ВОЛЯ в творчості Тараса Шевченка, плюс трохи Франка, Ліни і Гугеля

Вуличне мистецтво, Білогородський спуск, Харків

ВОЛЯ
(влада над собою) самовладання, самовлада; (до перемоги) наполегливість, рішучість; (прв. уфр.) бажання, жадання, хотіння, сил. вимога, наказ; (із сл. моя) влада; (народів) свобода, незалежність, самостійність, вільність; (рабам) визволення, звільнення, розкріпачення; (птаству) благодать, лахва. Джерело

Поезія

Там, де це не Шевченко, це вказано.

Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна .
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Єсть люде на світі —
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають,—
Ні долі, ні волі!
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати — сором.
Возьміть срібло-злото
Та будьте багаті,
А я візьму сльози —
Лихо виливати;
Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затопчу неволю
Босими ногами!
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля, (доля і воля дуже часто ходять разом не тільки в Т.Ш., навіть галімі політики постійно їх вживають разом)
Бунчуки, гетьмани?

І волю-долю молодую, (воля часто у класиків молода)

Сини мої, гайдамаки!
Світ широкий, воля,— (світ і воля – дуже часто вживаються чи не як синоніми причому і в ХХ сторіччі теж)
Ідіть, сини, погуляйте,
Пошукайте долі.

Ніби знову я на волю,
На світ народився.

Як та воля, що минулась,
Дніпр широкий — море,
Степ і степ, ревуть пороги,
І могили — гори,—
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля; (дуже часто вживане сполучення по всій літературі і сучасній також)

Там в широкім полі воля; (поле і воля, степ і воля – сталі сполучення, мабуть архаїка, але треба з тим рахуватися)

Своє поле! Яке то ти
Широке… широке!..
Як та воля

Не плач, серце, єсть у мене (отут ключ до тої “сили волі”)
І сила, і воля,

В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Наш бенкет кровавий.
Наша воля й слава!» (оце якось треба наголосити, що “і слава, і воля” взялося в Т.Ш. тобто є ГОСТованим українським кодом)

Встань же, боже, суди землю
І судей лукавих.
На всім світі твоя правда,
І воля, і слава.

Будемо гуляти,
Братів визВОЛЯти. (слово “визволяти” дуже хорошо римується з “повернемо Україну собі”)

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля. (душа і воля теж часто вживаються разом, крім того “воля” – безсмертна і відокремлена від людини)

Оце воля спить! (воля спить вже сторіччями, свіже – в Л.Костенко “Де воля спить, її ще й приколишуть”)
Лягла вона славно, лягла вона вкупі
З нами, козаками! Бачиш, як лежить —
Неначе сповита!.. Тут пана немає,
Усі ми однако на волі жили!
Усі ми однако за волю лягли,
Усі ми і встанем, та бог його знає,
Коли-то те буде.

У нас воля виростала, (в Т.Ш. воля встає, росте, спить, тобто є ІСТОТОЮ – це і в словниках пишуть сучасних)
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!

Встане правда! встане воля! (правда і воля йдуть у Т.Ш. чи не як синоніми)

За святую правду-волю (пошук на “правда і воля” вивів на доречний текст Юрко Колючка: Правда й воля )

І розпустить правду й волю
По всій Україні!

Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!

(В класиків дуже часто вживається сполучення БОЖА ВОЛЯ, яка до того ж ще й свята воля, праведна воля)

І присягнете в горю чинить
Його праведну волю.
(Іван Франко)

Се був кущ огняний, що велів
Вирвать люд мій на волю?..
(І.Ф.)

Це на тему Let me people go – Мойсей

На відміну від Т.Ш в І.Ф. воля переважно божа, тобто воля (liberty) то результат волі бога (God’s will). В Т.Ш. є як божа воля, так і якесь натуральне явище волі, істота волі, чого нема в І.Ф. та інших

Накрутивши пошуком Кобзар я переконалася, що Шевченко був стихійним лібертаріанцем. Таким чином маємо двох титанів (перший – Сковорода). Добре б ще третього вітчизняного класика такого знайти для порядку.

Що може бути вольним:

Крім звісно людей…

И между ними вольной речью
Он пламенел.

И вольным гимном помяните
Предтечу, друга своего.

За що закрив їх добрі очі
І вольний розум окував
Кайданами лихої ночі!..

І думу вольную на волю
Із домовини воззову.

Світе вольний, несповитий!

Що можна робити з волею

Чинять свою волю

Волю рятувати,

Люде, що зібрались волю боронить.

Виглядала волю.

Повіруєм ще трохи в волю,

І розпустить правду й волю

А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;

Бажаючі шукати всяке в Кобзарі – можете робити це тут – одна сторінка чисто тексту, зручно

В пошуках надибала цікаве – що корінь “вол” входить до слова реВОЛюція :) А також симВОЛ. Етимологічно – вроде ніякого відношення, зате звучить близько.

Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
(І.Ф.)

Етимологічне

Тут етимологія і зв’язок з не-слов’янськими мовами (маст рід нагорі Фасмера, решта – факультатив)

Він не вказав will але я думаю зв’язок між Wahl (wollen) і will – очевидний.

Отут кляті москалі дослідили, як від Вяземського до Пушкіна слово “воля” набуло семи “свобода”

З огляду на це і Wahl-will я думаю первинне значення ВОЛЯ все ж таки було will , а потім вже якимось чином з’явилася “свобода”.

Цікаво, що “свобод” в Шевченка зустрічається аж 8 разів і тільки в російськомовних текстах!
Натомість “воля” – 51 раз, “волі” – 134 раза, “волю” – 64 (звісно, що сюди входять і неволі, але їх набагато менше, наприклад – неволя – 6 разів)

У Франка ж “свобода” чисельно значно переважає “волю”.

Сучасні методи оцінки

Гугель (україномовні тексти)
свобода – 4 310 000
воля – 2 800 000
(правда левову частину жеруть ВО Свобода та Воля-Кабель, як їх відсіяти я не знаю)

російськомовні тексти
свобода – 244 000 000
воля – 13 000 000

Різниця просто вражає. Тобто попри кодифікованість в російській мові ВОЛЯ не дуже вживається!

Англійська
freedom – 1 090 000 000
liberty – 993 000 000
(тобто в нас ситуація таки ближча до цивілізованого світу)

До речі – civil liberties мають таки бути не громадянські свободи, а громадянські вольнощі, якщо вже строго.

===========

Дозвольти закінчити сей літературознавчий изьіск доречною цитатою:

Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
(І.Ф.)

Шукала і коментувала Наталка Зубар. Писали – класики.