Активістка Катерина Чепура 12 червня сперечається із заступником командира полку Шелестом Миколою, який не пропускає близько 30 активістів ближче до Верховної ради, аби ті змогли провести свою акцію протесту проти проекту Закону “Про свободу мирних зібрань” у редакції від 3 червня 2013 року.
Пан Шелест не може назвати норму Закону, яка обмежує прохід ближче до Верховної ради.
– Це ілюстраіція того, що буде, якщо приймуть цей законопроект. Міліція хоче отримати право вказувати, де людям проводити мітинги. Зараз у них законних підстав немає, але вони вже готуються. Мріють про цей закон і незаконно зараз розповідають, де і кому проводити акції, – наочно пояснює представник руху добровольців “Простір свободи” Тарас Шамайда.
Тим не менше, активістам вдалося протиснутись через шеренгу охорони і наблизитися впритул до парламенту. Біля сходинок другого під’їзду Верховної Ради двоє учасників акції у класичних костюмах і зі значками народних депутатів витягають із шафи скелет.
– Через те, що профільний комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин хоче внести до Верховної ради нову редакцію законопроекту, який є реінкарнованим 2450. Саме тому Ви бачите скелета у шафі, адже саме скелетом у шафі був законопроект №2450 для Ради минулого скликання. І сьогодні нова рада якимось дивним чином вирішила витягти цього скелета із шафи і знову занести до Верховної ради України. Дивно, але цього разу депутати від партій Батьківщини, Удару та Партії регіонів об’єдналися за ради обмеження свободи зібрань, – так появу скелета пояснює активістка у чорній сукні з величезною яскравою квіткою Катерина Чепура.
Загрози законопроекту
Україна намагається законодавчо врегулювати питання мирних зібрань із 2008 року.
У квітні цього року допоміжний орган при Президентові України – “Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства” – ухвалив текст пропозицій щодо законопроекту про протести в Україні. Координаційна рада звернулася до представника Президента у Верховній Раді Юрія Мірошниченка та до народних депутатів із проханням внести проект Закону на розгляд парламенту.
Після опозиційних і “антифашистських” мітингів Партії регіонів 18 травня, внаслідок яких постраждали журналісти Ольга Сніцарчук та Владислав Содель, Міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко запропонував депутатам прийняти законопроект №2450.
У червні за ухвалу тексту спеціального закону про протести від “Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства” виступили представники Вищого адмінсуду, мінюсту та декілька депутатів.
Радник Президента та Голова “Координаційної ради” Марина Ставнійчук стверджує, що законопроект “підготовлений громадськістю” і є “продуктом консенсусу між владою та громадянським суспільством”.
Ведуча акції Катерина Чепура розповідає, як законопроект узгоджувався із громадськістю: “Ми за прийняття закону, якщо він буде нормальним. Ми готові ходити на робочі групи. Дуже смішно, але Валерій Пацкан (Голова комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин – Микола Мирний) запрошує нас тільки на робочі групи, де оголошуються рішення, а там, де розробляється Закон, нас туди не запрошують. Він думає, що ми про них не дізнаємось, звичайно, ми дізнаємось, що була робоча група, на наступний день”, – каже учасниця громадського руху “Відсіч” Катерина Чепура.
Активісти стверджують, що новий документ майже не відрізнявся від скандального законопроекту №2450, який був ініційований урядом Юлії Тимошенко і кілька разів відкладався через низку громадських протестів.
Експерт ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив» Михайло Лебедь окреслює три основні проблеми документу: “У цьому документі є трійка проблем. Перша проблема – це терміни повідомлення. Зараз в Україні немає жодних термінів повідомлень, і люди повідомляють хоч за півдня, хоч за день, хоч за п’ять, хоч за десять. Законопроект пропонує два дні на терміни повідомлення (ч.1 ст.7 проекту – ММ). Це означає, що усі протести, які будуть невигідні владі у політичному або економічному сенсі, вони будуть заборонені на раз-два. В апеляції люди звісно теж програють, якщо протести будуть незручні для влади”.
