Останні новини

Узагальнення судової практики про відшкодування шкоди пасажирам маршруток

19.4marshrutkyГалина Кунька, експертка Інформаційно-правового центру “Наше право”, опублікувала на сайті “Пасажири про маршрутки” статтю, присвячену судовій практиці у сфері захисту прав пасажирів маршруток. Відповідний моніторинг підтримує програма “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження”.

Узагальнення судової практики про відшкодування шкоди пасажирам маршруток
Галина Кунька

Метою дослідження є аналіз та систематизація судової практики, що стосується відшкодування шкоди, завданої громадянам, які здійснюють проїзд маршрутними таксі, визначення причин та умов заподіяння такої шкоди, наслідків правопорушень, рівня та тенденції відшкодування шкоди.

Предметом дослідження стали рішення судів першої та апеляційної інстанції, котрі виносилися з приводу спірних правовідносин щодо відшкодування вищезазначеної шкоди.

Дослідження проводили у період 2007 – 2012 рр.

В процесі аналізу виявлено 75 судових рішень, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та відповідають таким критеріям пошуку: «шкода – пасажир – маршрутне таксі», «відшкодування моральної шкоди – маршрутне таксі – водій», «відшкодування шкоди здоров’ю пасажирів маршрутного таксі», «водій – матеріальна шкода – маршрутне таксі», «водій – маршрутне таксі – побої», «честь і гідність – шкода – маршрутне таксі» тощо.

Виявлені закономірності:

Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої маршрутним таксі

У Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено чимало справ за позовами пасажирів маршрутних таксі до водіїв або підприємств-перевізників про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Суть таких справ полягає у завданні шкоди здоров’ю та моральних переживань, страждань особі, яка користуючись послугами маршрутного таксі.

Які діяння водіїв завдають шкоди здоров’ю пасажирів?

По-перше, порушення водіями правил дорожнього руху. Поширеними є ситуації, коли маршрутне таксі здійснює рух на червоне світло, обганяє транспортні засоби у заборонених місцях, перетинає суцільну пряму тощо, що призводить до дорожньо-транспортних пригод, в результаті яких страждають пасажири.

По-друге, порушення правил перевезення пасажирів, не спричинене дорожньо-транспортною пригодою. Громадяни звертаються до суду про відшкодування матеріальної та майнової шкоди здоров’ю, яку вони отримали внаслідок падіння через різке гальмування маршрутки.

По-третє, необачність чи необережність водіїв. Часто трапляється й таке: водії маршрутного таксі, не переконавшись, що усі пасажири вийшли та зайшли, починають рух з відкритими дверима. В результаті такої недбалості пасажири травмуються, випадаючи з машини, або внаслідок того, що їхню руку, ногу чи будь-який одяг притиснуло дверима.

Водії пояснюють свою провину тим, що їм одночасно доводиться бути як водіями маршрутки, так і кондукторами, а це значно відволікає увагу від дороги.

Пасажири отримують тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, здебільшого середнього, рідше трапляються легкі чи тяжкі тілесні ушкодження.

Доказовою базою завдання шкоди є висновки медичної експертизи, протокол про дорожньо-транспортну пригоду, раніше винесене рішення суду, яким винуватих осіб притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності, свідки, відео- або звукозаписи тощо.

Громадяни однаково звертаються як про відшкодування моральної, так і матеріальної шкоди. Розмір шкоди різний. Зазвичай, моральна шкода перевищує матеріальну.

Згідно з чинним законодавством, суб’єктом звернення за відшкодуванням є безпосередньо потерпілий. Хоча, у тих випадках, коли шкода спричинила смерть особи, чи завдана неповнолітнім, за відшкодуванням звертаються родичі загиблих або батьки, опікуни дітей.

Завдана шкода відшкодовується не лише у порядку цивільного судочинства, але й кримінального. Постраждалі особи, одночасно з поданням позовної заяви про вчинення злочину, подають і цивільні позови. Слід зазначити, що такий порядок відшкодування шкоди є набагато швидший та ефективніший, оскільки строк розгляду кримінальних справ значно менший, ніж цивільних.

