Останні новини

Як Дружківка святкувала день Незалежності

День Незалежності це є як лакмусовий папірець для кожного українця, кожного українського регіону, міста, села. Саме в цей день найбільше говориться про те, що дала нам наша самостійність, незалежність, своя держава.

Що таке свобода? Для когось це незрозуміле слово і поняття. Для когось це головне, що може бути в житті. Українці, як і будь-яка європейська нація, поділені на тих та інших. Незалежність країни це відправна точка для сприйняття свободи особисто кожним її громадянином.

Я часто подорожую Україною і на своєму досвіді можу висказати думку, що рівень сприйняття свободи, свободи не, як довжини ланцюга, а як свідомої необхідності, в нашій країні, в різних її регіонах різний і майже протилежний. Захід України вважає свободу головним критерієм людського життя. Тільки вільна людина може успішно будувати нормальну, демократичну, європейську країну. Схід і Південь схиляються до «сильної руки», «царя у голові», такого собі «патерналізму». Це наслідки того, що саме ці наші області надто довгий час знаходилися у рабському стані і це було закладено на генетичному рівні. Все це колоніальна спадщина і її наслідки зможе вилікувати тільки час.

Але щоб прискорити процеси переосмислення свого буття, треба разом із людьми різного віку, а особливо з молоддю, займатися самоосвітою, вивчати свою історію і історію взагалі, знати долю свого краю, його видатних людей.

Сьогодні, 22 серпня 20132 року Донецьке обласне товариство імені Олекси Тихого (ДОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка), Європейська партія України, інші громадські організації демократичного напрямку, провели велопробіг на честь Дня Незалежності України і присвятили його нашому земляку, відомому правозахиснику, дисиденту, співзасновнику Української Гельсінської групи Олексію Івановичу Тихому.
Велопробіг такої форми на День Незалежності став вже традицією.

Рано вранці невеличка група велосипедистів з Дружківки, Олексієво-Дружківки й Костянтинівського району приїхала у село Їжівку, до хати, де народився і провів більшу частину свого вільного життя Олекса.

Там нас очікував сюрприз. Перед хатою ми побачили установлений на кількох цеглинах камінець з табличкою, на якій вибитий текст про те, що тут народився і жив наш видатний земляк. Це напередодні свята було зроблено відділом культури Констянтинівської Райдержадміністрації. І нехай той камінець невеличкий і в тексті, мабуть з великої любові й пошани, написане, що Тихий був ще й письменником, та сам факт, що влада все таки намагається щось робити для увічнення пам’яті борців за незалежність України – це вже показник, що колись і вона зрозуміє, що без шанування національної пам’яті не будемо мати майбутнього, як ми, пересічні українці, так і сучасна влада.

Хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять нашого героя.

Потім група поїхала у селище Олексієво-Дружківку, де на подвір’ї школи, де спочатку вчився, а потім і викладав Тихий, де встановлена пам’ятна стела Олексію Івановичу. Тут на 9-ту годину збиралися всі основні учасники велопробігу. Географія учасників це майже всі регіони північного Донбасу. Але ведучі групи з Дружківки й Костянтинівки.

Перед стартом всіх учасників благословив настоятель Дружківської церкви отець Дионисій. Він прочитав Молитву за Україну, згадав наших героїв, побажав успіху всів і окропив весь загал свяченою водою.

Старт був даний рівно о 9-30. Перша зупинка була на вулиці Шварова у Олексієво-Дружківці. Там живе вдова Олекси Тихого – Галина Устимівна. Вона все життя проробила учителем математики у місцевій школі. Всі учасники велопробігу сфотографувалися з нею на пам’ять. Галина Устимівна сказала таке: «Бажаю вам всім успішно добратися до фінішу. Будьте сильними, майте стрижень, досягайте великого!». Вона також розповіла, що точно такого ж дня 22 роки тому до її подвір’я так же під’їхало багато людей і вітали її з прийняттям акту про незалежність України. То були активісти Народного Руху України.

Далі був важкий шлях пробігу крутими і хвилястими сільськими дорогами Костянтинівського району. Були зроблені декілька проміжних стартів. Не всі витримували ритму гонки. Але до фінішу прибули у повному складі.

В Олександро-Калиновому нас зустрічав відомий громадський діяч району Андрій Тараман. Він запросив всіх у музей села, який започаткував разом з активними односельцями. Цікаві етнографічні експозиції зацікавили учасників пробігу. Тут же на площі перед музеєм було проведено декілька стартів на швидкість.
На зупинці в центрі села нас вітав традиційний український козак Мамай, якого намалювали за кошт мешканців селища.

Кінцевим пунктом нашої подорожі було місто відпочинку на річці Бичок, яка протікає повз село. Це, знову ж, зробила громада села, на чолі з всюдисущим Андрієм Тараманом. Всі зручно вмістилися за величезним столом, Євген Борисович Фіалко провів віткорину на зняння фактів з життя Тихого, Володимир Березін розповів екологічні цікавинки. Всі присутні отримали книжки українських сучасних письменників В. Шкляра (Чорний ворон), А. Кокотюхи (Червоний). Відомий донеччанський поет Юрій Доценко подарував всім останні номери «України Козацької». Також Валерій Мурашко передав переможцям проміжних стартів, А Євген Фіалко подарував всім карти Дружківки, газету й путівник по місту.

А потім нас очікував черговий сюрприз. Андрій з односельцями запросили всіх скуштувати їх фірмовий Олександро-Калинівський куліш. Запорізька козацька страва прийшлася всім до вподоби. Після важкого пробігу всі голосно нахвалювали їжу, та дякували поварам.

Прийшов час прощатися. Всі роз’їхалися, кожний у своєму напрямку. Але від’їжджаючи кожний зглядувався, наче хотів добре запам’ятати це місце, щоб обов’язково сюди повернутися.

Євген Шаповалов
Голова Донецького Обласного Товариства імені Олекси Тихого.

More in Громадські акції, Новини, Дати, Наша історія
Бренди Банер
Про роль і місце кишенькових профспілок. Або покемони під Київрадою

...

Close