Останні новини

Що кандидати в Президенти кажуть про Крим

Ми зібрали витримки з передвиборчих програм кандидатів в Президенти України з пропозиціями по вирішенню питання Криму.

Юлія Тимошенко

КРИМ – ЦЕ УКРАЇНА
1. Звільнити Крим від російської окупації.

2. Добиватися компенсації за завдані збитки Україні в Криму через міжнародні суди.

3. Ліквідувати всі елементи залежності України від Росії – енергетичної, економічної, інформаційної. Побудувати дружні відносини з непутінською, демократичною Росією.

4. Створити власний замкнений ядерно-паливний цикл. Збільшити видобуток вітчизняних нафти та газу, розвивати галузь альтернативної енергетики. Зробити основним пріоритетом енергозбереження та прозорість енергетичного сектора.

ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ І ОБОРОНУ

4. Розпочати будівництво житла для військовослужбовців та їх родин, зокрема для тих, хто виконував свій військовий обов’язок в АРК.

5. Надати статус учасника бойових дій усім військовослужбовцям, які не зрадили присязі на вірність народу України в АРК. Надати відчутну державну фінансову допомогу сім’ям поранених і загиблих військовослужбовців в АРК.

Джерело

 Петро Порошенко

Пріоритетом стануть політична і дипломатична боротьба за повернення тимчасово окупованого Криму, збереження територіальної цілісності України, для чого глава держави повинен чути голос кожного регіону нашої соборної країни.

Джерело

Сергій Тигипко

В международной сфере:

5. Разработать план восстановления территориальной целостности страны в нынешних границах.

Джерело

Олег Ляшко

Україна зараз перебуває у найбільшій небезпеці за часів Незалежності – країні загрожують внутрішні і зовнішні вороги. Український народ ніколи не погодиться на захоплення Криму путінськими бандитами. Тому я поверну Україні Крим! Ми – мирні люди, але завжди дамо відсіч тим, хто зазіхає на те, що належить нам!

Моє завдання на перший президентський термін – звільнення України від «паразитів»: окупантів, сепаратистів, казнокрадів і корупціонерів! Від усіх тих, хто працює на власну кишеню чи на окупаційний режим, замість того, щоб працювати на країну. Усі “паразити” будуть або працювати для людей, або сидіти у в’язниці!

http://viberimene.com/Program/Lashko_program.php

Дмитро Ярош

Першочергове завдання

1. Зупинення російської агресії

  • Всебічна допомога кримськотатарському народу
  • Державна підтримка біженців, захист прав громадян України на окупованій території
  • Знищення російської агентурної мережі на території України, ліквідація усіх проявів сепаратизму

10. Нові засади зовнішньої політики

Завершение демаркации и делимитации границ Украины

Джерело

Олег Тягнибок

Завершити делімітацію та демаркацію державних кордонів України, у тому числі – морських. Встановити державні кордони в односторонньому порядку в разі подальшого зволікання Росії. Забезпечити належну прикордонну охорону. Запровадити візовий режим з Росією та безвізовий режим з державами ЄС. Вимагати виключити Російську Федерацію з усіх міжнародних організацій, принципи яких вона порушила. Вийти з членів та спостерігачів усіх наддержавних утворень, де домінує Москва, передовсім СНД.

Вимагати від держав, які гарантували безпеку та недоторканність кордонів України в обмін на відмову від ядерної зброї (Будапештський меморандум 1994 р.), дієвих, а не паперових гарантій.

Джерело

У передвиборчих програмах Богомолець, Гриценка, Бойка, Гриненка, Коновалюка, Кузьміна, Маломужа, Рабіновича, Саранова, Добкіна, Цушка, Кліменка, Царьова питання Криму не згадано взагалі.

3 Comments on "Що кандидати в Президенти кажуть про Крим"

  1. Самое конкретное – у Тимошенко. Я никогда не была ее яростной поклонницей, но признаю ее конструктивизм. А у Порошенко и прочих – в лучших советских традициях – “шире, выше, глубже”, вимагати, забезпечити, розширити и т.д.
    До этого я еще колебалась, за кого буду голосовать.