Яка тенденція відшкодування моральної та матеріальної шкоди?

Позовів про відшкодування моральної чи матеріальної шкоди в повному обсязі практично немає. В більшості справ позовні вимоги задовольняють частково. Чому так? Суди посилаються на недостатнє обґрунтування заявлених позовних вимог (недоведеність завдання тої чи іншої шкоди). Якщо матеріальна шкода чітко відображається на чеках чи будь-яких інших математичних розрахунках, то розмір моральної підтвердити важко. Саме тому, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задовольняють частіше, ніж про відшкодування моральної.

Якщо шкода завдана здоров’ю особи, що підтверджується довідками з лікарні чи висновками експертів, квитанціями на лікування, то зазвичай вона відшкодовується повністю.

Водії відмовляються відшкодовувати шкоду добровільно, тому у випадках порушення своїх прав – громадяни звертаються до суду.

Дуже часто позивачі зменшують розмір шкоди, яку вимагають відшкодувати під час розгляду справи. Це, знову ж таки, пов’язано з необґрунтованістю попередніх позовних вимог.

Дивно, але в нас є навіть такі випадки, коли лікарні здійснюють лікування малозабезпечених постраждалих за власний рахунок. В такому разі позови про відшкодування витрат на лікування подаються до винуватих осіб органами прокуратури, що діють в інтересах лікувального закладу.

Якщо позовні вимоги задоволені повністю чи частково, то особою, яка має здійснити відшкодування, відшкодовується не лише шкода, а й судовий збір та витрати на правову допомогу позивачу.

У тому випадку, коли шкода завдана декільком громадянам, вони, зазвичай, колективно позиваються про її відшкодування.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., при заподіянні особі моральної шкоди, обов’язок з її відшкодування покладається на винуватих осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Шкода, завдана водієм, який перебував у трудових відносинах з підприємством, що обслуговує певний маршрут, зазвичай, відшкодовується обома особами (і водієм, і перевізником) солідарно.

Якщо судом встановлено, що у заподіянні шкоди пасажиру внаслідок ДТП винен не лише водій маршрутки, а й інший учасник пригоди, то останнього суд залучає до слухання справи як третю особу.

Позови про відшкодування моральної та матеріальної шкоди пасажирам подають постраждалі (в результаті дорожньо-транспортної пригоди) особи різних областей України. Найбільше подібних справ розглядають суди Київської, Черкаської, Донецької, Дніпропетровської областей.

Якщо визначати тенденцію подання позовних заяв за часовим критерієм, то вона досить неоднозначна. Наприклад, у Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено за 2007 рік два (2) судових рішення, за 2008 – шість (6), за 2009 – три (3), 2010 – п’ять (5), 2011 – дев’ять (9), 2012 – два (2).

Не ДТП, але шкоду завдано

Даний підпункт аналізу стосується відшкодування шкоди, завданої не обов’язково в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Причиною ушкоджень можуть бути протиправні діяння водія, що не пов’язані з порушенням правил дорожнього руху. Це, зокрема, хамська поведінка щодо пасажирів, різкі повороти чи гальмування маршрутки, неуважність водія, що призводить до притискання рук чи ніг громадян, незачинення останнім дверей, через які випадають люди тощо.

Словами із судових рішень:

«…водій виразив свою не довільність, що позивач стоїть у вказаному автобусі»;

«…заборонив пільговику зайняти вільне місце, нецензурно вилаявся на його адресу при великій кількості громадян…»;

«пасажирка стала на сходинку, щоб увійти до маршрутного таксі, а водій, не впевнившись у тому, чи всі люди зайшли до салону та не закривши двері, почав рух…»;

«водій таксі різко загальмував, внаслідок чого, позивачка, яка підготувалася до виходу та стояла біля кабіни водія, впала»;

«водій маршрутного таксі став рухатись в той час, коли пасажирка ще не сіла на вільне місце, внаслідок чого вона не утрималась, впала в салоні маршрутного таксі…»;

«пасажирці защемило лівий рукав светра…»;

«як тільки вона увійшла до даного транспортного засобу водій різко загальмував, від цього її рука відірвалась від поручня, вона впала та втратила свідомість»;

«водій не зупинив автобус, коли між пасажирами виник конфлікт за фактом переведення позивача, як пасажира, не втрутився у конфлікт, щоб зупинити незаконні дії інших пасажирів, завіз позивача на дві зупинки далі, ніж треба було».

