Останні новини

Людмила Ямщикова: Коротка інструкція з протидії незаконній забудові

Ця технологія протидії була винайдена херсонською ініціативною групою емпірічним шляхом під час кампанії захисту зеленої зони, вона ж – парк “Ювілейний”, вона ж – Дубки. Надалі винахід тестувався в інших “гарячих точках” і теж гарно себе зарекомендував.

При виробленні цієї технології ми не те, що нехтували досвідом інших. Ми, звісно, перетравлювали те, що потрапляло в інформаційне поле. Але ані методичок, ані підручників про інший досвід ми не мали. Та й часу на цілеспрямоване вивчення досвіду, на жаль, теж не мали.

Тож, будемо раді дізнатися, що наш “винахід” співпадає їз напрацюваннями інших противників незаконних забудов.

Якщо ж, навпаки, у нашому досвіді виявляться суттєві розбіжності – так само будем раді співставити, розібратися і вдосконалити те, що зараз викладаємо для загального користування.

Отже – що робити, якщо у ваш двір, найближчий парк чи на будь-який інший земельний майданчик спільного користування вдерся непрошений гість із намірами щось на ньому будувати-встановлювати?

1. Головна задача – не дати поставити паркан. Якщо поставили – треба зносити. Паркан, як не дивно це звучить, найнебезпечніша річ для тих, у чий спільний простір намагаються проникнути. Пояснюється це доволі просто. За парканом можна без особливих зусиль дуже швидко побудувати будиночок дядечка Гарбуза, на папері узгодити закінчення 25% будіництва і на підставі цього блискавично оформити право власності на об’єкт незавершеного будівництва.

На цьому забудовника можна визнати переможцем, адже скільки б порушень він не зробив до цього моменту, це стає другорядним. Право власності у нас захищається. І захищається непогано. Що, в принципі, є правильним.

2. Якщо на поточний момент проблеми паркану не існує (ще не встановили, вже знесли) варто зосередитися на другому по значенню завданні: зборі пакету документів. І запасіться терпінням – ця справа довга і марудна!

В підсумку вам треба мати той самий набір дозвільних документів, що їх має забудовник.

Якщо сам забудовник погоджується надати вам свої документи для копіювання чи фотографування – не зволікайте, користуйтеся нагодою! Але сподіватися, що забудовник покаже вам весь-весь набір – є невиправданим оптимізмом. Ми ж не у казці, зрештою!

Не знаєте, з чого має складатися пакет документів забудовника?

Все дуже просто. Достатньо погуглити щось на кшталт “дозвільні документи на будівельні роботи” – і ви отримаєте просто справжній скарб: адреси офіційних сайтів державних органів контролю, нормативні акти (закони, постанови, відомчі інструкції), фахові консультації і навіть зразки заповнення тих самих дозвільних документів.

Профільні закони варто не просто прочитати, а й роздрукувати – вони стануть першими експонатами вашої безцінної у кінцевому підсумку колекції.

Пройдіться по отриманих від пошуковика посиланнях і спробуйте скласти найповніший список дозвільних документів, всіх, які там згадуються – саме за цим списком ви будете вимагати їх у забудовника, здобувати у інших розпорядників та формувати свою безцінну папку.

3. Папка. Звісно, прибирання паркану – це ключовий етап бортьби. Без нього успіху не буде. Але папка – то найцінніший елемент цієї боротьби. Вона робить дива: відкриває двері, покращує зір, пробуджує совість і, зрештою, зносить ті ж самі паркани.

Першою сторінкою у папці має йти той список дозвільних документів, який ви склали.. Це буде такий собі “бігунок” – що вже зроблено, і що треба добути.

Далі поставте у папку кілька ключових законодавчих актів – вони вам знадобляться на зборах, нарадах, у бесідах з чиновниками та забудовником. Бажано ті статті законів, що стосуються вашого випадку, додатково виділити маркером.

Далі – основний розділ папки. Він міститиме копії усіх дозвільних документів з вашго переліку у порядку хронології їх отримання забудовником (тобто – по даті, яка є в самому документі). Це важливо. Порушення порядку проходження узгоджень вже може стати підставою для оскарження.

Всі документи мають бути в їхньому остаточному вигляді – із печатками та підписами відповідальних. Проміжні екземпляри для аналізу теж годяться. Але ваша мета – офіційні документи.