  2. сергей | 22-05-2014 18:47 at 18:47 |

    У нас в России ликование, вызванное возвращением Крыма в лоно Родины, соседствует с разочарованием по поводу сдержанности Кремля в поддержке сторонников повстанческого движения в Донецкой и Луганской областях. В основе «разочарования» лежит неодобрение усилий российских властей достигнуть некоего правового консенсуса с Западам вместо решительной поддержки повстанцев.
    Нигилизм в отношении правового консенсуса понятен. Запад безоглядно поддерживает те силы, которые совершили государственный переворот, взяли на вооружение оголтелый украинский шовинизм и развязали грязную и подлую войну против своего народа. Нарушив национальное конституционное право, эти силы одновременно нарушили международное право. Посягнув на безопасность граждан страны, они утратили право быть гарантами суверенитета и независимости Украины. Тем не менее, Запад признает киевскую власть легитимной и винит в украинском кризисе Россию.
    «Разочарованные», очевидно, считают события на востоке Украины естественным продолжением крымских событий. Право, правда и справедливость на нашей стороне. Россия, безусловно, сильнее НАТО на постсоветском пространстве. Преодолеть экономические санкции Запада нам по силам. Почему бы не оказать прямую военную поддержку донецким и луганским повстанцам? Там, ведь, как в Крыму, русские в большинстве.
    Однако украинский кризис, в целом, вызван не столько национальным вопросом, сколько проблемой выбора. Это выбор не между русскими и украинцами, но цивилизационный выбор русских и украинцев одновременно. Карательные действия киевской власти против Юго-Востока Украины как раз и направлены против совместного выбора двух братских народов. Нелегитимная власть стремится разрушить это братство, лишить его исторических корней, выкорчевать из русско-украинского исторического наследия Киев – матерь городов русских.
    Горбачевская перестройка и ельцинский переворот глубоко перепахали не только Украину, но, прежде всего, саму Россию. Они породили смятение умов трудящихся, взрастили в России поросль либеральных политиков, экономистов и журналистов, построивших свое благополучие на прославлении капиталистической эксплуатации, подчинении национальных интересов страны экономическому, политическому и культурному диктату Запада. Поэтому сегодня и охаивается советский образ жизни, который только и мог обеспечить единство и братскую солидарность народов СССР.
    Сейчас в вопрос о советском государственном строительстве вносится много конспирологии. Дескать, коварные большевики по своему произволу перекраивали карту Российской империи в ущерб интересам титульной нации. Что же помешало ей сохраниться в условиях господства титульной нации? Большевики пошли навстречу национальным чаяниям угнетенных народов уже после гибели Царской России, и именно это способствовало укреплению единства и целостности государства.
    Причем, нельзя сказать, что большевики действовали в национальном вопросе методом кавалерийской атаки. СССР 1922 года сильно отличался от СССР образца 1991 года. Вначале советских лидеров сильно напрягал вопрос самостоятельности национальных территорий. Всем среднеазиатским нациям вначале были предоставлены только автономии. Закавказские нации существовали в рамках единой республики и т.д. В дальнейшем административное деление государства складывалось с учетом природных, экономических, социальных и политических факторов, но отнюдь не в результате властных интриг.
    Крым, например, был передан в состав Украины в залог укрепления братской дружбы и солидарности русского и украинского народов в период празднования 300-летия воссоединения Украины с Россией. Упрекать большевиков в том, что они не предусмотрели будущего, надеюсь, временного, распада государства и восстановления буржуазного строя, просто нелепо. Но как раз курс на восстановление капиталистических порядков и погубил СССР и сделал Крым яблоком раздора между Россией и Украиной.

Comments are closed.

More in Політика, Статті
image001
ОУН закликає не допустити етнічних чисток українців на Сході й Півдні України

...на теренах східної та південної України, де діють російські терористичні угрупування, над українцями нависла загроза етнічних чисток. Жорстокі катування і...

Close