В результаті вищевказаних діянь завдається шкода у вигляді тілесних ушкоджень різної тяжкості (переважають тілесні ушкодження середньої тяжкості). Є випадки, коли неуважність та безвідповідальність водіїв призводять до смерті пасажирів. У першому випадку за відшкодуванням шкоди звертаються самі потерпілі, в другому – родичі загиблих пасажирів.

Відповідачами в суді (суб’єктами цивільної відповідальності) виступають основні порушники – водії. Співвідповідачами є також і підприємства, що надають послуги з перевезення на певному маршруті. Під час розгляду справи третьою особою залучають міські ради, котрі уповноважені укладати договори з перевізниками, здійснювати контроль за якісним наданням послуг.

Інколи, на стороні відповідача виступають власники маршруток, які укладають договір оренди автомобіля з перевізниками.

За відшкодуванням шкоди постраждалі особи звертаються навіть тоді, коли остання частково була відшкодована у позасудовому порядку.

При вирішенні питання про відшкодування шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршання його стану здоров’я, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду позивачці.

Головними доказами в суді є свідчення очевидців та висновки експертів (лікарів), які констатують тяжкість ушкодження здоров’я особи. Якщо за вчинене протиправне діяння, водія притягали до адміністративної чи кримінальної відповідальності, то доказом у справі є постанова про адміністративне правопорушення або рішення у кримінальній справі.

У деяких випадках суд не вважає постанову в адміністративній чи рішення в кримінальній справі доказом за позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Суд обґрунтовує це тим, що такі акти не завжди описують суть та розмір шкоди. Крім того, постраждалі особи можуть звертатися до суду про відшкодування шкоди, посилаючись на протокол про правопорушення водія, як доказ, проте провадження в адміністративній справі вже закрито у зв’язку із закінченням строків давності.

Якщо говорити про протиправність діяння водіїв, то стверджувати, що останні вчиняють порушення лише навмисно, не можна. Як свідчить практика, є випадки, коли керманичі порушують умови перевезення тому, що на це змушують певні об’єктивні обставини (наприклад, різке гальмування для того, щоб уникнути ДТП, спровоковане іншим учасником руху). Також, при розгляді цивільної справи, деякі водії повністю визнають свою вину.

Результати задоволення позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є різними. Переважно задовольняють відшкодування матеріальної шкоди, аніж моральної. Частіше суд вирішує відшкодувати матеріальну шкоду частково чи відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги, ніж присуджує відшкодувати певну суму в повному обсязі. Прийняте негативне рішення обґрунтовує тим, що позивач не надав достатніх, переконливих доказів заподіяння йому такої шкоди.

Навіть, якщо судом враховано усі докази, надані позивачем, він може прийняти рішення про задоволення позову частково або відмовити у задоволенні позовних вимог.

Найбільший розмір відшкодованої моральної шкоди – 160 000 грн..

Пільговики – рецидивісти…

Законодавством України, зокрема Законом України «Про автомобільний транспорт» та спеціальними законами (Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» тощо), зобов’язують перевізника здійснювати перевезення пільгової категорії громадян. Згідно з аналізом судової практики, при наданні даної послуги, зазначені права пільговиків постійно порушують.

Ситуації, пов’язані із завданням шкоди пільговим категоріям громадян, умовно можна розділити на дві частини. Першу з них складають випадки, коли осіб-пільговиків відмовляються перевозити безплатно, звинувачуючи у підробленості посвідчення, ображають нецензурною лайкою та не зупиняють на потрібних їм зупинках. Друга частина є більш протиправною, оскільки стосується не лише зневажливого висловлювання в бік таких осіб, а застосування до них фізичної сили.

