Останні новини

14 станцій київського метро з елементами етнодизайну

14 станцій київського метро з елементами етнодизайну

Столичну підземку не дарма вважають одним з найнадійніших видів транспорту. Рух розрахований до секунд. Трохи більше, як за півгодини столицю можна перетнути вздовж і впоперек. Але це не лише засіб пересування. Це естетика і дух епохи з декотрим присмаком народної культури. До вашої уваги 14 станцій київського метрополітену, у яких цей напрямок мистецтва так чи інакше проявлений.

Золоті ворота

Беззаперечний лідер за складністю та красою оздоблення. А звідси, й лідер за увагою туристів. Станція «Золоті ворота» містить в собі настрій руської доби. Що зумовлено географічним розташуванням — під Золотоворітським комплексом. Особливо зверніть увагу на орнаментальні композиції та чудернацьких міфічних собако-птахів в арках біля платформ.

В арках також подані зображення київських князів. Окрім геометричних мозаїк варто звернути й на світильники. Відкриття відбулося наприкінці 1989 року.  Архітектори станції: Вадим та Борис Жежеріни, Микола Жаріков. Художники: Станіслав Адаменко, Марія Ралко, Григорій Корінь, Володимир Федько, архітектори вестибулів Федір Заремба та Анатолій Крушинський.

До речі, як виявилося, на цій станції у 1989 році у вестибюлі між ескалаторами художники мозаїкою виклали напис «Слава Україні». Тоді ще України як окремої держави не існувало і за таку річ легко можна було зазнати репресій.

 Видубичі

Станція від назви історичної місцевості Києва, де за легендою виринув (видибнув) ідол Перуна, скинутий киянами на Подолі. Поряд розташований Видубицький монастир. Історична тяглість вплинула на оздоблення станції. Настрій створюють керамічні панно з різноманітними абстраціями на стінах самої платформи і сходах до неї. Станція відчинена у 1991 році. Архітектор станції Тамара Целіковська, художники Олександр Бородай і Олександр Бабак.

Хрещатик

Одна з найдавніших станцій. Доступна для пасажирів з 1960 року. Оздоблена майоліковими композиціями. Зважаючи на те, що це була епоха Хрущова, без кукурудзи і соняшників не обійшлося. Сьогодні є однією з пересадочних станцій з найбільшим пасажиропотоком. Кияни настільки швидко повз неї «пролітають», що часом навіть спинитися важко :) Художники станції Оксана Грудзинська та Ніна Федорова.

 Мінська

Автори наголошують, що оздобили станцію білоруським орнаментом. Що зумовлено назвою — Мінська. У мене особисто таких візуальних асоціацій не виникло, але повіримо авторам. Орнамент поданий на стелі станції, бокових стінах та зі сторони касових залів. Станція відчинена 1982 року. Художники Степан та Василь Химочки.

Контрактова площа

Настрій станції зумовлений перебуванням на Подолі загалом і біля Києво-Могилянської академії та Верхнього і Нижнього Валу. Композиції з вічно спраглими до науки спудеями і декотрі тваринно-рослинні композиції стародавнього Києва подані на південному барельєфі зі сторони касового залу, а також на станційних дверцятах колійної стіни. Рік відкриття станції — 1976. Художники Ірина Левитська і Юрій Кисличенко.

Святошин

Назва походить від історичного урочища поблизу, яке серед іншого називали Святим лісом і яке було у володінні київських монастирів. Інші джерела наголошуть, що місцевість названо від імені Миколи Святоші (князя, а потім ченця).  Станція відкрита 1971 року під назвою «Святошино». В 1991 році перейменована відповідно до правил української мови. У оздобленні використані рослинні мотиви. На дверцятах шляхової стіни подані геометричні символи. Художник Нінель Гаркуша.

Нивки

Станція-близнючка сусідньої «Святошин». З єдиної різницею, що на колійній стіні поданий рослинний орнамент в зелених тонах. Художниками є керамісти Ніна Федорова та Ганна Шарай. Назва походить від історичної місцевості, якою була нива праворуч від колишнього Брест-Литовського шосе.  Станція відчинена того ж таки 1971 року.

Вокзальна

Основний вестибюль станції оздоблений радянським трактуванням історії України, але це нас не цікавить. Натяком на народне мистецтво є різьблені розетки на лавках платформ, а також хвилясті металеві решітки на стінах. Художник станції Олександр Мизін. Відчинена 1960 року.

Університет

Відкривалася за Хрущовської доби. Тому знову ж таки, соняшники і кукурудза в тренді. Але до цієї публікації таки потрапила через натяк на народне мистецтво. Орнаментальне оздоблення станції можливо готував Михайло Лисенко. Рік відкриття: 1960.

Петрівка

Станція оздоблена абстрактними композиціями з міді, які віддалено можна назвати приналежними до народного мистецтва. Станція запрацювала у 1980 році. Художники: Людмила Семикіна та Сетрак Бароянц.

Дарниця та Лівобережна

Станції схожі настільки, що були об’єднані у цій публікації. Єдина різниця — керамічні орнаментальні вставки. На Дарниці вони більше геометричного характеру, а на Лівобережній — рослинного. Архітектори: Ігор Масленков та Вольдемар Богдановський. Обидві станції відчинені 1965 року.

Оболонь

Станція оздоблена двома кованими композиціями, які звуться відповідно «День» і «Ніч». Їх створив художник Петро Ганжа. Станція працює з 1980 року.

Поштова площа

Станція присвячена темі Дніпра і має вітраж в кінці станції, який ми можемо віддалено пов’язати з темою народного мистецтва. Станція працює з 1976 року. Художники: Ірина Левитська та Юрій Кисличенко.

Якщо хочете більше дізнатися про історію Київського метрополітену — почитайте цікаві дослідження від киянина tov_tob.

Фотографував Богдан Гдаль, «Рукотвори»

P.S. Подяка прес-службі Київського метрополітену за сприяння у проведенні фотографування

1 Comment on "14 станцій київського метро з елементами етнодизайну"

  1. Олекса | 13-05-2013 13:03 at 13:03 |

    Ще б гарненько вичистити та вимити…

Comments are closed.

More in Культура, Наша історія, Статті, Фоторепортаж
15881606-conceptual-image-about-how-a-computer-connects-with-worldwide-information-network
Група “Першого грудня”: Інформаційний простір України: що ми здатні зробити

Наша сила полягає у широкому суспільному порозумінні, що стане передумовою для змін. Задля цього ми запрошуємо до праці і конкретних...

Close