Останні новини

Віктор Горобець: Про шлях

Тривалість робочого дня все коротше – і темніє раніше, і роботи меншає. З роботою взагалі стало кепсько. Добре, коли йде творчість. Можна конструювати уявні світи і вигадувати тамтешні події…

А наші, реальні події не радують. Пан Янукович – типовий українець. Може не генетично, але ментально. Усе, за що не береться, доводить до руйнації чи абсурду. Чим вельми нагадує Хмельницького. Той теж обгадився навколо і зрештою, здав країну Москві…

Європі наразі не до нас. Її спіткала криза, у неї своїх труднощів достатньо. Вона бідкається зі своїми “родичами”, їй не до нових. Так, у Європі розуміють, що такий шматок непогано мати на задньому дворі, але хто його доглядатиме, коли справ – ніколи голову вгору підняти? Околиця теперішньої Європи не проти прикритися Україною, а більше ніхто не переймається. Гроші і самим потрібні. Отже висновок: Європу треба спочатку впровадити у себе. А потім вирішувати – приєднуватися до решти Європейського союзу чи ні. ЄС, як спільнота, безумовно, набагато приємніша за Східні утворення, від яких тхне фільмами жахів і власним брудним минулим… Але треба визнати: нині Україна нагадує таку собі синячку, яка проситься жити до заможного пана. Він їй резонно заявляє: “Здуріла? На себе подивись!” А вона нахабно: “А вкладись у мене, витрати кошти – помий, розчеши, нагодуй, купи одяг, навчи гарних манер, влаштуй на роботу, повези у подорож, тоді і я засяю”. І лізе на руки, як приблудна кицька… Пан не вірить: “Та ти ж проп’єш, усе, що дам! А потім ще красти станеш по родичах моїх…” А вона: “ні, Боже мій, я чим хочеш присягнуся, що буду відтепер і чесною і справедливою і розумною, а усе колишнє – геть забуду, як дурний сон”. Пан розгублено чухє потилицю: “а чим ти краща за мою жінку, яка такою є вже зараз?” І пана цілком можна зрозуміти: ще невідомо, чи стане Україна такою, як обіцяє… Їй би краще своїх приживальців вигнати та лад у будинку навести: вмитися, випрати одеж, прибратися, мотлох зайвий викинути, городом зайнятися, господарством, а там, дивись, і пани у чергу свататися набіжать… Ясно, що на все треба обігові кошти, старі борги від шахраюватих сусідів каменем тягнуть у прірву, як восьминог у глибини безодні, але хто позичить або візьме до себе, якщо сама не бажає собою займатися? А жебрати – оно їх по світу скільки, подібних україн: бери голіруч, прив’язий за коси до дерева, а далі – що хочеш, те й роби…

Не ту наразі мету собі ставить Україна. Знову, правильна мрія, правильний напрямок, але не той шлях. Не ті попутники, не ті поводирі. Як казав мій покійний тато: «Правильно собака сере, та неправильно кладе». Я теж не хочу у новий СРСР, мені теж приємніші європейські цінності і стандарти. Але у Європі я не бачу себе бідним родичем. Соромно гупати у чужі двері: «відчиняйте, бо винесу!» і питати чужого добра. Смішно і неприємно, коли до компанії дорослих у пивбарі підходить пацаня і протягує великий келих: і мені налийте… Ось у ролі того пацаняті наразі ми. Майдани – річ корисна і потрібна. Їх навіть регулярно треба влаштовувати, у якості нагадування владі. Але захоплюватися ними – не варто: затягує і народжує піну. Протести, безумовно, потрібні. З них треба починати, якщо цілу націю обдуруюють. Але рано чи пізно треба переходити до дій. Конкретні дії набагато результативніші. Нехай це буде важкий шлях, але я принаймні поважатиму себе, що не ліз у краще життя через шантаж і за чужі гроші.

Джерело

5 Comments on "Віктор Горобець: Про шлях"

  1. Як тільки з’являється розумна публікація, починається лайка на автора, яка розуму не потребує. Але такій український менталітет. Навіщо аналізувати сітуацію, моделювати та прогнозувати наслідкі, простіше горлапанити на площах за дармову поживу, або ліпові заліки в сессію.

    • Попередній дописувач -пан Боровський типовий фігаро, який елементарно не зрозумів написаного. Він усюди коментує – тупо намагається “наслідити”, де тільки можна, майже не вдумуючись у сенс написаного. Можливо, він навіть хвора людина. А справа у тому, що нам у будь-якому разі доведеться платити велику ціну за краще життя. Просто у випадку союзу з Росією ця платня буде меншою, але довшею і, зрештою, приведе до втрати держави, а у випадку союзу з ЄС – на нас чекає шокова терапія, але кращі перспективи. Тому наразі українці стоять перед ділемою. Чи згодні вони платити за шокову терапію? Схоже, так. А чи сплатять? Подивимось… Ну а ця наша теперішня бандитська влада з її несподіваною євроінтеграцією, а потім такою саме несподіваною відмовою від неї показала, що її насамперед цікавлять лише преференції від ЄС. Тобто Янукович і Ко йшли в ЄС, щоб і там вкрасти грошей.

  2. А скількі нових жертв потребує нова шокова терапія? Нас вже меньш за 45 мільонів.

    • Залежить від кожного. Якщо сидіти, склавши руки, і чекати пряників згори – вимруть усі. До слова, Януковича саме цей прошарок і підтримує.

  3. Вимруть усі, якщо замість працювати, на майданах почнуть балаболити.

Comments are closed.

More in Записки
Мария Андреева: Вот не знаю, откуда эта благодать появилась в моей голове

И стоит поблагодарить злочинну владу за любую попытку закрутить гайки, потому что чем сильнее они крутят - тем больше нас....

Close