Водії маршрутних таксі вчиняють такі порушення прав пільговиків:

• відмовляються у грубій формі здійснювати перевезення пільгової категорії громадян;

• забороняють особам займати вільні місця в маршрутці, пояснивши, що вони платні;

• не зупиняються на вимогу особи-пільговика на зупинці громадського транспорту;

• обурюються та нецензурно висловлюються щодо таких «безкоштовних» пасажирів, яких, мовляв, їздить багато, і вони за посвідченнями не будуть їх перевозити;

• вимагають оплату за проїзд у пільговиків;

• застосовують (водій, кондуктор) фізичну силу до особи-пільговика з метою змусити останнього залишити салон машини тощо.

Найпоширеніше порушення – приниження честі та гідності особи. Інколи водії застосовують фізичну силу по відношенню до пільговиків, завдаючи їм не лише тілесні ушкодження, а й моральні страждання.

До осіб, права яких порушуються, належать: інваліди, пенсіонери, інваліди війни, учасники бойових дій, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо.

Здебільшого пільгові категорії громадян звертаються до суду з позовами про відшкодування моральної шкоди. Практика задоволення таких позовних вимог, – як позитивна, так і негативна. Більшість позовних вимог підтримуються судом частково.

Заподіяна шкода полягає у втраті життєвих зв’язків, ізоляції від сім’ї, в зв’язку з лікуванням, нервово-психічним станом особи тощо.

Доказами у справі є висновки лікарів про ушкодження здоров’я, показання свідків чи процесуальні документи (постанова про адміністративне правопорушення водія або рішення у кримінальній справі), акти перевірок контролюючих органів виконавчої влади.

У судових рішеннях зазначається, що поряд з поданням позову постраждалі пасажири мають право звернутися до відповідних органів, які уповноважені здійснювати перевірку перевізника та, в разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт, притягнути кривдника до відповідальності.

Якщо суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, то в обґрунтуванні рішення вказує, що це через те, що позивачем не надано належних та припустимих доказів на підтвердження неправомірних діянь водія.

Згідно з судовою практикою, для доведення вини правопорушника необхідно надати, як докази неправомірної діяльності, матеріали, отримані постраждалим безпосередньо під час поїздки. В тому випадку, якщо останні були отримані після здійснення перевезення, або неправомірні діяння здійснені у такий час, то суд може прийняте рішення, що зазначені дії вийшли за межі взаємовідносин, що підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому питання захисту честі, гідності та відшкодування моральної шкоди позивачеві, які випливають з цих дій мають вирішуватися на загальних підставах.

Найбільший розмір відшкодованої моральної шкоди пільговим категоріям громадян становив 8 000 грн.

Якщо порівнювати практику відшкодування шкоди звичайним громадянам та пільговикам, то позовів про задоволення вимог першим набагато більше, ніж останнім. Це можна пояснити тим, що пільгові категорії громадян – це переважно особи похилого віку, котрі не можуть одразу ж зібрати достатню кількість доказів у справі.

Позови про відшкодування шкоди страховиками (страховими компаніями)

Відповідачем у справі про відшкодування шкоди виступають і страхові компанії, з якими перевізником було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суд може самостійно залучати страхувальника як співвідповідача, якщо позов було подано до іншої особи.

Якщо стався страховий випадок, то перевізник обов’язково повинен повідомити страхову компанію, яка згодом повинна відшкодувати шкоду, завдану пасажирам.

Встановлено, що постраждалі пасажири звертаються до відповідачів з проханням сплатити їм страхову суму ще до суду, i коли отримують письмову вiдповiдь з відмовою виплати страхової суми, подають позовну заяву.

Страховики неохоче сплачують відшкодування, обґрунтовуючи це тим, що факт пошкодження майна чи здоров’я особи не повністю доведений. Проте, суд частіше стає на бік постраждалих, і, як правило, зобов’язує подібні компанії сплатити необхідні виплати.

