Є такі речі, без яких цілком можна обійтися. Їхня ціна – розвага, гонор, зайвий відсоток комфорту. Це, як правило, іграшки, наворочені смартфони, друга автівка у гаражі. Є речі, без яких теж можна існувати, але буде скрутно. Це – електрика, водогін, каналізація, побутові прилади, довідники, громадський транспорт. Є речі, без яких неможливо: одяг, їжа, зброя, ліки.
Так само і люди. Начебто, можна і без них, але це не те. Довго одинак протримається у тайзі? Або буде не комфортно. Як молодій панянці на хуторі з пенсіонерами. Без потрібних людей скрутно. Або доведеться самому опановувати фах, що відбере купу часу, зусиль і грошей, або шукати відповідних фахівців. І то як усе на світі вміти неможливо, а часу – опанувати усі галузі і сфери – елементарно не вистачить, без людей таки не обійтися. Бувають обставини, коли людина проживе хоч рік хоч десять насамоті і – нічого. А буває – місяця не протягне. Не можна переплисти океан без човна, не можна зробити тонку хірургічну операцію самому собі.
Коли кажуть: «незамінних людей – немає», мається на увазі, що «люди», як такі – існують, отже є з кого вибирати. Куди гірше у системах, де людей – обмаль, де фахівців – не вистачає, та й «вибір», власне, обмежений.
Історія знає випадки, коли розривалися напрацьовані природні ланцюжки і починалася біологічна катастрофа. Такі само до катастрофічних наслідків приводило відсутність фахових спеціалістів або зникнення цілих галузей. Ефект загубленої шкарпетки викличе посмішку, якщо людина наважиться вийти у світ; ефект невідповідності фахівця посаді може привести до катастрофи. У тому числі планетарної. Те саме стосується посадовця. Стадо баранів, кероване левом завжди переможе стадо левів, кероване бараном. Здавалося, ієрархічна структура людства виключає випадкову людину нагорі, але це – в ідеалі. Що робити, коли ліфти суспільства працюють неналежним чином? Коли нагору не сходять – поступово, через кар’єрний зріст, під багаторічним наглядом , а спливають – через зв’язки, знайомства, купівлю посади, починається самодурство і занепад. Особиста відданість – добре, але вміння і досвід – краще. Особливо, якщо справа стосується не відносин, а виробництва. Тілоохоронець, особистий водій, товариш дитинства, сусіда чи родич може бути гарним співрозмовником за келихом у вихідні, але навряд принесе зиск, раптом обійнявши посаду очільника багатопрофільного ВУЗа. Натомість дуже просто може наробити дурниць.
Тому дуже важливо не вихолостити систему ліфтів, систему освіти, систему противаг, систему державних нагород. Випадкові люди у галузях, особи, які не відповідають посадам, але – призначені, але – обвішані регаліями, але – такі, що захистили наукові ступені, так само смішні і недоречні, як різні шкарпетки на вулиці або піжама на дипломатичному прийомі.
«Незамінних людей немає» – хибне гасло. Люди – найголовніше. Завжди і всюди: від економіки і зовнішньої політики до медицини і військової справи. Тому політика нехтування людьми може привести до того, що закінчаться фахівці. А нові – коли ще з’являться. Якщо з’являться взагалі. Не виключно, що і люди можуть закінчитися в принципі. Як такі. Це лише справа кількох ключових помилок випадкового втручання.