Останні новини

Чому українці не знають, куди подіти використані батарейки?

Активісти і великі компанії намагаються збирати відпрацьовані батарейки, налагодженої системи збору й переробки в Україні немає. Люди і далі викидають батарейки зі сміттям.

Відпрацьовані батарейки - дуже токсичні

Ведомир Ареміх працює системним адміністратором у фірмі, що торгує електроприладами. Він завів скриньку для відпрацьованих батарейок в офісі, й агітує інших збирати.

Ведомир Ареміх працює системним адміністратором у фірмі, що торгує електроприладами. У працівників і клієнтів накопичується багато відпрацьованих батарейок. Хлопець категорично проти того, аби їх викидали разом зі звичайним сміттям. Адже хімічні сполуки, що є в них, дуже токсичні. Ведомир каже, що коли почав цікавитися, де їх утилізувати, пунктів прийому ще не було. Нині такі вже почали з’являтися. Але люди лінуються відвозити туди відпрацьовані батарейки або ж не знають, що такі пункти існують.

Тому хлопець завів скриньку для батарейок прямо в офісі (на титульному фото. – Ред.) і агітує своїх друзів та колег збирати відпрацьоване до цієї скриньки. Потім хлопець відвозить їх до пункту оперативно-рятувальної служби Києва на вулиці Жилянській. Звідти, як пояснив DW інший активіст Дмитро Грамоданов, батарейки відправляють до державного підприємства “Аргентум” у Львові.

Поки що лише збирають

Дмитро, за професією психолог, уже два роки теж не байдужий до проблеми утилізації батарейок і збирає їх у своєму офісі у Києві. Каже, що хоче, аби люди усвідомили, що викидати батарейки небезпечно. Нарікає, що нема досліджень в Україні на цю тему. Мовялв, наводять лише загальновідомі факти: одна пальчикова батарейка, потрапивши в довкілля, може отруїти 400 літрів води або 20 квадратних метрів ґрунту.

Градоманов каже, коли починав збирати батарейки, сподівався, систему збору й утилізації поступово налагодять: “Але це й донині лише слова, переробки в Україні немає”. Активіст каже, що технологія переробки у Львові ще не застосовується на промисловому рівні. Дмитро за два роки назбирав 400 кілограмів батарейок, й поки нікуди їх не відправляє: “Моя мета не збирати – я хочу, щоб проблему почали вирішувати”. Аби привернути увагу, він створив сторінку у facebook BatareikiUA. Уже 1300 профілів підписалися на новини.

Нема кому утилізовувати?

За повідомленням підприємства “Аргентум”, станом на кінець 2012 року тут отримали майже дві тонни відпрацьованих батарейок й акумуляторів усіх типів. Переробили в дослідному режимі понад 400 кілограмів матеріалу. Неперероблені батарейки відсортували, зберігають на складі. Керівниця проекту з впровадження в Україні європейських шляхів вирішенні проблеми електронних відходів екоорганізації “Мама-86” Ольга Цигульова сказала DW, що є багато громадських і корпоративних ініціатив зі збору, але батарейки часто просто накопичують: “Виявилося, вкрай мало ліцензій на утилізацію, більше на збір і транспортування батарейок та електровідходів”.

Про підприємство у Львові вона сказала: “Вони багато рекламуються, створили інноваційній центр, йде потужна модернізація. Були нарікання екологів на їхню роботу, але сподіваємося, що працюватимуть за євростандартами”. Експертка пояснює: “Аргентуму” батарейки потрібні для вилучення цінних металів, й аби запустити цю лінію, потрібна велика кількість сировини.

Євростандарти

Відпрацьовані батарейки через вміст тяжких металів (кадмію, свинцю, ртуті, літію та інших) є одними з найтоксичніших відходів, каже директорка організації “Мама-86” Зоряна Міщук. Вона нарікає, що на відміну від ЄС, де більшість батарейок збирають для утилізації, в Україні майже всі зі звичайним сміттям потрапляють на звалища, де тяжкі метали потрапляють у ґрунт й стічні чи ґрунтові води. Або ж їх спалюють, і тоді небезпечні речовини потрапляють у повітря.

Екологи вважають, що для вирішення проблеми слід ухвалити відповідні закони й створити розгалужену систему пунктів прийому, коли б споживачеві не доводилося ламати собі голову, куди подіти використану батарейку. Цигульова додає, громадські експерти підготували свої пропозиції до проекту загальнодержавної програми поводження з відходами.

Експертка упевнена, що має бути окремий закон про електронні відходи, який базувався б на розширеній відповідальності виробника чи продавця, як у директивах ЄС. На практиці було б так: купуєш приймач з батарейкою, користуєшся, потім приносиш до крамниці, де придбали приймач, і повертаєш її – безкоштовно або й за певні бонуси. А батарейку цю не викидають з побутовим сміттям, а віддають виробникові приладу, і там утилізують її за свій кошт, адже ці гроші закладено в ціну товару.

More in Громадські акції, Новини, Суспільство, Технології, Верховна Рада, Довкілля, Економіка, Здоров'я, Культура, Місцева влада, Уряд
Скажы НЕ смяротнаму пакаранню в Белоруси

...

Close