Друга проблема – це проблема спонтанних зібрань. Вони виходять неспонтанні у законопроекті. У таких протестах є три критерії спонтанних протестів, які неможливо довести. Це невідкладність протесту, реакція саме на подію і неможливість повідомлення зібрання за два дні. І плюс законопроект зобов’язує повідомляти про спонтанне зібрання.
Але тут є проблема. Якщо людям заборонили протест…, тоді організатор змушений буде доводити, що у нього саме спонтанний протест судовому виконавцю і Беркуту. Зрозуміло, що не доведе, тоді учасників протесту запакують в автозаки за законом “Про міліцію”, відвезуть у суд і будуть судити за невиконання рішення суду. А це від 8 до 17 тисяч штрафу або кримінальний термін (ст 382 Кримінального кодексу -ММ). Якщо пощастить, то буде 185 ст. (Кодексу України про адміністративні правопорушення – ММ) невиконання законних розпоряджень міліції. Тоді людина отримає 15 діб ув’язнення, як і раніше.
Зараз в Україні більшість протестів, які відбуваються, – це соціально-економічні (більше 60 відсотків)” – підсумовує Михайло Лебедь.
Тим часом, фонд “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва” 11 червня оприлюднив результати дослідження протестних настроїв в Україні. Аналітик фонду Зоя Золкіна інформує, що 25,5% українців думають, що найближчим часом у їхньому селі або місті можуть відбутися масові протестні виступи в разі погіршення рівня життя або з метою захисту своїх прав і свобод.
“Якщо порівнювати ці результати з результатами нашого дослідження на межі вересня-жовтня минулого року, то протестні настрої в суспільстві зросли. На сьогодні на 9% більше громадян, які впевнені, що такі акції будуть в їхніх містах і селах, або вважають їх дуже ймовірними. Зросла і кількість людей, які готові особисто брати участь в акціях протесту у разі, якщо вони будуть”, – сказала аналітик.
Михайло Лебедь вбачає російський сценарій просування закону, який вигідний владі: “Ті місцеві антиконституційні положення, які регулюють у деяких містах, як проводити мітинги, тепер по тексту документу буде легалізовано. Тобто, можна буде робити ті самі положення вже на основі Закону.
Це схоже на російську схему. Минулого року в Росії були поправки в Кодексі адміністративних правопорушень, де в 50 разів збільшили штрафи за участь у мітингу… Поправки легалізували усі регіональні закони і зобов’язали ті регіони, де немає таких законів, зробити такі речі. Я бачу чітко російський сценарій, і це треба звісно зупинити”, – прогнозує небезпечне явище для громадян України Михайло Лебедь.
Наскільки судові заборони на проведення мирних зібрань сьогодні в Україні справедливі і чи не будуть вони використовуватись як інструмент боротьби проти незручних протестів і мирних зібрань? Розмірковує Михайло Лебедь, який вказує на сьогоднішній досвід Харківської області: “Ми нещодавно розмовляли з колегами, а які із цих судових заборон мають місце взагалі, прийшли до висновку, що жодна. Тобто, я особисто не бачив жодного рішення суду, яке можна було б вважати тверезим, правосудним і т. д. Якщо протестують комуністи і свободівці, то їх можна було не забороняти, а просто розділити міліцією. У рішеннях суду бувають найфантастичніші підстави, але вони всі їх скачують з формулювань ст. 39 Конституції України. Те, що зараз у цьому законопроекті, який хочуть реанімувати,- є не звуженням того, що є в Конституції, це є уточненням. Звузити неможливо те, що є в Конституції… Ми очікуємо, що будуть шаблони.
