морального закону; 2) ідея держави, яка створювала верховенство загального добра над інтересом індивідуальним; 3) існування панівної верстви (шляхта, козацтво, духовенство), яка забезпечувала ці дві ідеї практичним виконанням.

Усунувши «царів, панів, попів» демократія на їх місто не поставила правлячої верстви. Усунувши Бога з громадсько-політичного життя демократія не дала іншої системи моралі. Замість культу держави демократія надала інтернаціоналізм або космополітизм, залежно від соціального примату «демократії».

Таким чином суспільства були роз’єднані на індивідуальні інтереси і цей занепад посилюється.

Наша країна досхочу наїлася большевизму, який частково оминав негативи демократії, тому що видумав диявольський «ерзац» 3-х основних ідей: 1) замість Бога – крайній матеріалізм; 2) замість держави – тиранія і рабство; 3) замість правлячої верстви – кліка кар’єристів КПРС. І цей «ерзац» – на часі.

А плебс, позбавлений ідеї Бога, отримав модель матеріалістичної поведінки: будь що вижити, не висовуватися, сховатися, накопичувати матеріальне. Гріх матеріалізму – упадати коло «конкретної людини», її достатків і життя – до цього духу матеріалізму опустилися і демократії і большевизм. Кого може обрати в провідну верству таке суспільство? Таких же «лицемірів, лжеців і хвастунів» (Сковорода).

І народ є голотою, «героями буденної праці».

Упорядкування хаосу мусить початися з виділення провідної верстви, як це завжди відбувається в історії. «Суспільство увільниться від царства диявола, й настане знову нормальне життя, збудоване не на хаосі перемішення, а на суворій ієрархії і кастовості: кожний має бути з’єднаний з подібними йому».

Повертаючись до Виборчого Кодексу, до правил виборчих перегонів, хочу наголосити, що примат загального виборчого права є фікція.

Щоб покращити якість виборчого процесу, треба вилучити з нього «нерозумну голоту», тих виборців, які в силу свого обмеження світоглядного, не роблять свідомого вибору, а є інструментом в руках махінаторів. Один з варіантів: введення тестування з простих питань знання прав та обов’язків громадянина, як підстави для набуття виборчого права. Для громадян, які не отримають виборчого права, можна передбачити невелику грошову компенсацію (замість втраченої гречки) і вони ще будуть задоволені таким «change».

 Ігор Орел

More in Політика, Право, Суспільство, Записки
Іван Варченко: Революція – ніжна квітка, а не бур’ян при дорозі.

Різниця між революцією, яка виводить країну на вищий рівень, і тією, яка її руйнує, – у дрібницях. У першому випадку...

Close