Останні новини

Вікторія Сибір: Ми вбили дракона

Люди, люди, що ж я вас всіх так люблю, га?!
Я все переконую себе на зачаровуватись та не ідеалізувати те, що відбувається на Майдані, і тих, хто, власне, цей Майдан наповнює, але хрен там. Я, багато років плекаючи у собі асоціального сноба, якось раптом опинилась у казці про Чарівних Прибульців з Іншого Виміру.
Це люди, що допомогають та підтримують ще до того, як мені на думку спаде просити про цю допомогу. Вони відпоюють мене фервексом, коли я, притрушена снігом, повертаюсь з барикад посеред ночі, підбадьорюють та змушують бодай інколи спати. Вони зголошуються на всі мої безглузді ідеї, якими б небезпечними та ідіотськими вони не були. Вони намагаються нагодувати, обігріти та залишити на ніч. Вони не скиглять, не жаліються, не удають з себе героїв-великомучеників.
Тут немає проблеми, яку неможливо вирішити. Тут можна знайти та організувати будь-що. Тут немає злості і ненависті до тих, хто думає по-іншому. Тут майданівці о четвертій ранку ведуть поважні розмови про геополітику, державний устрій та міжнародні відносини, дуже цікаві та якісні розмови – не крики “банду геть”, не жарти про золоті унітази, а справжні політологічні дискусії (що мені, студенту політологу-міжнароднику, подобається, напевно, найбільше).
Вартові навіть на третій тиждень безвилазного чергування на холоді весело посміхаються та змушують панночку вдягати капелюх, щоб не змерзла. Чоловіки біля діжок з вогнем ледь не силою ведуть нас до вогня, щоб зігрілись. Дівчата з чаєм та гарячею їжею (от щоб ви знали, на сорок третю годину без сна і в холоді гарячий куліш насправді рятує життя), що, здається, ніколи не втомлюються та завжди сяють. Всі, абсолютно всі, перепрошують, якщо раптом штовхають у натовпі (за моєю улюбленою європейською традицією, вибачаються і власне ті, кого штовхнули).
Повертаючись з Європи, я завжди жалілась на величезну кількість похмурих обличь та хамства на вулицях, а тепер радію сяючим усмішкам навкруги та абсолтній перемозі ввічлоивості і поваги.

І да, ми зробили це, розумієте?
Ми вбили дракона.

1 Comment on "Вікторія Сибір: Ми вбили дракона"

  1. Согласен Виктория, об этом же пишут здесь http://manifestua.com и прошу поддержать.

Comments are closed.

More in Записки
Анна Гриценко: Чего стоит Майдан

И каков бы ни был политический исход противостояния, теперь-то украинцы знают, где сила. А сила на их стороне.

Close