Відверто кажучи, мені була незрозумілою позиція опозиції, яка в неділю таку потужну масу людей привела не на Майдан Незалежності, а на Європейську площу. Нарешті за стільки років вдалося окупувати Майдан і отаке… Єдине пояснення цього в назві площі – Європейська.
Потім я побачив, навіть, переваги в цьому. Влада замість одного отримала два Майдани. Європейська площа, як транспортна розв’язка і початок вул. Грушевського, могла слугувати подразником влади (що власне й відбувалось). Крім того, так класно було окуповувати площу під час мітингів, пересуваючи парканчик!
Безпартійна молодь “фестивалила” на Майдані Незалежності у закутку навколо колони. Між цими двома вузлами проходив постійний обмін людьми.
Тому об’ява про об’єднання Майданів здивувала. Напевно, опозиція вирішила, що так буде більше людей. Але проста арифметика не спрацювала. Щоправда, на Майдан Незалежності прийшли ще студенти, але більш дорослі учасники, а тим більше – старі, напевно, відчули себе зайвими. Тому й заповнення Майдану не вражало.
Проте вразив ентузіазм і рішучість молодих! Це – не “дискотека” або “майданс”, як намагаються виставити Майдан в інтернеті. Це – зібрання справжніх молодих патріотів, які готові терпіти всілякі негаразди заради своєї мети. А їх мета – Європа!
І під кінець: чому, goodbye? Оскільки стовпи опозиції поїхали у Вільнюс, їх заміщали не менш поважні командири. І сьогодні один з них зробив заяви, з яких стало ясно, що й цей Майдан будуть розпускати. Це видно також з демагогічних закликів і гасел типу: “ми й далі будемо збиратись і давити на владу!”, “нас будуть мільйони!” і тому подібних.
Не хочеться бути пророком, але якщо цей Майдан розійдеться при такому нікчемному результаті, то наступного Майдану доведеться чекати років десять. Чи дочекається його Україна?
Олексій Кулішенко