Тетяна Бурейчак: Чому “так” гендерним квотам

Преставники та представниці позиції проти гендерного квотування в політиці часто оперують визначенням поняття рівність в контексті ліберальної філософії. Це означає, що надання рівних правових можливостей (наприклад, права голосу чи права бути обраними) є достатньою умовою для рівності жінок та чоловіків. Натомість історія і сучасність яскраво підтверджують протилежний факт, а саме що формальна рівність не є запорукою реалізації цієї рівності в реальному житті. Причини цього варіюються від прямої дискримінації до різного роду неформальних барєрів та упереджень, які перешкоджають входження жінок в політику. Таким чином, говорячи про гендерну рівність в політиці, доцільніше звертати увагу на її конкретні результати, які у випадку України є плачевними. З огляду на це, гендерні квоти в політиці – це є один з формальних механізмів, який гарантує більш справедливе представництво жінок в парламенті та інших державних й політичних інституціях. Мої головні аргументи на користь гендерних квот є наступними:

·      Чоловіки як громадяни не мають права переваги щодо представництва в політиці та державних органах влади (це порушується повсякчасно)

·      Квоти дають право виборцям обирати не лише чоловіків, але й жінок

·      Квоти – це емпірично підтверджений найбільш ефективний механізм подолання гендерного дисбалансу. Гендерні квоти не є дискримінуючими, натомість вони компенсують гендерний дисбаланс та допомагають подолати барєри входження жінок в політику

·      Квоти гарантують зростання представництва жінок в політиці, а це в свою чергу сприяє визнанню їх досвіду і компетенції та сприяє подоланню стереотипів про те, що політика – це не жіноча справа. Чим більше буде жінок в політиці – тим більше рольових моделей самореалізації буде в жінок, та тим більш справедливим буде розподіл влади в суспільстві

Стосовно ситуації в Україні, то досвід 20-річної “демократизації” вказує на відсутність всякого прогресу в напряму зростання представництва жінок в політиці, а скоріше навіть регрес, тому вірити в те, що ситуація сама по собі колись покращиться, особливо на фоні посилення неоконсервативних гендерних тенденцій, – це вірити в утопію.

Тетяна Бурейчак

кандидатка соціологічних наук

дослідниця факультету гендерних досліджень

університет Лінчьопінга, Швеція

Контроль якості інформації на сайті Майдан

Всі новини, статті та записки мають відповідати Інформаційній Політиці Майдану. Якщо ви бачите невідповідність - будь ласка повідомте нам на news@maidan.org.ua і вкажіть гіперлінк (URL) матеріалу. Приклад спростування інформації тут