З кожного документу робіть кілька копій. І кожний документ скануйте.

Вам обов’язково треба зробити повний аналог вашої паперової папки у електроннму вигляді, тобто зі сканами усіх документів. Великі креслення? Знайдіть умільця, який посканує їх по частинах та “збере” у ціле за допомогою графічного редактора.

Так само обов’язково треба не зберігати цю електронну папку на своєму комп’ютері, а викласти у відкритий доступ в інтернеті. Наприклад, у фотоальбом гуглу. Або на іншому загальнодоступному сервісі.

Це, знову ж таки, ключова складова успіху.

Якщо для відновлення вашої дорогоцінної паперової папки вам буде потрібні лише прінтер, пачка паперу та дешиця часу – то не буде абсолютно ніякого сенсу полювати за нею і вона точно на зникне “випадково” у самий відповідальний момент.

Ну, і кілька паперових копій вашої папки, по одній на кожного члена вашої ініціативної групи, вам теж не завадять.

Поширьте посилання на вашу папку в інтернеті якомога ширше. Хай всі знають, що в ній вже є і що ще має там з’явитися.

Ваші документи з інтернету роздрукують ваші недруги? Радійте!

Чим більше людей бачать недоліки цих дозвільних документів – тим менше бажаючих влазити у цю забудову.

А недоліків там точно буде вдосталь, можете не сумніватися.

Саме цим й живиться наша рідненька корупційна машина.

Уявіть собі як це відбувається. Хоче людина отримати щось в обхід правил (а будівля у вашому дворі – це ж точно поза правилами, чи не так?) Знаходить тих, хто “рішає”. Ті зазвичай кажуть: “ну, ти ж розумієш, це дуже складно… зараз посилилися перевірки… і ще треба домовитися із цим…. а він такий ненадійний… а ще документ треба оформити “заднім числом”, а невідомо, чи там є шпаринка…” і так далі. Нє, ну ви бачили коли-небудь “рішатєлєй”, які вам з ходу скажуть: “та, не питання, щас швиденько обтяпаємо”?

І робиться це не тільки для того, аби набити собі ціну.

Насправді  кожний досвідчений корумпваний бюрократ зазвичай страхує себе всілякими помилками та невідповідностями у документах, що мають оту пресловуту “корупційну складову”.

Щойно запахло смаженим (а гарний нюх – невід’ємний атрибут такого бюрократа) – наш герой  сам “знаходить” у себе помилку. Яка ж гарна підстава для відкликання дозволу, який “попалився”, чи не так?!?! Ашотакоє? Великий документообіг. Працюємо, голови не підняти. Все для людей стараємося. Недогледіли. З ким не буває? Але ж вчасно виправилися! Нічого ж ще не сталося!…

Знайма історія? Отож бо! Ну, й клієнт завчасно був попереджений про складність. А відтак – й про велику ймовірність помилок.

Та клієнт й сам розуміє. Що ж він, порядку не знає?

. Отже, цінність папки є зрозумілою.

Залишилося дізнатися, як дістати ті документи, що створюють цю цінність.

Як вже було сказано вище: показав забудовник вам документ – вимагайте копію. Не дає – принаймні перепишіть вихідні дані: як називається, ким виданий, дата, тощо. Й цього не дозволяє? Спробуйте сфотографувати. Хоч якось. Потім на фото можна буде спробувати ті вихідні дані розгледіти.

Не вийшло? Не опускаємо руки!

У вашому переліку варто поряд із назвою документу зазначати, хто його видає.

От туди й звертаємося із інформаційним запитом, яким просимо надати копію документу. “Відмазка” – всі документи передані замовнику – тут не проходить. Відповідальний орган має зберігати у себе копії всіх виданих документів. На то вона й бюрократія.

У запиті слід зазначити, що документ вам треба надати відповідно до Закону “Про доступ до публічної інформації” (тоді відповісти мають впродовж 5, а не 30 днів), а запитуваний документ точно є публічною інформацією, оскільки стосується земельної ділянки, яка є власністю громади.

Не знайшли назви установи, що видає дозвіл? Не біда! Адресуємо свій запит до міської (селищної, сільської) ради. Тобто – до органу, якому ви делегували повноваження розпоряджатися вашим майном. Вони мають знати до кого спрямувати ваш запит і зобов’язані це зробити.

