Останні новини

Віктор Горобець: Про час

Влада грає на випередження. Достеменно невідомо, чи домовився про щось суттєве Янукович у Китаї, так само – з Росією, але влада оголошує про свої домовленості переможними реляціями. Безумовно, режим Януковича – брехливий по своїй суті, часто блефує, приховує інформацію, щоб потім поставити світ перед фактом. За населення України і поготів мовчу – ми для влади не народ, ми – їхні раби. Або «лохі», «карасі», «тєрпіли». Тобто останню інформацію, щодо остаточної відмови від ЄС і вступу у МС за певні поступки від Кремля, я сприймаю крізь призму кота Шредінгера. Поки немає реальної впевненої інформації, для мене це одночасно і «так» і «ні». «Так», бо Янукович нагадує комаху, що заплуталася у павутинні, і тому мусить когось гукати на допомогу, адже політична ситуація у країні непередбачувана, а економічна – хитається. «Ні», бо Янукович і його сім’я, розуміють, що значить для них з одного боку – контроль з боку ФСБ, а з іншого – світова ізоляція. Янукович, звісно, не проти стати диктатором на кшталт Лукашенко, нехай і під протекторатом Москви, але біда у тому, що він – не принциповий безсеребреник, як білоруський Бацько, а відповідно не має більш-менш пристойної підтримки населення…

Тому влада грає на випередження. Можливо, блефує, щоб обійтися малою кров’ю, посіяти сумніви, розбрат і домогтися таки свого через розкол, зневіру, втому. Можливо і справді готує батоги – силові акції нескореним і альтернативно – пряники, тобто преференції вірним собакам і зрадникам… У будь-якому разі очевидно, що режим Януковича так просто не здасться, добрим словом його не спинити і палким серцем не звалити. Треба мати або іншу силу, у тому числі закордонну, або не соромитися застосовувати свою. Інакше силу примінять проти народу. А те, що бандити, злочинці і мерзотники охоче йдуть на силовий варіант розв’язання неочікуваного для них питання зі слабкими – аксіома.

А що ж населення? А народ, який вважається теперішньою верхівкою бидлом, і лише раз на пару років – між виборами до Ради і виборами Президента – електоратом, чомусь, замість формування альтернативних органів свого управління і загонів для боротьби зі злочинцями, слухає «миролюбців», які самі мають особисту охорону і депутатську недоторканність, а тому навряд чи постраждають… Народ, чомусь свято вірить у те, що бандити на вулиці від доброго слова червоніють, кидають зброю і повертають назад усе награбоване… Народ, наче подурів і забув історію, де жоден гітлер, чаушеску, пол пот чи саддам хусейн ще не пішов добровільно, навіть у разі масової ненависті до себе. Агов, люди! Якщо ви не схаменетеся і не почнете формування власної міліції і агітацію по військових частинах Збройних Сил, ви – програли. Це треба було робити, ще тиждень тому. Коли вулиці кипіли. На жаль, час втрачено. Втім, усе ще можна повернути. Для цього треба акції збирати не на вихідні, а у будні, паралізувавши тим самим економіку, яка нині працює на режим. У вихідні режим відпочиває і дає можливість випустити пар. А у будні рабам знову предписано повертатися до станків. І це владі вигідно. Тому вирішальним буде не завтрашня неділя, з оголошеним маршем «мільйону», а понеділок-вівторок. І якщо у будні усе схлине, якщо мільйон покаже, що готовий і надалі працювати на владу – поразка неминуча. Футбольною термінологією, народ вже програє, а влада веде у рахунку. Просто більшість ще не усвідомила того. Але ситуацію можна змінити, шанс відігратися і навіть вийти вперед – залишається. Але час спливає…

Можна скільки завгодно співати гімн, радіти, у які великі і буремні часи ми живемо, але без реального спротиву і рішучих кроків, змін не буде. І виборів у 2015 році – не буде. І майбутнього – не буде. Час зупиниться.

6 Comments on "Віктор Горобець: Про час"

  1. Сергій | 07-12-2013 16:49 at 16:49 |

    Вперше відчув гордість за ураїнських офіцерів, які стоять зараз на Майдані, сплять по 3 години на добу і підтримують правопорядок. Вкотре відчуваю біль за мільйони працівників заводів, які є кріпаками режиму, і не вийшовши на роботу, вже за тиждень перетворяться на жебраків, бо платять їм рівно стільки, щоб не здохли з голоду і холоду.

    • Влада навмисно тримає пролетаріат у жалюгідному стані, щоб злий був, як собака і служив хазяям за миску гарячої каші. Краще бути голодним, але вовком, ніж ситим собакою. Втім, наші собаки – далеко не ситі…

Comments are closed.

More in Записки
Допоможіть нашим братам

...

Close