Ухвалюючи рішення, суд встановлює дійсність договору страхування, права та обов’язки сторін, обставини завдання шкоди, на які посилається позивач. Якщо укладений договір відповідає вимогам, що пред’являє закон до договору страхування, зокрема, Постанову КМУ № 959 вiд 14.06.1996 року «Про затвердження Положення про обов’язкове особисте страхування вiд нещасних випадків на транспорті», та є незаперечні докази заподіяної пасажирам шкоди, то позовні вимоги задовольняють.

Цікавинки…

Не лише пасажири звертаються до водіїв чи перевізників про відшкодуванню шкоди. Трапляється й навпаки. Так, за рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21112400) позивач (ПП «Кіровоград Авто Тур») звернувся з позовом до пасажира, який надіслав на ім’я міського голови листа, що містить інформацію, котра не відповідає дійсності та ганьбить ділову репутацію підприємства. Інформація стосувалася того, що водій незаконно вимагав гроші за проїзд з відповідача, який користується пільгами, та хамськи себе поводив.

У судовому засіданні таку інформацію спростували свідки. Як наслідок, відповідача зобов’язано протягом семи днів з дня набрання законної сили рішення суду, спростувати недостовірну інформацію, шляхом скерування листа на ім’я Кіровоградського міського голови.

Якщо підприємство-перевізник виступає відповідачем у справі про відшкодування шкоди пасажирам, то згодом воно подає позови до водіїв, які вчинили правопорушення чи злочин, про відшкодування шкоди, завданої підприємству (регресні позови).

У Єдиному державному реєстрі судових рішень подібних справ небагато. Позивачі просять відшкодувати не лише реальну шкоду (кошти, які позивач потратив на відшкодування шкоди потерпілому пасажиру), а й моральну, завдану підприємству. Остання виражається у зниженні рівня ділової та професійної репутації підприємства, виникненні недовіри пасажирів до діяльності автотранспортної компанії. На практиці суди не беруть до уваги шкоду діловій репутації чи іміджу юридичної особи. Задоволені позовні вимоги полягають у відшкодуванні відповідачем моральної шкоди.

При перевезенні пасажирів неправомірні діяння вчиняють не лише водії маршруток, а й самі пасажири. Так, киянка зламала ніс кермувальнику маршрутного таксі, який не зупинив машини у тому місці, де вона просила (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22640155). Такі дії спричинили останньому сильний фізичний біль та моральні страждання. Позивач звернувся до пасажирки з позовом про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, які полягали у втраті заробітку, витрат на ліки та харчування, кошти за проведення медичних експертиз та відсотки за несплату матеріальної шкоди. Суд, оцінивши всі докази, позов задовольнив частково. З відповідача стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 3,095 грн. 71 коп., та моральну шкоду в розмірі 2.000 грн.

Водію Лубенської маршрутки Полтавської області нанесено побої пасажиром, який перебував у стані алкогольного сп’яніння (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2294629). Останній грубо порушуючи громадський порядок, в присутності інших людей, став висловлюватись нецензурною лайкою в бік водія та погрожувати йому фізичною розправою після приїзду на кінцеву зупинку. Зупинивши маршрутне таксі та залишивши своє робоче місце, водій запропонував порушнику покинути салон машини в зв’язку з його поведінкою. Вийшовши з маршрутки, пасажир почав наносити кермувальнику побої по обличчю. Внаслідок таких дій, водій отримав легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Пасажира визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 296 КК України (Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії), а також стягнено матеріальної шкоди у розмірі 1 000 грн., та моральної – 1 000 грн..

Згідно аналізу судової практики встановлено, що неправомірні дії водіїв чи пасажирів кваліфікуються не лише адміністративними правопорушеннями, але й злочинами. В такому випадку, потерпілі під час розгляду судом кримінальної справи подають цивільні позови про відшкодування шкоди.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, Кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Зокрема, у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.