А якщо ваша історія вже стала достатьо відомою – регулярно переглядайте новини на місцевих сайтах. Журналісти доволі часто супроводжують свої повідомлення з “гарячих точок” сканами документів, що їм вдалося дістати самим. Скачуємо, роздруковуємо…

Частину потрібних вам документів можна знайти на офіційному сайті місцевої ради.

Вони будуть без печатки/підпису, але вам достатньо їх наявності на офіційному сайті. Або на підставі тепер вже відомих реквізитів можна буде запросити повноцінну копію.

Цілком ймовірно, що на ваш запит надійде відписка, або взагалі відповіді не буде. Так трапляється.

В таких випадках ви можете:

– надіслати повторний запит, в якому прямо зазначити, що запит повторний, і якщо що, то наступним вашим кроком буде заява у прокуратуру;

– звернутися до журналістів, аби вони ваш запит надіслали від імені ЗМІ. Бюрократи намагаються з журналістами без зайвої потреби не сваритися;

– звернутися до свого депутата відповідної ради та попросити його подати той самий запит від себе.

Між іншим, дізнатися як поіменно голосували депутати за виділення комусь вашої землі теж буде не зайвим.

Зрештою, наповнення вашої папки – справа не швидка і не легка. Але гра вартує свічок!

4. Скарб – в діло.

Ваша папка – цінність сама по собі. Але чим активніше ви нею користуєтеся – тім вона стає ціннішою.

Не мовчіть про свій скарб. Згадуйте про цей комплект дозвільних документів на зборах, зустрічах із забудовником, в інтерв’ю пресі. Хай її знімають, фотографують та описують.

По мірі отримання документів вивчайте їх, позначайте маркером ті місця, які вам видаються підозрілими, дивними, незрозумілими.

Зверніться по консультацію до фахівців.

І, зрештою, починайте оскаржувати.

Помітили порушення процедури? – пишіть заяву в прокуратуру, хай перевіряють дотримання закону. Паралельно можна оскаржити дозвіл в органі, якому підпорядкувуються ті, хто документ видав (якщо це міська СЕС – можна написати скаргу в обласну і т.д.). Також можна написати запит видавачам дозволу із проханням уточнити те, що вам незрозуміло. Хай знають, що у їхніх дозволах шукають оті самі “випадкові” помилки. Прискіпливо шукають.

Знову ж таки – зверніться до депутатів і до преси. Вже не з проханням допомогти отримати документ, а із вказанням отих слабких місць, що ви помітили. Депутатський запит чи запит на інформацію від ЗМІ – не остання зброя в такому випадку.

Внаслідок ваших дій по оскарженню ваша папка буде поповнюватися новими документами. Вже не забудовника, а вашими власними.

Чи прикріплювати їх до того дозвільного документу, який й спричинив скарги, чи зберігати в окремому розділі – вирішувати вам. Тут ідеального варіанту нема.

5. І останнє. Не мовчіть. Звертайтеся у ЗМІ. Проводьте збори мешканців. Йдіть на прийом до посадовців. Розвішуйте листівки навколо  проблемної ділянки. Пишіть на форумах та на сайтах. Але робіть це без емоцій. Спокійно, аргументовано, розсудливо.

І пам’ятайте – вас будуть провокувати саме на емоційні розбірки, скандали, сварки, бійки.

Не ведіться!!!

Документи тут завжди сильніші за кулаки та істерики.

П.С. І насамкінець –  дуже стислий виклад тих подій,  під час яких й вдалося напрацювати таку ефективну, дієву та універсальну технологію захисту громадських інтересів:

1 Comment on "Людмила Ямщикова: Коротка інструкція з протидії незаконній забудові"

  1. Вот людям заняться нечем. Лучше б сами хоть что-то построили. Как говорится,- не страшен дурак безынициативный…

Comments are closed.

More in Громадські акції, Технології, Статті
Мечыслаў Навагродскі: Как относятся к Украине и украинцам в Европе и зачем можно хотеть поехать в Австралию?

Такая форма дискуссии очень понравилась, в ней участвовали выступающей из разных стран, находясь на привычных для себя местах, но не...

Close