Вже зараз вони є в багатьох судах. Наприклад, Харківська область є чемпіоном по судових заборонах через Качанівську колонію. Ми чітко знаємо, що там є шаблони судових рішень. Просто змінюються шаблони. Не одразу, через два місяці. Але є ті ж самі формулювання. Тобто, є підозра, що будуть якісь заворушення, є підозра, що там буде зброя, є підозра, що буде загроза національній безпеці або громадському порядку. Ці два критерії є як у законопроекті, так і в Конституції. Нічого не зміниться”.
Активістка Катерина Чепура продовжує перераховувати положення у законопроекті, які викликають обурення: “Найнебезпечніша норма у законопроекті – це є звичайно небезпечні для життя і здоров’я людини предмети, тобто, які не визначені законодавством, хоча Конституція України чітко говорить про те, що люди мають право збиратись мирно без зброї. У цьому законопроекті до зброї додаються небезпечні предмети, якими може стати будь-який предмет, за трактуванням суду або міліції.
Крім того, заборона проведення акцій, якщо вони розпалюють міжетнічну, міжнаціональну, релігійну ворожнечу. Це означає, що наприклад, мовний законопроект теж розпалює, тому не можна було б проводити акцію…
Крім того, можливість відтіснення громадськості від усіх адміністративних будівель, тому що там є норма, яка говорить, потрібно, щоб був прохід для працівників, скажімо, КМДА, Верховної Ради. Для міліції це буде звичайно означати, що вони зможуть відтісняти людей заради проходу, відповідно, не можна буде провести акцію біля жодної адмінбудівлі.
Ну, і злощасні 48 годин на подавання повідомлення, які дозволять суду заборонити будь-яку акцію. По-друге, це неможливість спонтанних зібрань. Хоча в законопроекті і є норма про спонтанні зібрання, але вона стала взагалі жахливою… Питання в тому, якщо ми дізнались інформацію, яка спровокувала спонтанне зібрання, наприклад, з величезною кількістю людей, то тоді може прийти судовий виконавець, який принесе заборону, і якщо люди не розходяться, то їм світить три роки позбавлення волі за невиконання рішення суду. Хоч цей законопроект скасовує адміністративну відповідальність за проведення мирних зібрань, але він додає кримінальну відповідальність у три роки позбавлення волі”, – переконана Катерина.
Вона пояснює, чому ті ж самі спірні положення мігрують із редакції в редакцію законопроекту, і хто тепер лобіює документ: “Так виходить, що цей законопроект завжди лобіюють люди, яким цікаво контролювати право на мирні зібрання. Попередня назва цього законопроекту була “Про порядок організації і проведення мирних заходів”, навіть не про свободу зібрань, а про порядок проведення.
Який може бути порядок проведення? Ці норми, звичайно, трансформуються, тому що, по-перше, Міністерству внутрішніх справ вигідні певні норми. Їм потрібні ці 48 годин, їм потрібні відповідальні за проведення, їм потрібні організатори для того, щоб були крайні, для того, щоб було кого забрати, на кого скласти протоколи і т. д. Відповідно, їм потрібні усі ці важелі для того, щоб легше було заборонити акції, про заборону яких їм постійно спускає влада.
Ось сьогодні був прекрасний приклад, коли законодавчого підгрунтя не дати проводити акцію у міліції не було і їм не вийшло заборонити. Якби цей законопроект був би прийнятий, то цієї акції тут би не було. Тому що міліція б мала законні підстави просто відтіснити нас, загребти і т. д. Відповідно, ці норми перекочовують, тому що для того, щоб законопроект був зареєстрований у Верховній Раді, він має пройти різні, скажімо, служби, в тому числі МВС, адмінсуд тощо, і усі ці структури наполягають на своїх певних умовах, які їм полегшать заборону зібрань.