Досягнення…

В ході проведеного дослідження визначено десятку судів України, котрі відшкодували пасажирам найбільші розміри матеріальної та моральної шкоди. Нижня межа відшкодування для матеріальної шкоди становить 1 000 грн., для моральної – 5 000 грн.

Матеріальна шкода

Моральна шкода

Назва суду

Розмір відшкодування

(грн.)

Назва суду

Розмір відшкодування

(грн.)

1)    Київський районний суд м. Донецька

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21224879)

38 700

1)      Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21670839)

80 000

2)    Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12727205)

11 722

2)      Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20782667)

50 000

3)    Київський районний суд м. Харкова (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27988170)

10 559,49

3)      Київський районний суд м. Харкова

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27988170)

50 000

4)    Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28759968)

9 812

4)      Шевченківський районний суд м. Києва

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17666661)

18 000

5)    Зарічний районний суд м. Суми

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24164535)

8 000

5)      Київський районний суд м. Сімферополя

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7873584)

15 000

6)    Золотонівський міськрайонний суд Черкаської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20782667)

3 618,47

6)      Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15181136)

10 000

7)    Київський районний суд м. Сімферополя

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1910406)

3 000

7)      Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12727205)

10     00

8)    Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15181136)

2725

8)    Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10164504)

10 000

9)    Ленінський районний суд м. Запоріжжя

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21856193)

1281

9)    Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21238587)

8000

10)Харківський районний суд Харківської області

(http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1072529)

5 000

Найменша матеріальна шкода була відшкодована Бориспільським міськрайонним судом Київської області (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6089477). Її розмір становить 1 грн. 75 коп..

Практика апеляційного оскарження

Актів про апеляційне оскарження рішень судів першої інстанції, щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди пасажирам, є достатньо для того, щоб зробити висновки про існування такої практики.

Хто звертається з апеляційними скаргами?

Здебільшогопідприємства-перевізники, яких місцеві суди зобов’язали відшкодувати постраждалим пасажирам шкоду. Інколи в ролі скаржника виступають і пасажири, котрим суд відмовив у задоволенні їхніх позовних вимог.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що суди неправильно застосовують норми матеріального права та порушують норми процесуального, неповно з’ясовують обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як з’ясувалося, суди першої інстанції дійсно не завжди об’єктивно розглядають справи. Практично усі вимоги в судах апеляційної інстанції задовольняють в повному обсязі. Судові рішення місцевих судів змінюють (якщо в частині) або скасовують, та виносять нові.

Цікаво, що обставини, які не з’ясовують або не беруть до уваги в першій інстанції стосуються вини водіїв маршруток. Наприклад, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8954512) області прийшла до висновку, що позивач отримав ушкодження як з власної необережності, так і з вини водія маршрутного таксі, що опущено у рішенні місцевого суду.

Суди апеляційної інстанції, своїми рішеннями, зобов’язують тих осіб, котрі винні у заподіянні шкоди (це можуть бути як перевізники, так і пасажири маршрутних таксі) здійснити належне відшкодування.

Підсумовуючи виявлені закономірності, можна стверджувати про не надто поширену, але динамічну та частково ефективну практику відшкодування моральної та матеріальної шкоди пасажирам. Проте, для отримання компенсації постраждалому пасажиру слід прикласти чимало зусиль. А саме: зібрати необхідні довідки, залучити очевидців події, провести декілька судово-медичних експертиз тощо. Хоча навіть, здавалося б не оспорювані факти, не завжди є гарантією відшкодування шкоди. Тому, формування позитивної судової практики залежить, в першу чергу, від самих пасажирів, та законності і об’єктивності судів.

Контакти:
Інформаційно-правовий центр “Наше право”
(032) 236 70 49
nashepravo@gmail.com

***

Мета програми “Верховенство права” – підтримати ініціативи громадянського суспільства, спрямовані на захист прав людини й основоположних свобод, сприяти підвищенню правової свідомості та громадської активності на центральному та місцевому рівнях.

More in Громадські акції, Новини, Події, Право, Cуди
_DSC8341
“Публічна страта” хворих українців для Кабміну

...

Close