Я відкладала розмови на цю тему принаймні до п’ятниці. «Розбір польотів» роблять, коли є результати, добрі чи погані.
Але я знаю, що багато хто з нашої спільноти почувається згірченим через риторику, яка лунала та подекуди лунає зі сцени Майдану, з динаміків на площах інших міст. Справді, не завжди звучать мудрі й добрі речі, справді, є безліч претензій, які дають підстави відсторонитися з відчуття образи, а не через байдужість. Є безліч цілком справедливих виправдань відсторонення. «Критика» писала про небезпеки радикалізації та закритости протягом останніх кількох років, висловлені на наших сторінках побоювання виявилися небезпідставними, і ми всі знали, що поруч з нами на площах одного дня опиняться не тільки розумні та відповідальні. Частота вигуків «Слава нації, смерть ворогам!» була цілком передбачувана.
Можна відсторонитися й ображатися, а можна заповнювати вакуум собою та «робити з лимонів лимонад». Можна змінювати сенси: наприклад, «стояти не до кінця, а до початку» сьогодні запропонував Олег Рибачук.
Невідомо, чим все це закінчиться. Але відомо, що у ці дні всі ми, навіть ті, хто не мав таких намірів, вчимося. Організатори вчаться відфільтровувати «міських божевільних» (хоча досі на сцену вдається потрапляти людям з гаслами Міхновського), вчаться «гасити» неґатив у промовах, закликають не ображати міліцію та «беркут». Активісти вчаться нейтралізовувати провокаторів та приймати дорослі рішення.
Невідомо, чим все це закінчиться. Але навіть якщо наші очікування у п’ятницю не виправдаються, один лише приклад львівських студентів, які дали відсіч хаму, вартував усіх цих зусиль. Зрілі, хай і запізнілі вчинки – прибрати партійні прапори, відмовитися від заздалегідь невдалої локації, вартували зусиль.
Ми вийдемо іншими, дорослішими й мудрішими, ніж увійшли: на світанку на Майдані виступав хлопець, який завершив промову гаслом «Слава реінкарнації! Смерті немає!»
Харе Кришна Харе Харе…