Батьківщина і УДАР не просто підтримали цей законопроект, вони є головними лобістами цього документу. На відміну від Партії регіонів, яка потайки періодично з’являється. Саме Валерій Пацкан, який є представник УДАРу, – голова комітету (Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин – ММ), його заступник, який є представником Батьківщини, – голова робочої групи з цього законопроекту, дуже активно лобіюють, при чому займаються такими прямими маніпуляціями. Нещодавно Пацкан взагалі сказав, що 18 травня була жахлива ситуація, а якби був закон, то нічого б такого не було. Ну, це так смішно виглядає. Тобто, виходить, міліціонеру, щоб захистити жінку, потрібен якийсь Закон про мирні зібрання, який якось його спонукає до дій. Тобто, тих законів, які зараз є недостатньо, що його спонукати.
Для мене це справді дивно, тому що їхні х же активістів будуть пакутвати, їхнім же ж активістам не будуть давати проводити акції. У мене закрадається дуже неприємна для мене думка, що можливо, їм цікаво, щоб так відбувалось, можливо, їм треба кричати про затримання і піарити свої сили. Можливо, в цьому причина. Іншого я просто не бачу, – дивується активіста громадського руху “Відсіч” Катерина Чепура.
Голова комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан у своєму дописі у мережі фейсбук пише, що “той, хто протестує сьогодні проти закону “Про свободу мирних зібрань”, той відстоює інтереси влади і чинить злочин проти громадськості: “На сьогоднішній день в Україні за даними моніторнингу правозахисних організацій понад 85% позовів органів влади про заборону мирних зібрань задовольняються. Така ситуація існує саме завдяки відсутності чіткого правового регулювання цього питання…
Серед переваг проекту закону, підготовленого комітетом, є норми, які передбачають можливість спонтанних мирних зібрань, встановлюють чіткі позитивні обов’язки органів влади сприяти безпечному проведенню мирних зібрань і, що дуже важливо, усувають відповідальність за статтями 185-1 і 185-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які сьогодні органи влади застосовують для арешту чи штрафування організаторів мирних зібрань.
Тому протестувати сьогодні проти закону “Про свободу мирних зібрань” означає в першу чергу відстоювати інтереси влади і чинити злочин проти громадськості! Хочу підкреслити, що аналогічні закони успішно апробовані в багатьох демократичних державах Європи. Звісно, даний проект закону адаптовано до українських реалій. Я переконаний, що наша країна потребує чітко визначених правил гри. З огляду на вищезазначене зауважу, що виходячи з протестами проти встановлення чітких правил гри та знаючи українські реалії – все одно, що підписуватись під арештами активістів численних мітингів і акцій протесту в Україні”, – пише депутат від партії “Удар” Валерій Пацкан на своїй сторінці у фейсбуці..
Тим часом 12 червня громадські діячі та правозахисники закликали народних депутатів розглядати питання захисту прав людини і свободи мирних зібрань зокрема, не із ситуативних політичних позицій, а керуватися принципом верховенства права.
“Ми просимо профільний Комітет створити робочу групу для подальшої підготовки проекту до його розгляду у ВРУ, уважно розглянути пропозиції, що будуть міститися у альтернативних законопроектах, а також надані різними зацікавленими особами. Основні положення законопроекту відповідають Керівним принципам ОБСЄ та Венеційської Комісії Ради Європи щодо свободи мирних зібрань, проте перед остаточним ухваленням вважаємо за доречне залучити до дискусії експертів ОБСЄ та Ради Європи”, – йдеться у зверненні, яке підписали Євген Захаров (Харківська правозахисна група), Наталя Зубар (Майдан Моніторинг), Олександр Северин (Майдан Моніторинг), Володимир Яворський (Українська Гельсінська Спілка з прав людини), Аркадій Бущенко (Українська Гельсінська Спілка з прав людини), Євген Бистрицький (Міжнародний Фонд “Відродження), Роман Романов (Міжнародний Фонд “Відродження”), Роман Куйбида (Центр политіко-правових реформ) та Максим Лациба (Український незалежний центр политичних досліджень).
Микола Мирний
Ні корупції