Останні новини

Емігранти з Португалії Європі не потрібні?

З 1 травня ц.р. Швейцарія ввела обмеження на в’їзд жителів 17 країн зони євро, серед яких і Португалія.

Йдеться про скорочення кількості видаваних коротко- і довгострокових видів на проживання в цій альпійській країні.
Як заявила Верховний представник Євросоюзу із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон, ця можливість передбачена в договорі 2002 року про вільне переміщення між Євросоюзом та Швейцарією, яка не є його членом. Однак К.Ештон шкодує про позицію Берна, який вперше активує відповідну «захисну» статтю угоди.
Заходи з обмеження кількості іммігрантів позначаться на португальцях, які збираються емігрувати до Швейцарії.
Адже португальська діаспора в Швейцарії – третя за чисельністю після німецької та італійської й становить 240 тисяч осіб. Тільки з січня по листопад 2012 року в цю країну емігрували понад 17 тисяч громадян Португалії.
Умберту Серкейра, мер містечка Мондім де Басто, стурбований новою хвилею еміграції з своєї рідної землі. За його словами, місцеві жителі традиційно емігрували масово і часто, однак якщо ще два роки тому вони робили це в пошуках кращого життя, то сьогодні нерідко, щоб врятуватися від голоду й злиднів.

Також глава муніципалітету розповів про непоодинокі випадки, коли португальці зазнають величезних труднощів по приїзду до Швейцарії та Люксембурга: «У Швейцарії – це проблеми, пов’язані з неможливістю знайти роботу, тож іноді люди змушені жити на вулиці. У Люксембурзі, де багато пропозицій щодо роботи, зарплати починають знижуватися, а контракти і будь-які соціальні гарантії на робочому місці відсутні».
На думку 43-річного уродженця Повоя де Варзіни Деолінду Морейра, котрий емігрував до Швейцарії десять років тому, сьогоднішній надлишок в цій країні португальців ускладнює життя тим, хто вже тут прижився.

Деолінду, який на батьківщині займався фарбуванням автомобілів, а в Швейцарії влаштувався на сезонні сільськогосподарські роботи, згадує: «Коли я тільки приїхав, роботодавці зазнавали труднощів з пошуком робочої сили в аграрному секторі. Тепер же бажаючих більше, ніж треба. Тому вимоги і тиск патронів збільшилися. Якщо їх щось не влаштовує в роботі іммігранта, то його відразу виганяють, і на його місце з’являються 20 кандидатів».

За словами Деолінду, новачок-іноземець отримує чистими приблизно 2,5 тисячі франків (близько 2 тисяч євро), що набагато менше, ніж швейцарець, однак достатньо для спокійного життя. Але й працювати доводиться по 11 годин на день, включаючи суботу.
Дехто з португальців, що працює на будівництві у Люксембурзі, отримує всього 350 євро на місяць або 3,5 євро на годину. Інші працюють сім днів на тиждень по 14 годин на день, при цьому понаднормові години їм не оплачують. Їх селять у житло без елементарних зручностей у Франції, на кордоні з Люксембургом, і щодня привозять на роботу, що ускладнює контроль з боку Інспекції з праці. Це нагадує справжнє сучасне рабство.
За інформацією французької профспілки CGT, багато португальців, найнятих на роботу в будівельному секторі у Франції, отримують лише 500 євро на місяць при 40-годинному тижні, що більш ніж в два рази менше мінімальної зарплати в країні (1 тисяча 118 євро чистими при 35-годинному робочому тижні), а також іноді змушені самі оплачувати житло й харчування.

Деякі португальці працюють більше часу, ніж прописано в контракті, без оплати понаднормових годин, а іншим не платять взагалі. «Причина – багато хто не читали контракти, інші – читали і не зрозуміли. Більшість не знають, як захистити себе і бояться патронів, які погрожують у разі скарги відправити до Португалії, щоб ті ніколи більше не змогли працювати у Франції», – стверджує представник CGT Рене де Фромент.

Українські ж безробітні, які не можуть знайти роботу у себе на Батьківщині й виїздять у Європу, готові працювати будь-де у найбіднішій країні Євросоюзу – Португалії. І не вимагають жодних соціальних гарантій.

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

More in Новини
kolis_n
Фашисти у Нововолинську

Надивившись на антифашистський психоз по великих містах України, переполохався та й подумав: а чи немає і у нашому напівфеодально-депресивному містечку,...

Close