Останні новини

Анатолій Бідзюра: Я не їв мила!

– А куди це ви пане чимчикуєте? –  затулив міськрадівські двері здоровезний поліцаюга з погонами поручника на плечах, ніжно помахуючи перед моїм носом спецзасобами – довбнею та кайданками.

– Д-до пана Ратушного, н-на здибанку, себто на прийом, по понеділках заплянований. Ниньки він благодійну акцію чинить, голодних і пригноблених приймаючи та приласкуючи  бо шкодує небораків, плачучи ночами гірко.

– А ти зареєструвався у місцевому відділку міської поліції, мордо? Документи для досьє подав, за місяць до того? Ну, там вхідний нумер, вихідний,  персональна картка для досьє, три фото – у анфас і у профіль, заява у 4-х, біографія у 7- ми примірниках, банківський рахунок, довідку про те, що в капіталістичних арміях не служив, не притягувався, у куркулях і у ворогах народу не числишся, не сидів у буцегарні, дебет-кредит, сексуальна орієнтація, проба на алькоголізьм,  наркоту…   Ні? Ну то вільний, чудь перелітна.

– Н-не маєте п-права – квилю пересохлими губами. Йя-а, на вас  у газету, у прокуратуру,  Президенту,  в ООН та Євросоюз… – добиваюся  свого.

– Ах ти свиното неотесана! Пикою в акурат на Юзефа Обсервишина схожий, що Інтерполом у розшук, а паном бургомістром, хай буде благословенне у віках ім’я його!,  небажаною персоною, оголошений. Та й тріснув мене по голові, гад.

– Ниньки, поліцаями в Ратуші, викрита антинародна група, що на самого Бургомістра, коб йому вічно жити у едемському саду, замах готувала. Семеро їх  у  бандформуванні було – вели підривну роботу, жеби цепа нагрудного і трона мерського захопити. Сказавши так, вибив мене копняком в двері, які я носом відчинивши, вилетів до постаменту демонтованого колись вождя, як куля в лузу у ГРК  «SIS», на кубку міського голови з більярду.

Аяяйкаючи, та накульгуючи на ліву ногу і мацаючи обдертого писка, подався до супермаркету «НАШЕ МІСТО» купити сім’ї тюльки з хлібом, на вечерю. «Не пий червленого вин- а- а-а,   а то в психушку запроторять…» – гримів там музон.

…В неосвітленому, просякнутому запахами псятини і котячих весіль, коридорі рідного барака на «Сахаліні», мене перестріли троє поліцаюг із АК-48 непереваги з примкнутими багнетами, пирснули в око «черемухою», заклеїли рота скотчем, одягли кайданки та й повезли до криміналу. Там, просвітивши черево рентгеном, виявили в мені кавалок мила  «Суничне», в обгортці.

– «Ти з’їв мило, поганцю, з метою заволодіти ним, викравши в супермаркеті і пронісши в своєму організьмі?» – визвірився голова «трійки». Оголошую вирок: «Щоби повернути предмета приватної власности, доля в якому належиться самому пану Ратушному, хай навіки буде бургомістром!, волимо пристрасно допитати Ю.Обсервишина із застосуванням наявного інструментарію, в забійному цеху свинокомплексу «Підсобне господарство ВРП», на шахті № 3, після чого розчленувати, а вилучене із його пуза мило, ціною 0,50 коп. за 1 шт., Вінницької миловарні, повернути законному приватному власнику, для реалізації.»  І поклацав баранячими ножицями.

– Я не їв мила! – кричу, несамовито пручаючись. – Нігди нє ядлем тоадлєтовего мидла, яснє паньство! – з переляку забувши рідну і перейшовши на польську мову,  верещу пораненим дзіком, добре уявляючи, що на мене чекає.

-Ну, що ж, не хочеш добровільно…  Анестезіолога!  Вбіг двометровий амбал з ковальським молотом в руках.   –  Наркоз!

– Я не їв мила! – ледве хриплю вже. Пошкодуйте заради діточок дрібненьких, і Ґандзі – дружини моєї убогої,  ваша поліцайсько-ментовська світлісте. Заради вашої кокарди на кашкеті та червоних лямпасів, жеби ви їх до смерти не зносили, при доброму здоровлі бувши!

– То ти мені зичиш такого короткого віку, польсько-американський шпигу?! Без наркозу!!  – Я не їв мила.- шепчу неслухняними губами, майже зомлівши від страху і з жахом відчуваючи,  як по колінах пливе щось тепле…

– «…Тихо, Юзю. Ти не їв мила – схилилася вірна Ґандзя з корвалолом в руках. Завтра до священника – переляк відмолювати, бо на сімейного дохтура нема грошів. А може, це в тебе струс мізків, від поліціянтської гуми?»  Розвиднілось. Ані тобі жандармів, ані арешту, ні допиту із ковальським молотом замість наркозу на забійному столі, ні амбала зростом до стелі. Слава Тобі…

Але ж добре знаю, що вони таки є, і тілько оден Пан Біг відают, якого наказа вони отримают сеї ночі, чи на світанку…

Завше і завсігди ваш, Юзьо Обсерватор з Коломиї.  (Ниньки волиняка)  Шахтар

Розповідь Юзя Обсерватора записав журналіст Анатолій Бідзюра з Нововолинська на Волині

More in Влада, Поліція, Суспільство, Записки
FILE1194
Янукович незаконно нагородив орденами патріархів Варфоломія та Кірілла

...

Close